9.1. Поняття науки

Наука – це сфера людської діяльності, що полягає у виробленні й теоретичній систематизації об’єктивних знань про реальну дійсність. Вона містить у собі як діяльність для набуття нових знань, так і її результат – систематизовану суму знань, що лежать в основі наукової картини світу і виробничої діяльності людини.

Безпосередні цілі науки – опис, пояснення і прогноз процесів та явищ дійсності, що складають предмет її вивчення на основі законів, що відкриваються наукою.

Система наук умовно поділяється на природничі, суспільні й технічні науки. Зародившись у древньому світі в зв’язку з потребами суспільної практики, наука в ході історичного розвитку перетворилася на продуктивну силу і найважливіший соціальний інститут, що має значний вплив на всі сфери життя суспільства.

Обсяг наукової діяльності з XVII ст. подвоюється приблизно кожні 10-15 років (зростання відкриттів, наукової інформації, кількості науковців).

Розвиток науки відзначається чергуванням екстенсивних і революційних періодів – наукових революцій, що приводять до змін її структури, принципів пізнання, категорій і методів, а також форм її організації.

За своєю спрямованістю, безпосереднім відношенням до практики окремі науки поділяють на фундаментальні й прикладні. Завданням фундаментальних наук є пізнання законів, які керують поведінкою та взаємодією базисних структур природи, суспільства і мислення. Ці закони і структури вивчаються, так би мовити, в „чистому виді”, безвіднос­но до їхнього можливого використання. Тому фундамен­тальні науки іноді називають „чистими”.

Безпосередня мета прикладних наук – використання результатів фундаментальних наук для розв’язання не тільки пізнавальних, а й соціально-практичних проблем. У такому разі критерієм успіху є не тільки досягнення істини, а й міра задоволення соціального замовлення. Прикладні науки можуть розвиватися за напрямом і теоретичної, і практичної проблематики. Наприклад, у сучасній фізиці фундаментальну роль віді­грають електродинаміка і квантова механіка, використання яких у пізнанні конкретних предметних сфер створює багато різних галузей теоретичної прикладної фізики – фізику металів, фізику напівпровідників і т. ін. Подальше перенесення їхніх результатів у практику спричинило появу різноманітних практичних прикладних наук – металознавство, напівпровідникову технологію тощо, а їхній прямий зв’язок із виробництвом здійснюється за допомогою відповідних конкретних розробок. Усі технічні науки є прикладними.

Вища атестаційна комісія (ВАК) України за погодженням з Міністерством освіти і науки України затвердила національну класифікацію наук.

Основні галузі наук

01.Фізико-математичні 02. Хімічні

03. Біологічні 04. Геологічні

05. Технічні 06. Сільськогосподарські

07. Історичні 08. Економічні

09. Філософські 10.Філологічні

11. Географічні 12. Юридичні

13. Педагогічні 14. Медичні

15. Фармацевтичні 16. Ветеринарні

17. Мистецтвознавство 18. Архітектура

19. Психологічні 20. Військові

21. Національна безпека 22. Соціологічні

23. Політичні 24. Фізичне виховання та спорт

За призначенням і роллю в сучасному українському суспільстві кожна галузь наук поділяється на декілька груп. Наприклад, до економіч­них наук належать групи теоретичних економічних наук; механіз­мів регулювання економіки; фінансів, грошового обігу і кредиту; світового господарства і міжнародних економічних відносин; економіки підприємства та управління виробництвом; економіки галузей господарства; економіки природокористування та охорони довкілля; демографії, економіки праці й соціальної політики; розміщення вироб­ничих сил регіональної економіки. Саме таким чином ВАК України, за погодженням із Міністерством освіти і науки України, затвердив перелік спеціальностей з економічних наук.