3. Цілі та значення інформаційного забезпечення

Перехід від використання форм і методів ІО до форм і методів ІЗ набуває в сучасних умовах першочергового значення. ІЗ – це якісно нова форма ІО, що є складовою оформлювальної частини науково-технічної розробки, до неї ставляться вимоги як за якістю, так і за термінами виконання. Незнання керівництвом, провідними фахівцями і вченими про досягнення науки і техніки в Україні та за кордоном досить дорого коштують країні.

Новий стан ІО – ІЗ є розвитком і удосконаленням попередніх. Саме на попередніх етапах виявилися і визначилися користувачі інформації, встановилися контакти фахівців органів НТІ з колективами дослідників і розробників, створена база для розвитку тісної співпраці і взаємодії при проведенні досліджень і розробок. ІЗ починається з того моменту, коли ініціатива переходить від користувача інформації до фахівців і вчених органу НТІ, між ними встановлюються відносини відповідальності за своєчасне і успішне виконання досліджень і розробок, вирішення виробничих і управлінських задач.

Традиційні форми ІО (особливо масові) не втратили і сьогодні свого значення. З них, а часто і на їх основі з’являються нові, найефективніші форми: беззапитне інформаційне забезпечення, активне інформаційне опонування (в цьому напрямку потрібні ще дослідження і експерименти, створення методик). Планове беззапитне програмування – цільове ІЗ і активне опонування.

Одним з численних факторів, що складає потенціал науки, є її ІЗ. Жодне наукове дослідження не може проводитися без використання наукової інформації і суть інформаційної моделі науки полягає в тому, що в ній наука розглядається як самоорганізована система, що управляє своїми інформаційними потоками.

Шляхи вдосконалення ІЗ наукових досліджень:

• Постійне вивчення ІП вчених, фахівців;

• Широка взаємодія органів наукової інформації і бібліотек в створенні ДІФ, в оперативному забезпеченні наукових співробітників цілеспрямованою поточною і ретроспективною інформацією;

• Поглиблення і розширення ІЗ, приділяючи при цьому особливу увагу удосконаленню і розвитку форм зворотного зв’язку;

• Участь в поетапному виконанні НДДКР;

• Розширення пошуку інформації, розвиток творчих контактів закладів з вченими і фахівцями суміжних галузей науки і техніки.

4. Комплектування і використання діф

ДІФ являє собою сукупність опублікованих і неопублікованих документів, систематизованих забезпечених довідковим апаратом і призначені для роботи ДІФ призначений оперативно забезпечувати на потрібному якісному рівні підприємств (організацій) в цілому і окремих користувачів трьома видами інформації: теперішньої, ретроспективної і перспективної (про досліди і розробки, запланованих на майбутнє).

Основними завданнями ДІФ є: цілеспрямоване комплектування; систематизація документів; створення довідкового апарату до документів; опрацювання документів з метою видалення з них найактуальніших відомостей для передавання оперативної інформації; втягнення інформаційно-пошукових систем (ІПС); забезпечення користувачів необхідними видами документів; ведення довідково-інформаційної роботи; розмноження інформації; передавання інформації.

ІПС здійснює три види інформаційного пошуку: внутрішньо бібліотечний (пошук книжок, статей тощо); бібліографічний (уточнення адрес документів, тобто бібліографічних описів, чи виявлення документів з наданої теми); фактографічний (пошук конкретних фактів, наприклад, формули хімічної речовини, адрес фірм тощо).

Інформаційний фонд — це вітчизняна і зарубіжна інформаційна література, описання винаходів і патентів, опубліковані у відкритому видавництві, а також досить цінні неопубліковані документи: інформаційні карти, науково-технічні звіти, вітчизняна технічна документація на вироби і матеріали, номенклатура випускної продукції, акти порівнюючих випробувань окремих агрегатів, технічна документація до імпортного обладнання, дисертації тощо.