Порядок оплати праці при невиконанні норм виробітку

При невиконанні норм виробітку не з вини працівника оплата провадиться за фактично виконану роботу. Місячна заробітна плата в цьому разі не може бути нижчою від двох третин тарифної ставки встановленого йому розряду (окладу). При невиконанні норм виробітку з вини працівника оплата провадиться відповідно до виконаної роботи.

Порядок оплати праці при виготовленні продукції, що виявилася браком

При виготовленні продукції, що виявилася браком не з вини працівника, оплата праці по її виготовленню провадиться за зниженими розцінками. Місячна заробітна плата працівника в цих випадках не може бути нижчою від двох третин тарифної ставки встановленого йому розряду (окладу).

Брак виробів, що стався внаслідок прихованого дефекту в оброблюваному матеріалі, а також брак не з вини працівника, виявлений після приймання виробу органом технічного контролю, оплачується цьому працівникові нарівні з придатними виробами.

Повний брак з вини працівника оплаті не підлягає. Частковий брак з вини працівника оплачується залежно від ступеня придатності продукції за зниженими розцінками.

Порядок оплати часу простою, а також при освоєнні нового виробництва (продукції)

Час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу).

Про початок простою, крім простою структурного підрозділу чи всього підприємства, працівник повинен попередити власника або уповноважений ним орган чи бригадира, майстра, інших посадових осіб.

За час простою, коли виникла виробнича ситуація, небезпечна для життя чи здоров'я працівника або для людей, які його оточують, і навколишнього природного середовища не з його вини, за ним зберігається середній заробіток.

Час простою з вини працівника не оплачується.

На період освоєння нового виробництва (продукції) власник або уповноважений ним орган може провадити робітникам доплату до попереднього середнього заробітку на строк не більш як шість місяців.

Строки виплати заробітної плати

Заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів.

У разі коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні.

Заробітна плата працівникам за весь час щорічної відпустки виплачується не пізніше ніж за три дні до початку відпустки.

2.Особливості праці жінок, молоді

Особливості праці жінок. Відповідно до Конституції України жінка і чоловік мають рівні права. Здійснення цих прав забезпечується: наданням жінкам рівних з чоло­віком можливостей у здобутті освіти і професійної підго­товки, у праці, винагороді за неї, просуванні по роботі, у громадсько-політичній і культурній діяльності; спеціаль­ними заходами щодо охорони праці і здоров'я жінок, створенням  умов,   які  дають  жінкам  можливість  поєднувати працю з материнством; правовим захистом, мате­ріальною і моральною підтримкою материнства і дитинства тощо.

Предметом піклування держави є поліпшення стано­вища жінок-матерів. Враховуючи фізіологічні особливості жіночого організму, активну роль і місце жінок у вироб­ництві та в громадському житті, виявляючи турботу про охорону материнства й дитинства, законодавство про пра­цю встановлює додаткові гарантії і пільги для жінок, зайнятих у суспільному виробництві. Так, у ст. 186 КЗпП України вказується, що на підприємствах, в організаціях, де широко застосовується жіноча праця, створюються ди­тячі ясла, дитячі садки, кімнати для годування грудних дітей, а також кімнати особистої гігієни жінок.

Забороняється застосування праці жінок на важких роботах і на роботах зі шкідливими умовами праці, а також на підземних роботах, крім деяких видів підземних робіт (нефізичних робіт або робіт із санітарного та побу­тового обслуговування). Обмежується використання праці жінок на нічних роботах. Забороняється також залучення жінок до перенесення і переміщення важких речей, маса яких перевищує встановлені для них граничні норми.

Якщо застосування праці жінок на якихось роботах забороняється в одній галузі або на одному виробництві, то жінки не повинні залучатися до них незалежно від того, на підприємствах яких галузей народного господарства є такі роботи (виробництва, професії). Наприклад, на буді­вельних, монтажних і ремонтно-будівельних роботах жін­кам забороняється працювати землекопами-прохідниками, машиністами — укладальниками асфальтобетону тощо. Від­повідно жінки не можуть залучатися до роботи за цими професіями на будь-яких інших будівельних, монтажних і ремонтно-будівельних роботах, де б вони не проводилися, — у промисловості, на транспорті чи в сільському госпо­дарстві.

Пільги для працюючих вагітних жінок і жінок, які мають малолітніх дітей. У ст. 184 КЗпП України заборо­няється відмовляти жінкам у прийнятті на роботу і зни­жувати їм заробітну плату з мотивів, пов'язаних з ва­гітністю або наявністю дітей віком до трьох років, а одиноким матерям — з наявністю дитини віком до 14 років або дитини-інваліда.

