МІНІСТЕРСТВО КУЛЬТУРИ І ТУРИЗМУ УКРАЇНИ

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

КУЛЬТУРИ І МИСТЕЦТВ

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

ДО ВИКОНАННЯ КУРСОВОЇ РОБОТИ

З ДИСЦИПЛІНИ «Редакторський фах: навчальні видання»

для студентів 3 курсу напряму підготовки

«Видавнича справа та редагування»

КИЇВ – 2011

Укладач:

Варич М.В, кандидат наук із соціальних комунікацій

Затверджено на засіданні кафедри журналістики та видавничої справи Протокол № 2 від 3 вересня 2010 р.

Рекомендовано до видання Головною вченою радою університету

Протокол № 2 від 29 вересня 2010 р.

ВСТУП

Процес написання курсової роботи — один із важливих етапів навчання майбутніх фахівців у вищому навчальному закладі. Підготовка курсової роботи допомагає студенту здійснити самостійне дослідження в певній сфері, галузі, вивчити обрану проблему, допомагає визначити нахили та наукові уподобання студентів, виробляє в них навики роботи з літературою, фор­мує і вдосконалює дослідницькі навички, допомагає закріпити і практично використати знання із певного кола пройдених дисциплін.

Згідно з навчальними планами факультету журналістики та видавничої справи студенти, які навчаються на спеціалізації «Видавнича справа та редагування» зобов’язані виконати курсову роботу: з напрямку редагування навчальної літератури.

Виконання курсової роботи передбачає досягнення одночасно як навчальної, так і дослідницької мети, бо автор роботи, з од­ного боку, повинен продемонструвати повноту засвоєння навчального матеріалу, широту ознайомлення з літературою з певної проблеми, а з іншого — виявити вміння аналізувати конкретні мовні факти, узагальню­вати їх і робити обґрунтовані та правильні висновки.

За змістом і характером роботи курсові можна поділити на кілька типів.

За характером роботи усі курсові умовно поділяються на: рефера­тивні та дослідницькі.

Під час виконання реферативних робіт студенти навчаються самостійно користува­тися літературою, оцінюють її наукову вартість, поглиблено та розширено висвітлюють конкретні проблеми, зіставляють висловлювання різних учених, коментують їх, з'я­совувують правильність або хибність окремих суджень, роблять теоретичні узагальнення. Якість виконання таких робіт залежить визначається уважним вивченням літератури з обраної теми. Під час написання таких робіт важливо правильно та доцільно виокремлювати питання, подавати чіткий та систематичний виклад матеріалу.

Виконання дослідницьких робіт потребує навиків спостерігача за явищами, які відбуваються в сучасному житті видавництв та шкіл не лише в Україні, а й за її межами. Умовна назва "дослідницькі роботи" перед­бачає елементи самостійного дослідження конкретної навчальної літератури.

Зміст курсових робіт з редагування навчальної літератури визначається об'єктом дослі­дження, тобто тим, яка складова частина мовної системи стає предме­том вивчення. Так, можуть бути курсові роботи з особливостей видання підручників, хрестоматій, учнівських щоденників.

Загальною умовою успішного виконання курсової роботи на будь-яку тему є глибоке й усвідомлене розуміння сутності досліджуваного питан­ня. Саме тому починати роботу необхідно із засвоєння програмового ма­теріалу з обраної теми, який викладено у загальних курсах сучасної укра­їнської мови. Це дасть змогу скласти попередній план майбутньої роботи.

Отже, виділяють такі основні етапи виконання курсової роботи:

1. Вибір теми і консультація наукового керівника.

2. Добір і опрацювання наукової літератури з теми курсової роботи.

3. Збирання й опрацювання фактичного матеріалу.

4. Написання чернетки (зв'язний, цілеспрямований виклад результатів самостійного вивчення, аналізу зібраного).

5. Ознайомлення наукового керівника з роботою, врахування його мір­ кувань, пропозицій, зауважень.

6. Завершальне оформлення курсової роботи.

7. Захист.

Мета і завдання курсової роботи

Метою курсової роботи є вироблення у студентів навичок самостійного наукового дослідження. Ця мета може бути реалізована на основі ретельного опрацювання спеціальної і методологічної літератури та аналізу осмислення досліджуваного матеріалу, систематизації статистичних, картографічних і архівних даних. При цьому важливо письмово викласти свої думки з дотриманням логічної послідовності, правильно оформити науковий апарат. Під час захисту роботи слід чітко у максимально стислому вигляді доповісти про результати здійсненого дослідження.

Загальні вимоги

Першочергова вимога до курсової роботи – її науковість, яка забезпечується творчим підходом до дослідженої проблематики, глибоким висвітленням усіх її аспектів. Вона передбачає також вміння робити узагальнення і висновки на основі обраних результатів, що дають підстави для відповідних рекомендацій.

