Висновок

Уміння керувати конфліктом є вирішальним для менеджерів. Після завершення конфліктів по вертикалі в 28 % випадків підвищується якість індивідуальної діяльності керівника Конфлікт змушує службовців інтенсивно спілкуватися один з одним, знати один одного трохи більше. При цьому члени колективу починають краще розуміти своїх колег, стають більш чутливими до проблем інших людей. І нарешті, люди оцінюють необхідність розуміння норм і бажань іншого й неможливість бути вільними від суспільства, знаходячись у ньому.

Завдяки проведеному дослідженню результати свідчать про таке:

1) конфлікт і досі на практиці сприймають здебільшого як негативне явище;

2) конфлікт не розцінюють як постійний процес та явище, що характерне для будь-якої організації;

3) управління конфліктами не розглядається як важливий процес, який потрібно виокремлювати;

4) конфлікт і досі асоціюють переважно з психологічними проблемами між працівниками;

5) на підприємствах не існує чіткої та зрозумілої системи управління конфліктами;

6) управління конфліктами часто асоціюють із подоланням конфліктів, конфлікт вважають вирішеним часто тоді, коли подолані зовнішні прояви конфлікту, чи відновлені взаємозв’язки між працівниками чи структурними елементами організації;

7) конфлікт не вважають важливим та визначальним у впливі на діяльність підприємства та на зміни, які він може спровокувати.

Також абсолютно зрозумілим є те, що керівники не обирають найефективнішого стилю керівництва для управління конфліктами, яке відповідало б найефективнішому стилю керівництва, загалом.

Як стало також зрозумілим керівники не виділяють як окреме поняття управління конфліктами, тому можна ствердити, що такі поняття, як: подолання, вирішення, розв’язання, управління, здебільшого для керівників є одним і тим самим.

Все вищезазначене свідчить про те, що існує багато перешкод для формування не тільки ефективної системи управління конфліктами, а просто такої системи. Оскільки така система могла слугувати додатковою конкурентною перевагою чи могла б підсилювати існуючі переваги, а також, зрештою, підвищити конкурентоспроможність підприємства, дослідження в цій сфері та практична реалізація їх результатів виглядають необхідними.

Використана література

1. Анцупов А. Я., Шипилов А. И. Конфликтология. Учебник. — М.: Юнити, 1999. – 317с.

2. Бестужев І.В. Соціальний прогноз і соціальне нововведення. // Соціологічні дослідження. 2003. № 8. С.87-93..

3. Бородкин, Ф.М., Коряк, Н.М., «Увага: конфлікт!» - Новосибірськ: Наука, 1989.

4. В контексте конфликтологии. Отв. Ред. Дридзе Т.М., Цой Л.Н. М.: Институт социологии РАН, 2004. №1; 1999 -№2.

5. Мескон, М. Альберт, Ф. Хедоури. «Основи менеджменту», М.: Справа, 1992

6. О.Т.Лебедєв, А.Р.Каньковская «Основи менеджменту», Сп-б - 1998, «Мім».

7. Поляків, В.Г., «Людина у світі керування» - Новосибірськ: Наука, 1992.

8. Чумиков А. Н. Керування конфліктами. К.: МАУП, 2003. – 97с.

9. Шаленко В. Н. Конфлікти в трудових колективах. К.: Скіф, 2002. – 255с.

10. Шаленко, В.Н., «Конфлікти в трудових колективах» - М.: із МГУ, 1992.