7.5. Методи очищення.

7.5.1. Самоочищення морів і океанів. Самоочищення морів і океанів - складний процес, при якому відбувається руйнування компонентів забруднення й включення їх у загальний круговорот речовин. Здатність моря переробляти вуглеводні й інші види забруднень не безмежна. У цей час багато акваторій уже втратили здатність до самоочищення. Деякі затоки й бухти нафта, у більших кількостях накопичених в донних відкладеннях, перетворила практично в мертві зони.

До морських організмів, які беруть участь у процесах самоочищення, ставляться молюски. Розрізняють дві групи молюсків. У першу входять мідії, устриці, гребінець і деякі інші. Для них характерна двостулкова раковина. Звичайно стулки раковини ледве відкриті, і добре видно, як з-під райдужної мантії стирчать дві трубочки - сифони. Через один сифон всмоктується морська вода з усіма зваженими в ній частками, які осідають у спеціальному апарату молюска, а через іншої очищена морська вода повертається в море. Всі їстівні частки засвоюються, а неперетравлені великими грудочками викидаються назовні. Великий молюск мідії може пропустити через себе до 70 л води в добу й у такий спосіб очистити її від можливих механічних домішок і деяких органічних сполук. Подібно мідії, харчуються й інші морські тварини - моховинки, губки, асцидії.

У молюсків другої групи раковина або закручена, овально-конічної форми (рапаны, літоріни), або нагадує ковпачок (морське блюдечко). Плазуючи по каменях, палях, причалах, рослинам, днищам судів, вони щодня прочищають величезні зарослі поверхні.

Воістину санітар-рекордсмен - молюск кардіум, що входить у фауну Каспійського моря. Незважаючи на свої невеликі розміри (близько 2,5 див), він у процесі харчування встигає за добу профільтрувати до 15 л води. При цьому розчинені в ній компоненти нафти, як речовини, непридатні для харчування, обволікаються слизом і в цій «упакуванні» викидаються на дно.

7.5.2. Очищення побутових стічних вод. Очищення стічних вод - це руйнування або видалення з них певних речовин, а знезаражування - видалення патогенних мікроорганізмів.

Каналізація – комплекс інженерних споруджень і санітарних заходів, що забезпечують збір і видалення за межі населених місць і промислових підприємств забруднених стічних вод, їхнє очищення, знешкодження й знезаражування. Містами й іншими населеними пунктами скидається через системи каналізації 22 млрд. м³ стічних вод у рік. З них 76 % проходить через очисні спорудження, у тому числі 94% - спорудження повного біологічного очищення. Через комунальні системи каналізації в поверхневі водні об'єкти щорічно скидається 13,3 млрд. м³ стічних вод, з яких на очисних спорудженнях очищається до встановлених нормативів 8 % стоків, а інші 92 % скидаються забрудненими. З них 82 % скидаються недостатньо очищеними й 18 % - без усякого очищення. Більшість очисних споруджень перевантажено, а майже половина вимагає реконструкції.

Очищення побутових стічних вод може проводитися механічними й біологічними методами.

При механічному очищенні стічні води розділяють на рідку й тверду субстанції: рідка частина піддається біологічному очищенню, що може бути природної й штучної.

Природне біологічне очищення здійснюється на полях фільтрації й зрошення, у біологічних ставках, а штучна - на спеціальному устаткуванні (біофільтрах, аеротенках). Мул обробляють на мулових площадках або в метантенках.

Для знезаражування стічних вод проводять хлорування. Дозу хлору підбирають так, щоб зміст кишкових паличок у воді, що скидає у водойму, не перевищувало 1000 в 1 літрі, а рівень залишкового хлору становив не менш 1,5 мг/л при 30-хвилинному контакті або 1 мг/л при 60-хвилинному контакті. Знезаражування проводять рідким хлором, хлорним вапном або гіпохлоритом натрію, одержуваних на місці в електролізерах. Хлорне господарство очисних каналізаційних споруджень повинне дозволяти збільшувати розрахункову дозу хлору в 1,5 рази.