Характер роботи вимагає не лише розкриття проблеми на основі розгляду фактичних даних, а й критичного аналізу досліджуваного матеріалу.

Важливою вимогою до курсової роботи є логічна послідовність у викладі матеріалу. Всі розділи роботи повинні бути пов'язані між собою. Ілюстративний (статистичний) матеріал має виглядати логічним доповненням основного текстового викладу, не переобтяжуючи його надмірною деталізацією.

Обов’язковою вимогою є самостійність виконання курсової роботи. Використання літератури та інших джерел передбачає не механічне їх переписування, а цілеспрямований відбір фактичних даних із їх подальшим самостійним аналізом. Робота, що не спирається на відповідні джерела, а змістовно і текстуально їх повторює, повертається студентові для переробки.

Курсова робота має відповідати також критеріям грамотності і правильності оформлення. Її текст повинен бути акуратно надрукованим (чи написаним розбірливим почерком), не містити орфографічних помилок, ілюстративний матеріал, має бути графічно чітким.

Загальний обсяг курсової роботи складає 30-40 сторінок друкованого тексту. Значне перевищення встановленого обсягу може бути свідченням недостатнього орієнтування студента в матеріалі, його невміння відмежовувати головне від другорядного. В той самий час надто малий обсяг роботи не дозволяє з достатньою повнотою розкрити тему.

Крім того, має бути витримане оптимальне співвідношення між структурними складовими роботи. Так, зокрема, сумарний обсяг вступу і висновків не повинен перевищувати п’ятої частини її загального обсягу.

При наявності значних відхилень від викладених вище вимог робота повертається студентові для доопрацювання чи переробки.

Складання графіка виконання роботи

Обравши тему, студент у найкоротший термін повинен скласти графік виконання курсової роботи і узгодити його з науковим керівником. Чітке його дотримання дасть змогу вчасно справитися з роботою і подати її керівникові, після чого на основі його зауважень усунути наявні недоліки і представити роботу на розгляд кафедри.

1. Вибір теми й опрацювання відповідної наукової літератури

Першим етапом виконання курсової роботи, зрозуміло, є вибір теми та консультація наукового керівника. На вступній консультації студент одержує загальні настанови щодо роботи над темою: визначається обсяг конкретного навчального матеріалу, що стане предметом дослідження, з'ясовуються актуаль­ність і новизна запропонованої проблеми, мета і поетапні завдання наукового пошуку, окреслюються попередній план роботи та необхідна література.

Самостійна ж робота студента над темою починається зі складання біб­ліографії. Добір літератури здійснюється у такий спосіб:

1. Найбільш важливі праці рекомендує керівник під час вступної кон­сультації

2. Студент переглядає каталог у бібліотеці свого навчального закладу та в інших книгозбірнях, складає картотеку монографій, статей, що стосуються теми дослідження.

3. Студент звертається до бібліографа, щоб одержати додаткові інформацію про наукову літературу з теми.

4. Вивчаючи роботи з визначеної теми, студент складає список праць, на які посилаються автори, або виписує їх із поданого переліку джерел.

5. Дослідник звертається до бібліографічних покажчиків, довідників, бюлетенів.

Поради щодо бібліографування

Бібліографічні записи найбільш зручно робити на спеціальних (каталож­них чи бібліографічних) картках, придбаних або виготовлених самостійно із цупкого паперу розміром 7,5 на 12,5 см. У зошиті робити такі записи не бажано, бо це завдасть зайвого клопоту під час кінцевого оформлення курсової роботи, коли необхідно буде подати список літератури, складе­ний за алфавітом.

Послідовність запису у бібліографічній картці така:

1. Прізвище та ініціали автора (авторів, якщо їх кілька).

2. Із нового рядка записується без скорочень і змін назва праці.

3. Після назви з нового рядка подаються вихідні дані (місто видання, назва видавництва, рік видання, кількість сторінок).

Під час написання курсової найчастіше доводиться мати справу із книж­ками, збірниками, журналами. Особливості їх бібліографічного опису по­дано у Додатку 3.

Після того, як література з теми зібрана, необхідно з'ясувати, чи є вона у місцевих книгосховищах. Для цього, розклавши картки за абеткою, треба перевірити за алфавітним або систематичним каталогами наявність потріб­них книг у бібліотеці. Під час бібліографічних записів на картках доцільно зазначати шифри, під якими подані ті чи інші книжки в каталозі. Це дозво­лить значно зекономити час. Адже якщо студент звірить свою картотеку із наявною у конкретній бібліотеці й зафіксує шифри, то йому не доведеться щоразу під час замовлення книги знову звертатися до каталогів.