У разі відмови у прийнятті на роботу зазначених категорій жінок власник (або уповноважений ним орган) зобов'язаний повідомити їм причини відмови у письмовій формі. Відмова у прийнятті на роботу може бути оскар­жена у судовому порядку.

Звільнення вагітних жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років — ч. 2 ст. 179 КЗпП Украї­ни), одиноких матерів за наявності дитини віком до 14 років або дитини-інваліда з ініціативи власника або упов­новаженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли може мати місце звільнення з обов'язковим працевлаш­туванням. Обов'язкове працевлаштування зазначених жі­нок здійснюється також у випадках їх звільнення після закінчення строкового трудового договору. На період пра­цевлаштування за ними зберігається середня заробітна пла­та, але не більше трьох місяців з дня закінчення стро­кового трудового договору.

Забороняється залучати вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком до трьох років, до нічних робіт, над­урочних робіт, робіт у вихідні дні та направлять їх у відрядження. Жінок, що мають дітей віком від трьох до 14 років, дітей-інвалідів, не можна залучати до надуроч­них робіт або направляти у відрядження без їхньої згоди (ст. 176, 177 КЗпП України). Вагітним жінкам згідно з лікарським висновком знижують норми виробітку, норми обслуговування або їх переводять на іншу більш легку роботу, таку, що виключає вплив несприятливих вироб­ничих чинників, зі збереженням середнього заробітку за попередньою роботою. До вирішення питання про надання вагітній жінці відповідно до медичного висновку іншої роботи, яка є легшою і виключає вплив несприятливих виробничих чинників, вона підлягає звільненню від роботи зі збереженням середнього заробітку за всі пропущені внаслідок цього робочі дні за рахунок підприємства, уста­нови, організації.

Жінки, що мають дітей віком до трьох років, у разі неможливості виконання попередньої роботи переводяться на іншу роботу зі збереженням середнього заробітку за попередньою роботою до досягнення дитиною трирічного віку.

Законодавством визначається, що жінкам надаються відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами тривалістю 70 календарних днів до пологів і 56 (у разі ненормальних пологів або народження двох і більше дітей — 70) ка­лендарних днів після пологів, які обчислюються сумарно і надаються жінкам повністю незалежно від кількості днів, фактично використаних до пологів, і, за їхнім бажанням частково оплачувані відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею віку двох років з виплатою за ці періоди допомоги по державному соціальному страхуванню. Крім зазначених відпусток жінці, за її заявою, надається до­даткова відпустка без збереження зарплати у зв'язку з доглядом за дитиною до досягнення нею трирічного віку. У разі коли дитина потребує домашнього догляду, жінці надається відпустка без збереження заробітної плати три­валістю, визначеною у медичному висновку, але не більше як до досягнення дитиною шестирічного віку. За бажан­ням жінки та інвалідів у період перебування їх у відпустці по догляду за дитиною вони можуть працювати на умовах неповного робочого часу або вдома. При цьому за ними зберігається право на одержання допомоги в період част­ково оплачуваної відпустки по догляду за дитиною. При наданні жінкам відпустки у зв'язку з вагітністю і по­логами власник зобов'язаний за їх заявою приєднати до такої відпустки щорічну відпустку незалежно від три­валості роботи на даному підприємстві, в установі, орга­нізації.

Законодавством про працю визначається порядок на­дання відпусток по догляду за дитиною і зарахування їх до стажу роботи. Так, у ст. 181 КЗпП України вказується, що частково оплачувана відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею дворічного віку і додаткова відпустка без збереження заробітної плати по догляду за дитиною до досягнення нею віку трьох років надаються за заявою жінки або осіб, зазначених у ст. 179 КЗпП України, повністю або частинами в межах встановленого строку і оформляються наказом (розпорядженням) власника або упов­новаженого ним органу.

Час частково оплачуваної відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею віку двох років і додаткової відпустки без збереження заробітної плати по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (до шести років —^ ч. 2 ст. 179 КЗпП України) зараховується у загальний та безперервний стаж роботи і в стаж роботи за спеціальністю.

На тих самих умовах надається відпустка жінці, що усиновила дитину. Власник або уповноважений ним орган повинні у разі необхідності надавати вагітним жінкам і жінкам, які мають дітей віком до 14 років або дітей-інвалідів, путівки до санаторіїв і будинків відпочинку безкоштовно або на пільгових умовах, а також надавати їм матеріальну допомогу.

