Висновки

1. Мова є одночасно явищем індивідуальним і соціальним, обслуговує кожну окрему людину і все суспільство. Вона спрямо­вана як у внутрішній світ людини, її психіку, так і в зовнішній світ природи і людських взаємин. На ґрунті мови й конкретно-чуттєво­го досвіду людина зростає як особистість. Той, хто прагне досягти професійного успіху, «створити себе», неодмінно має використати для цього можливості мови.

2. Культура усної чи писемної мови зростає від орфо­графічно-пунктуаційної грамотності до стилістичної виразності та комунікативної доцільності, далі до комунікативної оптимальності і, нарешті, до мовної майстерності, яка ґрунтується на всіх ознаках попередніх рівнів мови і має свої додаткові ознаки — образність та творчість. У понятті «культура мови» виділяють кілька рівнів: граматична правильність, стилістична виразність, комунікативна оптимальність, мовна майстерність.

3. Постійне підвищення мовної культури є важливою умовою професійного зростання. Професійна комунікативна компетенція фахівця передбачає насамперед наявність професійних знань, а також загальної гуманітарної культури людини, її вміння орієнту­ватися в навколишньому світі, вмінь і навичок спілкуватися. Важ­ливим складником професійної комунікативної компетенції є мовна компетенція — знання учасниками комунікації норм і правил сучасної літературної мови і вміле використання їх у продукуванні висловлювань.

4. Мовна норма — це історично сформований, вироблений лі­тературною традицією і суспільно усвідомлений стандарт, який регулює мовленнєву діяльність у її типових функціонально-комуніка­тивних різновидах та в межах сфери професійного спілкування. Поняття норми є одним із основних для культури мови, оскільки служить опорою, вихідною позицією для виявлення варіантності мовних одиниць, пошуку та аналізу стилістично маркованих еле­ментів, визначення меж стилю.

5. Стиль — це різновид літературної мови, що функціонує у пев­ній сфері суспільної діяльності мовців і відповідно до цього має свої особливості добору й використання мовних засобів (лексики, фразеології, граматичних форм, типів речення тощо). Кожний стиль має свою сферу поширення (коло мовців), призначення (функції повідомлення, впливу тощо), систему мовних засобів і стилістичні норми, що оберігають цю систему, роблять її стійким стилем.

6. Текст — це основний засіб комунікації. Він є продуктом мовленнєво-мисленнєвої діяльності адресанта і предметом пер­цепції адресата. Здатність розуміти і правильно будувати різні ти­пи тексту з урахуванням специфіки конкретної мовленнєвої ситуа­ції покладена в основу мовнокомунікативної компетенції.

Запитання. Завдання

1. У чому сутність поняття «культура мови«?

2. Поясніть поняття «культура мовлення».

3. Охарактеризуйте рівні культури мови.

4. Розкрийте поняття «комунікативна компетенція».

5. Наявність яких знань, умінь і навичок передбачає професійна комунікативна компетенція?

6. Дайте тлумачення мовної компетенції.

7. Охарактеризуйте складові частини мовної компетенції.

8. Охарактеризуйте уміння, наявність яких передбачає мовна ком­петенція.

9. На основі чого формується мовнокомунікативна компетенція фахівця?

10. Розкрийте сутність мовної норми.

11. Охарактеризуйте стильові і стилістичні норми.

12. Розкрийте поняття «стиль».

13. Які чинники впливають на формування стилю?

14. Охарактеризуйте функціональні стилі.

15. Поясніть поняття «текст» і назвіть основні ознаки тексту.

16. У який спосіб досягається зв'язність тексту?

17. Як виникає змістова єдність тексту?

18. Який текст називають завершеним?

19. Поясніть, у чому виявляється членованість тексту.

20. Які види змістової інформації може містити текст?