Читання й конспектування

Зібравши всю необхідну літературу, студент ґрунтовно вивчає і конспек­тує її. Студент мусить ознайомлюватися із вибраними для опрацювання джерелами в певному порядку. Як правило, цей порядок визначають чинники, які не залежать від сту­дента: наявність літератури, доступність вільних екземплярів. Але завжди треба мати на увазі, що при написанні будь-якої курсової роботи постане необхідність простежувати розвиток мовознавчих поглядів, концепцій, тобто подавати хронологію становлення ідей. Тому доцільно, опра­цьовуючи літературу, дотримуватися хронологічного принципу ознайом­лення із науковими джерелами [1, 17].

Результатом опрацювання літератури є два види матеріалів: конспекти й виписки. Подамо окремі поради щодо них.

1. Конспектуючи будь-яку працю, студент повинен пам'ятати, що відшукувати в ній найважливіші думки буде значно легше, якщо при читанні звертати увагу на манеру викладу думок окремими авто­рами — від загального до конкретного чи навпаки. Залежно від цього головні думки, тези, ідеї подаються на початку або в кінці абзаців.

2. У конспекті основні положення необхідно викладати словами автора.

Якщо ж між кількома його думками пропущено ланку менш суттє­вих

доказів чи роздумів, то для збереження логічного зв'язку можна пропущені думки передати своїми словами, обов'язково позначив­ши, на яких сторінках опрацьовуваного джерела знаходяться зано­товані твердження, висновки тощо.

3. На відміну від конспектів, виписки — це дослівно виписані цитати із

вказівкою джерела. Вони зазвичай значно менші за обсягом.

4. Обидва види записів доцільно робити не в зошиті, а на "картках" - окремих аркушах паперу будь-якого формату (можна ско­ристатися стандартними аркушами, сторінками із зошита, бібліог­рафічними картками та ін.). Пізніше це дозволить тематично згру­пувати такі записи, об'єднати їх за хронологією розвитку ідей, за спільністю чи відмінністю висвітлення окремих питань тощо. Техніка оформлення карток проста, але вона дає змогу зекономити час при подальшому оформленні роботи, а також допомагає поступо­во накопичувати матеріал для майбутніх досліджень. Наведемо опис найбільш поширеної форми картки, пропонованої авторами одно­го з навчально-методичних посібників.

Звичайний аркуш ділять на чотири частини: у лівому верхньому куті залишають місце для точного бібліографічного запису роботи, яка опра­цьовується; у правому куті коротко вказують зміст чи вузьку тему, якої стосується запис; ліворуч по всій довжині аркуша залишають поля для власних зауважень, порівнянь тощо; основна площа картки відводиться для конспектування чи виписок. Усі записи роблять з одного боку аркуша. При цитуванні авторський текст беруть у лапки, у кінці зазначають номер сторінки. Якщо ж текст переходить із однієї сторінки на іншу, то нумера­цію сторінок зручно подавати на полях, а в тексті цей перехід позначати двома вертикальними рисками. Зрозуміло, що така методика запису має багато переваг: а) вона дає можливість швидко згрупувати записи, що мають спільну тематику (для цього досить зібрати усі картки, орієнтую­чись на зміст написаного у правому верхньому куті); б) при остаточному оформленні роботи точно фіксується бібліографічний апарат — посилан­ня, цитування (при цьому орієнтуються на лівий верхній кут, де подано вихідні дані роботи, номер сторінки вказується залежно від записів на по­лях чи в кінці цитати); в) власні позначки на полях дозволяють у процесі роботи над літературою простежити особливості трактування окремих питань і фактів, виявити своє ставлення до них.

Опрацьовуючи таким чином літературу, треба завжди зазначати, які ви­ділення — шрифтом, розрядкою тощо — є в книзі, а які належать тому, хто конспектує. Це треба робити для того, щоб при цитуванні виписок у курсо­вій роботі зауважити, кому належать виділення: авторові цитованого джере­ла (підкр. авт.) чи авторові курсової (підкр. мною (нами). — початкові літери імені та прізвища), як це показано у наведеному вище прикладі.

Необхідно зважати на те, що, конспектуючи праці, написані іноземною мовою, не варто їх відразу перекладати. Адже не все із виписаного буде використано у курсовій роботі, та й під час такого перекладу можна припуститися помилок, неточностей, для виправлення яких доведеться знову повертатися до оригіналу. Цитуючи перекладені тексти, обов'язково слід зазначати, кому належить переклад — авторові курсової чи науковцям, які наводять інтерпретацію іншомовного фрагмента.

Додамо, що одночасно із роботою над літературою триває збирання й опрацювання фактичного мовного матеріалу, який є предметом досліджен­ня, аналізу. Якщо ж курсова має реферативний характер, то студентові слід зосередитися лише на накопиченні та систематизації наукового мате­ріалу, необхідного для розкриття теми.