Тема 6. Психологія слідчої та судової діяльності

МЕТА: розглянути психологічні особливості слідчої та судової діяльності; проаналізувати психологічні аспекти діяльності судді, прокурора та адвоката; ознайомитись з соціально-психологічним портретом державного службовця.

ПЛАН

1. Психологічні особливості проведення слідчих дій.

2. Психологія судової діяльності.

3. Судово-психологічна експертиза (СПЕ).

Основні поняття: афект, адвокат, допит, обшук, огляд, навіяне уявлення, наочна ставка, прокурор, слідчий, соціальна інгібіція, суддя, судово-психологічна експертиза.

1. Психологічні особливості проведення слідчих дій

Основна мета слідчої діяльності полягає у правовій охороні основних соціальних цінностей суспільства, встановлення істини при розслідуванні правопорушень та осудження винних.

Основний зміст слідчої діяльності є в тому, що вона спрямована на сбір та перевірку доказів, які зв’язані з розслідуванням різних правопорушень.

У залежності від обставин кримінальної справи у процесі слідчої діяльності виконуються такі дії: огляд міста злочину, обшук, допит, наочна ставка та ряд інших.

Огляд міста злочину – це процес вияву та дослідження матеріальних об'єктів, признаків і взаємозязку, які мають суттєве значення для розслідування події та, які знаходяться у просторі, в якому вона трапилось.

Психологічний метод, який використовується у процесі огляду є емпіричним методом дослідження, а саме – включеним наглядом. Особливостями цього методи є те, що дослідник преднамірно активно взаємодіє з досліджуємими об’єктами на підставі початкових знань.

Основним у огляді є виділення фізичних та особистісних особливостей вірогідного злочинця: сліди його дій; наслідки дій; орудія злочину; сукупність об’єктів, які включені у сферу подій злочину; предмети , які належали злочинцю.

Загальна логіка огляду місця злочину є аналіз та синтез тих даних, які складають цілісну картину події. При цьому застосовуються як індуктивний метод (від частного до загального) та дедуктивний (від загального до частого), які класично описав А. Конан Доль.

Під обшуком розуміється примусові слідчі дії з дослідження об’єктів та окремих громадян з метою розшуку та вияву зо критих предметів, які мають значення до розкриття злочину.

Психологічна сутність обшуку полягає у пошуку зо критих обставин, які мають доказове значення в умовах контактної взаємодії протиборствующих сторін.

Треба ураховувати, що при проведенні обшуку включаються захисні механізми обшукуємого (товариськість – замкненість, нарочита відвертість – агресивність і таке інше), а у того хто проводить обшук активізується когнітивна діяльність та, особливо – увага.

Головним психічним процесом виступає нагляд – примусове та цілеспрямоване сприйняття, яке детерміноване задачами пошуку.

При проведенні обшуку треба ураховувати характерологічні особливості обшукує мого, які в значній мірі визначають психологічний бік цих дій. Так, боягуз пряче об’єкти укриття подальше, фізичні та розвинені люди роблять схрони у важкодоступних місцях і таке інше.

Допит – це процес отримання інформації від особи, яка її має та, яка релевантна для розслідування справи.

При допиті треба ураховувати особливості пам’яті, а саме – явище рекомбінації – до дійсних подій може бути віднесено те, що було до нього або після нього та майже те, про що свідок почув від інших осіб. Це явище є навіяним уявленням.

Допит у своїй основі є конфліктною взаємодією. При його проведенні слід ураховувати, що можливо продукування психологічного захисту та психологічного впливу. Головним у цьому є: психологічний аналіз форм психологічного захисту; психологічна оцінка відношення особи до злочину; оцінка основних особистісних характеристик; оцінка невербальних реакцій; використання прийомів для діагностики та подолання брехні, спроб завести в оману.

Наочна ставка – це проведення одночасно допиту двох раніше допитуваних осіб, у показах яких є суттєві розбіжності.

У психологічному сенсі, наочна ставка це гострою міжособистісною конфліктною взаємодією.

При проведенню наочної ставки необхідно максимально ураховувати явище соціальної інгібіції – ефект присутності інших людей. У цих умовах поведінка людини модіфіковується. Він починає орієнтуватися на взаємодію присутніх, його поведінка стає ситуативно - реактивною, при якій можливі проговори, прориви у захисній домінанті.

Наочна ставка максимально активізує непроізвольні поведінкові реакції особистості. Захисні реакції обвинуваченого, у цих умовах, залишаються особливо уразливими.

2. Психологія судової діяльності

Судова діяльність – це різновид соціально-психологічної діяльності, яка складається з пізнавальної, соціально-комунікативної та соціально-конструктивних (виховних) компонентів.