 Ці ж пільги законодавство про працю України поши­рило на батьків, які виховують дітей без матерів (у тому числі і в разі тривалого перебування матері в лікуваль­ному закладі), а також на опікунів (піклувальників).

Крім зазначеного вище, Законом України "Про дер­жавну допомогу сім'ям з дітьми" від 21 листопада 1992 р. встановлено гарантований державою рівень матеріальної підтримки сімей з дітьми шляхом надання їм державної допомоги з урахуванням складу сім'ї, доходів, віку, стану здоров'я дітей тощо. Передбачена цим законом державна допомога спрямовується на соціальний захист сімей з дітьми.

Особливості праці молоді. Вступаючи в трудове життя, молодь відразу ж одержує такі соціальні блага, як без­платне професійне навчання, підвищення трудової кваліфі­кації і навчання новим спеціальностям, працевлаштування.

Держава й надалі проявлятиме турботу, щоб розвивати підготовку робітників переважно на базі середньої освіти у професійній і середній спеціальній школі, зберігаючи мож­ливість для молоді здобувати професійну освіту після за­кінчення основної школи.

Для полегшення працевлаштування молоді, яка закін­чила загальноосвітні школи, професійно-технічні училища, а також інших осіб молодше 18 років встановлено броню прийняття їх на роботу і на виробниче навчання. Прий­мати на роботу неповнолітніх громадян дозволяється, як правило, з 16-річного віку, а у виняткових випадках — за згодою одного з батьків або осіб, що їх замінюють — можуть прийматися на роботу особи, які досягли 15 років, учні загальноосвітніх шкіл, професійно-технічних училищ і середніх спеціальних навчальних закладів (у вільний від навчання час), які досягли 14 років.

Усі особи молодші 18 років приймаються на роботу лише після попереднього медичного огляду і надалі до досягнення 18 років щороку підлягають обов'язковому медичному оглядові. На кожному підприємстві, в установі, організації має вестися спеціальний облік працівників, які не досягли 18 років, із зазначенням дати їх народження.

Забороняється застосовувати працю осіб молодше 18 років на важких роботах і на роботах зі шкідливими або небезпечними умовами праці, а також на підземних робо­тах. Затверджено Список виробництв, професій, спеціаль­ностей і робіт, на яких забороняється застосування праці осіб молодше 18 років.

Забороняється також застосовувати працю осіб молод­ше 17 років на роботах,  пов'язаних з управлінням трактором, комбайном та іншими самохідними сільськогоспо­дарськими машинами. Не допускається застосовувати пра­цю молоді на роботах, пов'язаних з виробництвом, збері­ганням і торгівлею спиртними напоями. Забороняється також залучати осіб молодше 18 років до перенесення і переміщення важких речей, маса яких перевищує встанов­лені для них граничні норми: ручне перенесення для юнаків у віці від 16 до 18 років — до 16 кг; для дівчат — 10 кг. Законодавством забороняється також залучати пра­цівників молодше 18 років до нічних і надурочних робіт і до робіт у вихідні дні.

Заробітна плата робітникам молодше 18 років при скороченій тривалості щоденної роботи виплачується в тому самому розмірі, що і робітникам і службовцям відпо­відних категорій при повній тривалості щоденної роботи. Робота працівників молодше 18 років, допущених до від­рядних робіт, оплачується за відрядними розцінками, вста­новленими для дорослих працівників, з доплатою за та­рифною ставкою. Тривалість їхньої щоденної роботи скоро­чується порівняно з тривалістю щоденної роботи дорослих працівників. Оплата праці учнів загальноосвітніх шкіл, професійно-технічних училищ і середніх спеціальних нав­чальних закладів, які працюють у вільний від навчання час, провадиться пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку. Щорічні відпустки працівникам молодше 18 років надаються влітку або за їхнім бажанням у будь-яку пору року.

