25.Культура нового часу

1.соціально-економічні передумови культури нового часу

2.назвіть основні мистецькі напрямки нового часу

3.розкрийте особливості Імпресіонізму.

В новий час з 17 до поч.. 20 ст. культура західно європейських країн набула тієї розвиненої форми котра виділила Європу із усього іншого світу. В соціальному, політичному, економічному аспектах новий час продовжує тенденції культурного розвитку закладені ренесансом, але також виявляє нові культурні явища. Це була епоха утвердження у виробництві капіталістичних відносин, значно прискорених першими буржуазними революціями та боротьби із залишками феодально-арестократичних привілеїв соціальній та духовній сферах.

Криза гуманізму епохи відродження породила численні стилі і напрямки мистецтва. Найбільш широкими і впливовими виступають барокко і класицизм.

Барокко: культ прекрасного тіла; динамізм, емоційність різкі контрасти кольорів; а симетрія, неясність простору; багате внутрішнє оздоблення.

Класицизм : це мистецтво схилялось перед античністю, особливо перед мистецтвом стародавнього риму; виходило з уяви про розумну сутність світу та панівну роль розуму у людському житті, про наявність об’єктивних, вічних і загальнообов’язкових законів краси.

Також існує така течія у мистецтві як Сентименталізм(домінанта людської природи не розум, а почуття); Романтизм(джерело і ідеал творчості- духовне життя суверенної особистості, яка живе не розумом а почуттям); реалізм(прагнув до максимальної об’єктивності у відображені конкретно-історичної дійсності); імпресіонізм(безпосереднє споглядання явищ природи,не намагаючись її копіювати); модерн(прагнення до зовнішньої декоративності).

Імпресіонізм зявився на прикінці 19-поч. 20 ст. філософським підґрунтям нового напрямку була суб’єктивно ідеалістична традиція розуміння світу як комплексу індивідуальних подій, які співпадають з нашими відчуттями. Він зосередив увагу на нетиповому,що проявляється як унікальне, неповторне. Імпресіонізм породжує якісно новий естетично насичений світ, в якому все буденне тривіальне, прозаїчне трансформується у піднесене і прекрасне. Ідеї імпресіонізму втілилися у творчості Моні, Мане, Ренуара, Дега, Піссаро та інші.

26.Культура новітньої епохи

Виключного значення в культурі 20ст набули наука і техніка. Науково-технічна революція здійснює небувалий переворот у житті людей. В найбільш розвинутих країнах форм. Постіндустріальне суспільство,для якого характерні: ств. Економіки послуг, домінування у суспільстві наук-техн. Спеціалістів, панування ін форм сектору в економіці, зростання соц мобільності, темпу життя.

Сучасні дослідики по різному оцінюють вплив НТР на життя суспільства. З одного боку, висловлюється оптимістична впевненість у безмежних можливостях НТ розуму. З іншого – посилюється антисцієнтистські настрої. Техногенні кризи, поява глоб проблем вказують на те. Що НТ прогрес позбавлений гуманістичного виміру, неврівноважений прогресом моральним і духовним, несе загрозу людству.

Всі глобальні проблеми можна згрупувати в 3 фундаментальні системи що описують спосіб існування людини у світі. Це взаємозв’язки: «людина техніка»,»людина-культура»,»людина-природа». В системі «людина-техніка» загроза виникає з боку використання термоядерної і ядерної енергії, тощо. Зовсім невідомі для людини наслідки роботи машин.що працюють на принципах самовдосконалення і самонавчання.

Система «людина-культура» зачепає сутнісні риси людського буття. Як зазначають культурологи, скорочення культурного поля людини загрожує всім. Як зазначав Вознесенський, що зовнішня і внутрішня духовність не може існувати одна без одної.

Система «людина-природа». На початку людської історії діяли ритуали, культи, табу. Людина мислила синкретично, не виділяючи себе із природного середовища. Матеріалістичний погляд на світ не тільки сприяв появі нових машин і механізмів, а і виділив людину від першооснов буття. На сучасному етапі, внаслідок нерозумного втручання людини в природу, остання все більше починає проявляти себе як могутня «кимось керована» сила, що

може знищити все людство.

Плюралізм полягає не лише в множинності думок точок зору, наукових концепцій, а в рівноправності іх існування, означає відмову від пошука істини та спроб її відображення.