5.1.5.3 Нормування шуму

Допустимі (нормовані) рівні звукового тиску в октавних смугах частот, рівні звуку та еквівалентні рівні звуку для робочих місць у виробничих приміщеннях та на території підприємства наведені в табл.5.1 і на робочих місцях приймаються (в залежності від класифікації шуму):

– для широкосмугового постійного та непостійного (крім імпульсного) шуму згідно з табл.5.1;

– для тонального та імпульсного шуму – на 5 дБ менше значень, що вказані у табл.5.1;

– для шуму, що створюється у приміщеннях установками кондиціювання повітря, вентиляції та повітряного опалення – на 5 дБ менше фактичних рівнів у приміщеннях (виміряних або визначених розрахунком), якщо останні не перевищують значень табл.1 (поправка для тонального та імпульсного шуму при цьому не враховується), у інакшому випадку на 5 дБ менше значень, вказаних в табл.5.1;

– для коливального у часі та переривистого шуму максималь­ний рівень звуку не повинен перевищувати 110 дБ(А);

– для імпульсного шуму максимальний рівень звуку не повинен перевищувати 125 дБ (А).

5.1.6 Методи боротьби з шумом

Для захисту від шуму використовуються наступні методи:

• зменшення шуму в джерелі за рахунок покращення конструк­цій машин шляхом точного виготовлення деталей, вузлів тощо;

• зменшення механічного шуму шляхом удосконалення технологічних процесів та обладнання (балансування елементів машин, що обертаються, використання пластмасових шестерень замість стальних та інше);

• раціональне планування підприємств та цехів (дотримання розривів не менше 100 м для будівель з шумною технологією та інше);

• зміна напрямку випромінювання шуму (в протилежну сторону від робочого місця або жилого будинку);

• акустична обробка приміщень – зменшення енергії відбитих хвиль за рахунок збільшення еквівалентної площі поглинання (розміщення на внутрішніх поверхнях приміщення звукопоглинаючого покриття, встановлення у приміщеннях штучних звукопоглиначів);

• зменшення шуму на шляху його розповсюдження шляхом встановлення звукоізолюючого огородження (перешкоди) у вигляді стінок, перегородок, кожухів, кабін (огородження можуть бути одношарові та багатошарові);

• використання глушників шуму для зменшення шуму різних аеродинамічних установок.

Часто економічно не вигідно, а іноді практично неможливо зменшити шум до допустимих величин на деяких виробництвах (клепання, обрубування, штампування, зачищення, випробування двигунів внутрішнього згорання та інше). У цих випадках засоби індивідуального захисту є основними засобами, що попереджують професійні захворювання працівників.

До засобів індивідуального захисту проти шуму відносять: вкладиші, навушники, шоломи. Вони зменшують рівень звукового тиску (рівні звуку) на величину ΔL:

(5.10)

де , – відповідно рівні звукового тиску (рівні звуку) до і після проведення заходів, спрямованих на зменшення шуму.

5.2 Прилади для вимірювання шуму

Прилади для вимірювання шуму це – вимірювачі рівня шуму, шумові дозиметри та допоміжне обладнання. Основним при цьому є вимірювач рівня шуму – електронний прилад, що складається з мікрофона, підсилювача, різних фільтрів, випрямляча, експоненціального усереднювача та індикатора рівня шуму в децибелах. Вимірювачі рівня шуму поділяються на категорії в залежності від точності показів.

5.2.1 Для вимірювання шуму використовуються шумоміри 1 або 2 класу точності. Шумоміри першого класу мають частотний діапазон 20 -12500 Гц, а другого класу – 31,5-8000 Гц.

Шумоміри першого класу мають частотні характеристики А, В, С та Лин. (інколи додатково до цього і Д). Шумоміри другого класу мають частотні характеристики А та С.

5.2.2 Рівень звукового тиску в конкретній октавній смузі вимірюється за допомогою шумоміру, що має октавні електричні фільтри.

5.2.3 Еквівалентний рівень звуку (по енергії) може визначатися інтегруючими шумомірами.

5.2.4 Перелік шумовимірювальної апаратури наведений у табл. 5.2.

5.2.5 Апаратуру калібрують (перевіряють правильність настройки шумоміра для визначення характеристик шуму) до і після вимірювання шуму. Калібрування шумоміру проводиться зразковими джерелами шуму. При цьому досягається точність не менше дБ. При калібруванні шумоміру досліджують характеристики шуму на різних режимах роботи шляхом зміни положення перемикачів “РОД РАБОТЫ”, “РОД ИЗМЕРЕНИЙ”, “ДЕЛИТЕЛЬ 1”, “ДЕЛИТЕЛЬ ІІ”, “ЧАСТОТА”.