33.Культура давнього Китаю

Китайський етнос створив особливий тип культури, що відрізняється від культури інших народів. Характерними особливостями китайської культури виступають: традиціоналізм-орієнтація на підтримку способу життя предків на підпорядкування індивіда соціальному порядку; релігійно-політичне ставлення до природи, що була предметом покоління, китайська церемонія – наявність фіксованих норм поведінки і мислення, що склалися на основі культу древності, і які були покладені в основу нового типу міської раціональної культури; «розчиненням» релігійного начала в соціальному, що знайшло яскраве відображення в конфуціанстві.

Джерелом наших відомостей про Конфуція і конфуціанство є конфуціанська письмова традиція, і наперед всього “Чотирикнижжя”. У нього входять: 1)

“Дасює” – керівництво для чиновників, написане учнем Конфуція Цзен Цзи; 2)

“Жунь-юнь” (“Золота середина”, “Середина та сталість”, “Незмінна середина”,

написана онуком Конфуція Цзи Си; 3) “Лунь-юй” (“Бесіди та вислови”),

записані учнями філософа думки як його самого, так його учнів; 4) “Мен-цзи”

– книга конфуціанця Мен-цзи, що жив через сторіччя після Конфуція.

Конфуціанство відобразилося і на вищезгаданому “П’ятикнижжі”, де, згідно з

традицією, “Ши-цзин” та “Шу-цзин” були відредаговані Конфуцієм, “Ли-цзи”

написана конфуціанцями, а “Чунь-цю” – Конфуцієм. Серед конфуціанських книг

головна для нас – “Лунь-юй”. У період імперії Цинь вона була спалена, потім

відновлена у трьох варіантах. Прийнятий зараз текст складається з

дванадцяти глав. Цю книгу освічений китаєць вивчав напам’ять ще у дитинстві

та керувався їй усе життя.

Широко відомі китайські монументальні споруди – Великий Канал, Велика Китайська стіна була щитом від зовнішніх ворогів. В культурному житі Китаю важливу роль відігравали буддійські монастирі, імператорські палаци які були дуже красиво оздоблені.

Живопис відображав преклоніння людей перед Всесвітом, природи. Основне місце займала у VII – XVIII.

34 Іудаїзм

Іудаїзм – національна монотеїстична релігія

Іудаїзм – перша послідовно монотеїстична релігія, одна з не багатьох релігій Давнього світу , що збереглась до наших днів з невеликими змінами. Термін «іудаїзм» походить від назви єврейського племінного об’єднання Іуди , яке було най численнішим серед 12 єврейських племен. «Священними книгами» іудаїзму вважають Тора і Талмуд. Тора зведена назва 5 перших книг Старого Заповіту – П’ятикнижжя: Буття(Берешит), Вихід(Шеремот), Левіт (Вайїкра), Числа (Бемідбар) і Второзаконня(Дебарім).

Талмуд(від давньоєврейського – «ламейд»- вивчення, вчення ) – багатотомний збірник іудейських догматичних правових, релігійно-філософських, моральних і побутових приписів, що склались протягом восьми століть. Талмуд включає Мішну і Гемару.

Головні ідеї іудаїзму були сприйнятті і адаптовані християнством, де Ісуса Христа було проголошено очікуваним месією. Іудаїзм надає особливого значення не стільки самій вірі, скільки вчинку , поведінці за вірою. Взагалі , іудаїзм, християнство та іслам є різними варіантами монотеїзму, їх називають авраамічними релігіями. Авраам був першою людиною , що прийняла віру в єдиного Бога. Ці релігії становлять генетично і внутрішньо пов’язані системи , які виникли на ґрунті релігії стародавнього єврейства.

35.будизм як світова релігія\

1.загальна хар-ка буддизму

2.розкрити зміст вчення про чотири благородні істини

3.назвіть основні напрями буддизму

1)найдавнішою з трьох світових релігій є буддизм він відіграв важливу роль в культурно-історичному розвитку людства,продовжує здійснювати значний вплив на спосіб життя значної частини населення. Буддизм- це грандіозний соціокультурний комплекс, що включає як релігійний світогляд і культ, так і філософські та етичні погляди,традиції і звичаї, специфічні жанри мистецтва, духовні практики та ставлення до світу. Він визнає принципову рівність всіх людей, що й дозволило будизмові згодом набути статусу світової релігії. Засновником буддизму був Будда. Дотримуючись восьрічного благородного шляху спасіння та вимог буддійської моралі, людина досягая спочатку просвітлення, а потім поринає у нірвану(це стан звільнення від свого «Я», згасання емоцій, коли людина перебуває в абсолютному спокої. Існують в ньому моральні табу, подібних до біблійних виражених у 5-правилах:-не шкодити живим істотам, -не красти, -не перелюбствувати, -не брехати, -не вживати алкоголю і наркотиків

2)в центрі буддизму лежить вчення про «чотири благородні істини». Перша з них стверджує,що будь яке існування є страждання. Особливо яскраві прояви цього принципу- народження, хвороба, старість, смерть, необхідність завжди терпіти навколо себе те, що ми не полюбляємо, й відчувати нестачу того, що ми любимо. Друга істина полягає в тому що причина страждання закладена в самій людині: це її потяг до життя, насолод, влад, багатства то що. Третя істина проголошує що спинити страждання можна, для цього необхідно звільнитися від потягу до життя, досягти стану до якого будь-яке сильне почуття вітсутнє, будь яке бажання пригнічене. Четверта благородна істина полягає у вказуванні благородного серединного восьмеричного шляху що складається з 8-ми сходинок: праведне знання, праведне прагнення, праведна мова, праведна поведінка, праведний спосіб життя, праведні зусилля, праведна медитація.

3)Послідовники Будди утворили два основних напрямки: Тхераваду та Махаяну, а також Дзен-будизм. Тхеровада- вузький шлях спасіння, особисті зусилля самого індивіда визнаються вирішальною умовою порятунку якого можуть досягти ченці. Махаона – широкий шлях спасыння який виходить с того що врятуватися може не чернець, але й мирянин. Дзен – буддизм виходить з можливості досягнення просвітлення і припинення переродження безпосередньо в земному житті. Головна перешкода на цьому шляху-логічне мислення, яке лише огрубляє дійсність