3.Порядок добровільної праці учнів Учні шкіл інших навчальних закладів теж мають закріплене законом право працювати. Робота з документом: КЗпПУ, ст.188, п.3 ("Для підготовки молоді до продуктивної праці допускається прийняття на роботу учнів загальноосвітніх шкіл, професійно-технічних і середніх навчальних закладів для виконання легкої роботи, що не завдає шкоди здоров'ю і не порушує процесу навчання, у вільний від навчання час по досягнення ними чотирнадцятирічного віку за згодою одного з батьків або особи, що його замінює"). Тривалість робочого часу для учнів під час канікул встановлюється така сама, як і для неповнолітніх, що працюють на постійній роботі в залежності від віку: для учнів від 14 до 16 років - 24 год., для учнів 16-18 років - 36 год. на тиждень. Запитання до учнів: А чи маєте ви право працювати під час навчального року? (Учні висловлюють свої припущення.) Так, ви маєте право працювати під час навчального року. Але робота не повинна шкодити вашому здоров'ю та навчанню. Тривалість робочого часу в такому разі скорочується в два рази. Тобто для учнів від 14 до 16 років робочий час становить 12 годин, а для 16-18-річних - 18 годин на тиждень. Учням, які працюють, надається відпустка тривалістю один календарний місяць (влітку) з оплатою пропорційно відпрацьованого часу ( два дні за кожний відпрацьований місяць роботи). Запитання до учнів: Якщо ви навчаєтесь, а у вільний від навчання час працюєте, то як повинна здійснюватися оплата вашої праці? (Учні висловлюють свої припущення. Учитель пропонує опрацювати КЗпПУ, ст.194, п.3: "Оплата праці учнів загальноосвітніх шкіл, професійно-технічних і середніх спеціальних навчальних закладів, які працюють у вільний від навчання час, провадиться пропорційно відпрацьованому часу або залежно від вироботку. Підприємства можуть встановлювати учням доплати до заробітної плати"). Учень може звільнитися з роботи, попередивши про це власника за три дні (дорослі, як ви пам'ятаєте, - за два тижні). Розірвати трудовий договір з неповнолітнім власник зобов'язаний також на вимогу батьків, осіб, які їх замінюють, а з учнем - також на вимогу навчально-виховного закладу, в якому учень навчається. При припиненні трудового договору підприємство видає учню довідку про його виробничу діяльність, де вказується спеціальність, кваліфікація, посада і час роботи. Цей час включається в трудовий стаж у відповідності з діючим законодавством. На підставі даних довідок підприємство, де в подальшому учень буде працювати, зобов'язане внести відповідний запис у трудову книжку. Як бачимо, ви - учні шкіл, неповнолітні, представники молоді - маєте значні права, передбачені міжнародним і українським законодавством в галузі трудових відносин. На жаль, в більшості країн світу існують певні проблеми з дотриманням законності. Тому, незважаючи на заборону застосування праці дітей до 14-річного віку, сьогодні у світі, за неповними даними, працюють близько 250 млн. неповнолітніх віком від 5 до 14 років ("Голос України", 14.04.98). За даними Міносвіти України близько 30 тис. дітей шкільного віку ніде не навчаються ("Освіта України", 23.03.99). Хоча офіційних даних про це немає, чимало з них залишають школу, щоб здобути собі на хліб. Таблиця 3. Граничні норми сумарної ваги вантажу для підлітків у розрахунку на 1 годину робочого часу

	Граничні норми ваги вантажу(кг)
Вік (років)	короткочасна робота			тривала робота
	юнаки	дівчата	юнаки		дівчата
14	10	5	7		3,5
15	48	12	24		6
16	160	40	80		20
17	272	72	130		32

