Висновки

Закінчивши роботу над даною курсовою роботою можна із впевненістю сказати про її актуальність, необхідність теми для студентів, як майбутніх юристів. Тому що робота над цією темою, опрацювання юридичної літератури, також дослідження думок різних науковців у сфері юриспруденції допомогли мені більш детально розібратися у понятті таких головних базових понять як правочини, їх ознаки, значення, форму та яку саме роль відіграє правочин у сфері юридичної науки України.

Розкривши суть цих питань і давши визначення та обґрунтування певним поняттям, можна зробити висновки про підстави виникнення, зміни і припинення правочинів, а також про значення законності укладання правочинів для економіки України і суспільства в цілому.

Центральним питанням теми є правочини. Крім того, я розглянула й такі питання як умови дійсності правочинів, форма правочинів, сторони при здійсненні правочинів, зміст правочину, а також мною було звернено увагу на умови недійсності правочинів.

Отже, до найпоширеніших юридичних фактів належать правочини ( ст. 202 ЦК України), тобто дії громадян та організацій, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Відомо, що дія як юридичні факти, завжди мають вольовий характер. Цим правочини відрізняються від юридичних вчинків, де волевиявлення спеціально не спрямоване на створення юридичних наслідків. Правочини поділяють на правомірні й неправомірні.

В правочині виявляється воля його учасників, яка має пізнаватися іншими особами, а тому повинна бути виражена, виявлена зовні. Зовнішній вияв волі називається волевиявленням. Це – суть правочину. Без волевиявлення правочину немає, так як наявність правочину свідчить про єдність внутрішньої волі й волевиявлення суб’єкта (суб’єктів) правочину. Тому у випадку, коли воля суб’єкта правочину формувалася не вільно і не відповідала волевиявленню ( наприклад, мало місце насильство), такий правочин визначається недійсним (ст. 231 ЦК України). Іноді для укладання правочину, крім волевиявлення, необхідно вчинити фактичні дії:

• усна (словами);

• письмова (шляхом укладення договору, іноді шляхом надсилання телеграм, листів тощо);

• шляхом мовчання (дуже часто мовчання супроводжується просто діями).

В останньому випадку йдеться про конклюдентні дії, тобто дії, в яких втілюється воля особи укласти правочин.

Крім того, існує певна класифікація правочинів:

1) Залежно від числа сторін, що беруть участь у правочині, їх поділяють на односторонні, двосторонні і багатосторонні.

2) Залежно від наявності або відсутності обов’язку сторін надавати зустрічне матеріальне відшкодування правочини поділяють на платні і безоплатні.

3) Залежно від моменту з якого правочини вважаються укладеними вони поділяються на консенсуалевні і реальні.

4) Залежно від значення підстави (цілі) правочину для його дійсності угоди поділяються на абстрактні і казуальні.

5) Залежно від наявності вказівки на строк встановлення прав і обов’язків правочини бувають строковими і безстроковими.

У наш час правочини набувають актуального значення, тому що обсяг і значимість їх із кожним роком зростають. Не менш важливе місце повинна займати правова освіченість громадян із приводу вчинення правочинів, тому що в наш час з’явилась велика кількість приватних компаній і організацій, а також осіб, що вступають у взаємовідносини між ними і між собою, вірність вчинення правочину з юридичної точки зору набуває великого значення.

Недотримання або неналежне дотримання хоча б одного або декількох елементів правочину призводить до його недійсності. Внаслідок цього питання про визнання правочину як юридичного факту, не признається. Між тим недійсний правочин призводить до певних юридичних наслідків їх недійсності.

У світлі вищесказаного можна зробити висновок, що правочин - є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Кожен громадянин нашої держави повинен знати здавалося б непомітні подробиці як форма правочину, які права та обов’язки вони мають при укладанні правочину, та яка відповідальність настає у разі порушення умов правочину. Саме відсутність належної повноцінної правосвідомості у населення сприяє розвитку у державі різним протизаконним махінаціям, аферам, що підвищує злочинність у сфері цивільного права в Україні. Наприкінці, хочу наголосити на те, що наше суспільство розвивається за принципами правової держави, тому дуже важливо дотримуватись правильності оформлення і вчинення правочинів. Це сприяє розвитку правильних суспільних відносин.