ЗмісТ курсу

Змістовий модуль 1. Загальні питання римського приватного права

Тема 1. Загальні положення – поняття, предмет, система, принципи, джерела римського приватного права

Значення римського права в історії людства. Основні галузі римського права: публічне право і приватне право. Предмет вивчення „Основ римського цивільного права”. Системи римського права: цивільне право, право народів, преторське право.

Характерні риси класичного римського цивільного права. Основні інститути римського цивільного права: індивідуальної приватної власності та інститут договору. Історична роль римського цивільного права та значення його вивчення для сучасного юриста.

Тема 2. Особи – поняття, правосуб’єктність, правове становище

Поняття та особливості римського цивільного процесу. Судочинство і судді. Виникнення державного суду. Види цивільного процесу в Римі: легісакційний, формулярний, екстраординарний процес. Характерні риси легісакційного та формулярного процесів. Види легісакційного процесу. Оскарження та виконання судового рішення. Особливі засоби преторського захисту.

Поняття та види позовів в римському праві. Позовна давність.

Поняття особи та її правоздатність. Правове становище різних категорій населення Риму: римських громадян, латинів, перегринів, рабів, колонів, вільновідпущених.

Юридичні особи у римському праві.

Тема 3. Речове право. Право власності

Поняття речового та зобов’язального права. Відмінність речового та зобов’язального права.

Поняття та види речей. Класифікація речей: рухомі і нерухомі, прості і складні, подільні і неподільні, споживні і неспоживчі речі; речі, наділені родовими ознаками і речі індивідуально-визначені; головна і побічні речі; речі в обороті і вилучені з обороту.

Виникнення та розвиток інституту права власності у римському праві. Поняття та зміст права власності. Право володіння. Право користування. Право розпорядження. Види права власності у Стародавньому Римі. Преторська (або боні тарна) власність. Власність перегрінів. Провінційна власність. Спільна власність.

Способи набуття та припинення права власності. Захист права власності. Віндікаційний, негаторний та публіціанський позов.

Тема 4. Зобов’язальне право

Загальне вчення про зобов’язання. Поняття зобов’язання та його роль у цивільному обороті. Підстави виникнення зобов’язань та їх класифікація. Сторони у зобов’язанні. Заміна сторін у зобов’язанні. Новація. Цеcія. Виконання зобов’язань. Наслідки невиконання зобов’язань. Забезпечення зобов’язань. Припинення зобов’язання, крім виконання.

Тема 5. Спадкове право

Основні поняття спадкового права. Історія виникнення та розвитку спадкового права. Спадкування за заповітом. Спадкування за законом. Необхідне спадкування (обов’язкова частка). Прийняття спадщини. Сінгулярне наступництво. Легати та фідеїкоміси.

Конспект лекцій Змістовий модуль 1. Загальні питання римського приватного права

Тема 1. Загальні положення – поняття, предмет, система, принципи, джерела римського приватного права

1.1. Поняття та системи римського права

Сучасне приватне право виникло і розвивалося протягом тривалого часу. Свою історію воно почало ще з часів Стародавнього Риму. Тому і правова система України називається романо-германською.

У римлян право було досить розвинене для того часу і містило дуже багато положень, які можна застосовувати і нині. Більшість цих положень є в сучасному Цивільному праві. Звичайно, вони дещо трансформовані, але римське приватне право визначається найголовнішим джерелом Цивільного права майже всіх країн Європи, в тому числі й України.

Приватне право у Стародавньому Римі складалося з трьох систем: ius civilc – цивільне право, ius gentium – право народів, ius praetor – преторське право. Приватне право Стародавнього Риму відзначалося національною обмеженістю, обтяжливим формалізмом, консерватизмом. Приватне право існувало лише на території міста – держави Риму, і тому мало замкнений характер. Основним джерелом права були Закони ХІІ таблиць.

Приватне право не могло регулювати майнові відносини між мешканцями Риму та мешканцями інших територій і тому воно постійно розвивалося. Згодом римське право визнало цивільні права і жителів провінцій Риму, які називалися перегримами.

В період ІІІ-І ст. до нашої ери Рим почав вести загарбницькі війни проти інших народів. Невелике місто поступово перетворилося на величезну державу. Виникла необхідність регулювати відносини в межах завойованих місцевостей між римлянами і перегримами. І тому для останніх вводиться нова посада – претор для перегримів.

Звичайно, в підкорених місцевостях вже існували певні правові норми. Дуже часто вони були досконалішими за римські і тому претори, звичайно, послуговувалися ними. Так виникла нова гілка права – право народів (ius gentium). Воно в кращій бік відрізнялося від традиційного – було рухливим, не обмеженим формалізмом та пристосованішим до умов суспільства того часу.

Ці два права існували поруч, взаємно збагачуючись і доповнюючи одне одного. Але все одно вони не встигали за бурхливим розвитком цивільних правовідносин і тому досить активно поширювалася діяльність преторів. Згодом результати такої діяльності фіксувалися у спеціальних збірниках та називалися преторським правом.

Особливістю преторського права було те, що воно регулювало відносини як між римськими громадянами, так і між перегримами, але застосовувалося у разі неспроможності цивільного права чи права народів урегулювати певні суспільні відносини.

Преторське право було досконалішим за право народів та цивільне право. Воно було гнучкішим, без зайвого формалізму, і виникло на ґрунті попередніх двох прав, з яких завдяки діяльності преторів взяли все найкраще.

Всі три системи складали єдине ціле і називалися цивільним правом. Згодом грані між ними стерлися і утворилася нова система – римське приватне право.