На ринку праці молодь теж зазнає дискримінації - адже серед молоді дуже багато безробітних. Тому ви, всі ми, повинні добре знати свої права і вміти їх обстоювати, спираючись на українське законодавство, звертаючись до юристів, до комісії у справах неповнолітніх, у суди. (Обговорення прикладів порушення прав молоді та неповнолітніх і способів їх захисту на підставі особистої інформації чи матеріалів ЗМІ.) ІІІ. Особливості праці жінок Загальна декларація прав людини у ст.2, Конституція України у ст.24 закріплюють рівноправність жінки і чоловіка. Запитання до учнів: Чому ж тоді для жінок встановлюються певні особливості праці, відмінні від чоловічих? Як ви вважаєте? (Учні висловлюють свої припущення.) Фізіологічні особливості жіночого організму вимагають надання жінкам особливих прав і додаткового захисту. Надзвичайно важливою функцією жінки з точку зору як особистих, так і суспільних інтересів є материнство: народження, розвиток, виховання дитини. Піклування про майбутню матір бере свій початок задовго до народження дитини. Міжнародна декларація в інтересах соціального розвитку, підписана Президентом України 11 березня 1995 року в Копенгагені, визнає дівчинку об'єктом державної охорони. Рівноправність жінки з чоловіком полягає не лише в тому, щоб були рівні права в сфері трудових відносин, а й у тому, щоб створювати сприятливі умови та, відповідно до Конвенції про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок (ст.11), запобігати "дискримінації щодо жінок після одруження або народження дитини". Тому жінки перебувають під особливим захистом держави, а всім вам, в першу чергу хлопцям, потрібно бути особливо уважними і ввічливими стосовно однокласниць, дівчат і жінок. Наступний матеріал може бути зведений до таблиці "Особливий захист жінок у трудових відносинах". Заборонено по відношенню до жінок: застосовувати працю на: важких роботах; роботах із шкідливими або небезпечними умовами праці; підземних роботах (крім нефізичних по санітарному та побутовому обслуговуванню); по підійманню та переміщенню речей, маса яких перевершує граничні норми; залучати до робіт у нічний час (крім окремих галузей); залучати до надурочних робіт або направлятися у відрядження без їх згоди - жінки, що мають дітей віком від 3 до 14 років або дитину-інваліда; відмовляти жінкам у прийнятті на роботу або знижувати їм зарплату з мотивів, пов'язаних з вагітністю або наявністю дітей віком до трьох років, а одиноким матерям - дитини до 14 років або дитини-інваліда (звільнення з роботи цієї категорії осіб з ініціативи взагалі не допускається крім випадків повної ліквідації підприємства, однак в такому випадку - з обов'язковим працевлаштуванням). Додаткові гарантії (пільги) вагітним жінкам і матерям: знижуються норми виробітку, переводяться на легшу роботу вагітні жінки відповідно до медичного висновку; надається оплачувана відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами (70 календарних днів до пологів та 56 календарних днів після пологів, а в разі ускладнення пологів, народження двох і більше дітей - 70 календарних днів після пологів; надається соціальна відпустка по догляду за дитиною до досягнення 3-вічного віку з виплатою соціальної допомоги; якщо дитина потребує підвищеної уваги при догляді (хвора), то надається відпустка без виплати соціальної допомоги, але не більше, ніж до досягнення дитиною шести років (стаж і місце роботи зберігається як і при соціальній відпустці); крім загальної перерви для відпочинку і харчування жінки, що мають дітей віком до 1.5 роки, мають право на додаткову перерву для годування дитини. Примітка: Соціальна відпустка по догляду за дитиною по досягненню 3 років, а також неоплатна відпустка по догляду за дитиною по досягненню 6 років може надаватися не лише матері, а й батькові або іншим працюючим членам родини. Найважливіші міжнародні документи з прав людини закріплюють право жінки на працю, яке вміщує право на отримання роботи, рівні права з чоловіком щодо винагороди (вона повинна бути рівною за рівну працю), на рівні умови щодо рівноцінної праці, на рівний підхід до оцінки якості роботи та право на особливий захист жіночої праці. Конвенція про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок (1979 р.) прямо підкреслює зв'язок права жінки на працю з основними правами людини і вимагає надати жінкам конкретні права в галузі трудових відносин на засадах рівності з чоловіками. Тут ідеться про право на однакові можливості під час найму на роботу, право на вільний вибір професії, на просування по службі та гарантію зайнятості, право на соціальне забезпечення, право на охорону здоров'я та безпечні умови праці. Декларація "Про загальні засади державної політики України стосовно сім'ї та жінок", прийнята Верховною Радою України 5 березня 1999 року проголошує, що наша держава "забезпечує ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок" (див. "Голос України", 23.03.99). Парламентські слухання "Про реалізацію в Україні положень Конвенції ООН "Про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок", що відбулися у Верховній Раді України в липні 1995 року, в своїх рекомендаціях відзначають наявність невідповідності між проголошеними правами та свободами і фактичним станом їх реалізації щодо жінок. Адже жінки зазнають дискримінації на ринку праці. Серед безробітних вони становлять понад 70%. Рівень середньої заробітної плати жінок на третину нижчий, ніж у чоловіків (див. "Голос України", 01.09.95). Різним органам влади рекомендовано вжити заходів для подолання дискримінації щодо жінок. Таким чином, ви побачили, що наше законодавство в значній мірі захищає і гарантує права жінки, жінки-матері. Разом з тим, існують також значні проблеми по реалізації нормативних актів. Це підтвердили і парламентські слухання 1995 р.; про це ви знаєте також із життя. (Обговорення прикладів порушення трудових прав жінок та способів їх захисту). Органи влади, громадські організації повинні докласти всіх зусиль до того, щоб вирішити існуючі проблеми, а кожен окремо взятий громадянин повинен проявляти свою громадянську позицію, стояти на сторожі дотримання ПРАВ І ЗАКОНУ.