8. Трудова концепція походження культури.

Трудова концепція походження культури розроблена в рамках марксистської філософії. Вивчаючи проблему походження культури марксисти підкреслюють виключне значення культури марксисти підкреслюють виключне значення праці. Основна теза – праця створила людину. Походження культури пов’язане з становленням праці. Початком культури можна вважати діяльність тваринницьку і людську. Тваринна діяльність не виходить за межі інстинкту і має сенс тільки в межах природної закономірності, вона не усвідомлена(звите гніздо). Людська діяльність виходить за межі інстинкту, ґрунтується на свідомості і є усвідомленою – називається працею. Праця – цілеспрямована, усвідомлена діяльність, яка почалась із виготовлення знарядь праці. Знаряддя праці є першими культурними явищами. В процесі їх створення виникає свідомість. Спільна діяльність породжує нове середовище – людське суспільство і культуру. Трудова концепція вважається однією із найбільш змістовних та теоретично обґрунтованих. Проте сучасна наука і філософія представили цілу низку питань стосовно культурогенезу, на які з позиції означеної концепції відповісти важко або ж неможливо. Ця суперечність залишається невирішеною і для сучасної культурологічної думки.

9. Психологічна концепція.

Основоположником є З.Фрейд , написав «Тотем і Табу», «Сон і мир». В основі концепції – гіпотеза про вплив позасвідомих імпульсів. Вона має три рівні: сфера Воно – позасвідомі імпульси, що виходять із біологічних інстинктів та потягів людини.

Сфера Я – усвідомлення свого власного місця в світі, своєї унікальності, індивідуальності.

Сфера над Я – соціокультурна реальність, внутрішній центр людини, втілюється в суспільних нормах та заходах, які індивід зобов’язаний виконувати.

Сублімація – процес заміни заборонних потягів цілями більш «високими», саме те досягнення яких і розтрачається енергія лібідо.

Причини невдоволеності культури за Фрейдом є надмірна обмеженість, умовність, заборони. Тому найбільш нещасною людиною є культурна людина. Совість – відчуття провини. Нещасними людьми Фрейд називав Софокла, Шекспіра, Леонардо да Вінчі, Достоєвського. Основні положення фрейдівської теорії культури носять гіпотетичний характер.

Фрейд досліджує первісну культуру та основні табу сучасного суспільства. Досліджує релігійні вірування. Виключна роль належить тотему – предмет, який наділений виключною силою, фактичний предок роду, втрата якого означає « загибель роду»Фрейд розробляє гіпотезу про існування первісної прасім’ї.

З часом система табу розвивається, виділяється правові табу, релігійні табу, розвивається культура.

10. Ігрова концепція.

Ігрова концепція викладена в роботі И. Хейзінги «Homo ludens”. В основу цієї концепції покладено ідею про сутність та значення гри як джерела культури. На його думку саме гра, а не праця була формоутворюючим фактором людської культури. За Хейзінгою, гра це найбільш глибинна форма вираження життя. Сутність гри неможливо визначити за допомогою фізичних чи біологічних досліджень, також її неможливо звести до процесу звільнення надлишкової енергії чи до інстинкту «наслідування». Існування гри не можна повязати із жодним із ступенів людської культури чи з будь-якою формою світогляду. Й.Хейзінге трактує гру як сталу величину, що передує культурі, а потім супроводжує та визначає її.

Він виділяє ряд ознак гри, найсуттєвішою з яких є свобода. Гра не може мати примусовий характер, інакше втрачається її сутність.

Отже, гра з точки зору Й.Хейзінги, це своєрідна вільна діяльність, що усвідомлюється як феномен, що здатний повністю оволодіти гравцем та обмежити його життя правилами. Ігровий елемент присутній на усіх етапах розвитку людської культури, починаючи з архаїчних часів. Будь-який вид людської діяльності прагне виразити себе через гру. Гра не має моральних ознак. Моральність чи аморальність формується в залежності від того, що в гри дотримуються правил. Ігрова концепція культури оптимістична, оскільки гра не має кінця.

Отже, основою для успішного розвитку культури має бути збереження в ній ігрового виміру.