Суддя – це посадова особа, яка проводить судову діяльність та надає взаємодії сторін, які задіяні у судовому засіданні (прокурор, потерпілий, обвинувачений, захисник-адвокат, свідок) конструктивно-пізнавальний характер, надає та гарантує права та можливості, забезпечує змагальний характер судочинства.

Прокурорська діяльність є однією з самих важливих в контексті правоохоронної роботи. А діяльність прокурора зобов’язана утворюватися на підставах: розвитку креативних навиків; розвинення уявлення, інтуїції, евристичного мислення. Особливо ці психологічні властивості потрібні під час судового розгляду. Володіння майстерністю публічного ораторства. Яскравість, виразність, вербальна комунікація є необхідними підставами для упевненості у розкритті злочину та встановлення його суб’єктів.

Захисник-адвокат – є особою, яка допомагає обвинуваченому оспорити та спростувати видвинуте проти нього звинувачення.

Якщо прокурор є виразником позиції закону, то захисник – виразник позиції життя, позиції жалю та милосердя.

Судовий процес є змаганням, тому урахування психологічних особливостей як судді, так і прокурора, захисника і всіх, хто в ньому задіяний є підставою для успіху конкретної з осіб, у тому числі для звинуваченого або потерпілого.

Великий російський вчений-юрист О.Ф.Коні відмічав, що для обвинувачення зобов’язана бути сторона “відношення до підсудного без черствої однобокості та без образ його людського достоїнства”, а для захисту – можливість “пробудження голосу милосердя”.

3. Судово-психологічна експертиза

Судово-психологічна експертиза (СПЕ) є самостійним видом судовою експертизою, яка полягає у використанні спеціальних, професійних знань з метою встановлення обставин, які допомагають встановити істину у судочинстві.

Мета СПЕ – дослідити суттєві для кримінальної справи особливості психіки обвинувачених, потерпілих та свідків.

До компетенції СПЕ відноситься:

1) Встановлення здібності неповнолітніх обвинувачених, які мають признаки відставання у психічному розвитку, повністю усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

2) Встановлення здібності обвинувачених, потерпілих та свідків адекватно сприймати обставини, які мають значення для справи та давати про них правильні пояснення.

3) Встановлення здібності потерпілих у справах про зґвалтування правильно розуміти характер та значення здійснених з ними дій та чинити опір.

4) Встановлення наявності або відсутності у під експертного у момент здійснення злочину стану афекта (від лат. affectus – душевного хвилювання, жаху) – сильного та відносно нетривалого, емоційного переживання, яке супроводжується різкими рушійними проявами чи іншими непатологічними, емоційними станами (сильний страх, депресія, стрес, фрустрація), які можуть суттєво вплинути на його свідомість та діяльність.

5) Встановлення наявності у особи, яка можливо закінчила життя самогубством, у період, який був перед смертю, психічного стану, який сприяв самогубству, та виявлення можливих причин які спонукали такий стан.

6) Встановлення головних мотивів у поведінці людини та мотивації окремих поступів як важливих психологічних обставин, характеризующих особистість.

7) Встановлення індивідуально-психологічних особливостей під експертного, які можуть суттєво вплинути на його поведінку та формування у нього намірів скоїти злочин.

8) Встановлення структури злочинної групи на підставі даних про психологічні особливості її учасників, які допомагають займати лідируючи або інші позиції у групі.

9) Встановлення психічного стану особи, яка керувала транспортним устроєм, який суттєво вплинув на його здібності керувати ним.

Контрольні запитання:

1. В чому полягає основний зміст слідчої діяльності?

2. Які психологічні якості обов’язково треба розвивати у осіб, які залучені до судової діяльності?

3. Чому необхідно проведення судово-психологічної експертизи? При яких обставинах вона призначається?

ЛІТЕРАТУРА

1. Васильев В.Л. Юридическая психология. СПб.: Питер, 2001. – С. 518-555.

2. Еникеев М.И. Основы общей и юридической психологии: Учебник для вузов. – М.: Юристъ, 1996. – С. 530-549.

3. Костицкий М.С. Судебно-психологическая экспертиза. – Львов, 1987. – С. 27-75.

4. Прикладная юридическая психология: Учеб. пособие для вузов / Под ред. проф. А.М.Столяренко. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2001. – С. 410-430.

5. Юридическая психология / Сост. и общ. редакция Т.Н.Курбатовой. – СПб.: Питер, 2001. С. 347-476.

КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ З ЮРИДИЧНОЇ ПСИХОЛОГІЇ