4. Теорія стереотипизізації Ліппмана

Стереотип. Теорія стереотипізації з'явилася після виходу в світ книжки американця Уолтера Ліппмана "Громадська думка" (1922), яка і ввела в наукову термінологію поняття "стереотип". "Стереотип, – писав У. Ліппман, – це упереджена думка, яка рішуче керує усім процесом виховання. Він маркує певні об'єкти як знайомі, так і не знайомі. Тому ледве знайомі здаються добре знайомими, а не знайомі чужими. Він оперує знаками, які можуть варіювати від істинного індексу до невизначеної аналогії". Світ, який людям треба пізнати, й світ, який вони знають, – часто дві зовсім протилежні речі. На думку Ліппмана, суспільство знайшло вихід з цієї проблеми у використанні стереотипів – сталих та економних змістових форм існування масової свідомості, яка оперує світом та у світі. Коріняться вони дуже глибоко не тільки в масовій, а й в індивідуальній свідомості. Їх ніхто не вигадав і не запроваджував, як і багато чого в світі людей, вони виникли із суспільної потреби в них. Вони завжди однозначні, хоча реальна поведінка людини багатогранна. Часто стереотипи перетворюються в забобонність, якщо хочете – в міф.

Механізми створення стереотипів та їхньої взаємодії не такі вже й складні, і автор (Ліппман) описує їх у такий спосіб: "Людський розум – це плівка, яка реєструє раз і назавжди кожне враження, яке отримує. Людський розум нескінченно й постійно творить. Картинки, що виникають і поєднуються, загострюються тут, збираються тут, оскільки ми робимо їх більш складними, ніж наші власні. Вони не лежать нерухомо перед лицем розуму, але переробляються поетичним чином у наші особисті висловлювання... Роблячи це, ми персоніфікуємо якості й драматизуємо відносини"

.Стереотип – психологічний феномен внутрішнього світу людини, який поєднує: фрагмент реальності, її особистісне світосприйняття, її оцінку певною соціальною групою та міжгрупова взаємодія в цьому фрагменті реальності (або з приводу нього). У формуванні соціального стереотипу беруть участь такі мисленнєві процеси, як генералізація, схематизація, категоризація та казуальна атрибуція (причинно-наслідкове пояснення об'єктивної реальності). Але його зміст обумовлений конкретним історичним соціокультурним середовищем, яке виділяє основні, значущі характеристики об'єкту й пропонує вже готові способи стереотипізації явища. Все це говорить про те, що стереотип – складне соціально-психологічне явище з власною структурою та відповідними функціями.

В 50–70 рр. минулого століття тривала дискусія щодо самого феномену стереотипу: стосовно того чи є він знанням, чи істинна його конструкція, чи можна вважати стереотип результатом мисленнєвої діяльності чи стереотипізації. Відомий дослідник П. Н. Шихірев у своїх працях виділяє роботи У Ліпмана, К. Юнга, Оллпорта, Яходи, Ла Віолета та Сільвера, а також відомі емпіричні дослідження під керівництвом Райса, Клайнберга, Хайдера та Беррі в США, які зробили вагомий внесок в осмислення даної проблеми. Дослідження Тажфела та Дуаза у Західній Європі довели протирічність даного феномену. Стереотип не є упередженням, але не можна говорити про його істинність, тому що суб'єкт додає власні уявлення, використовує власний життєвий досвід. Соціальні стереотипи – результат цілої низки складних мисленнєвих процесів і впливу негативних особистісних факторів: інтелектуальних лінощів, нерозвиненості логічного мислення, економії енергії.

70–80-ті рр. – час емпіричних та прикладних досліджень. Увага, яку приділяли вчені та дослідники окремим першочерговим завданням, довгий час дозволяла обходити ряд принципових теоретичних питань, що пов'язані з проблемою розмежування понять "соціальний стереотип" та "соціальна установка". Вивчення цих феноменів не дало остаточної відповіді на запитання: чи є вони незалежні один від одного? На даний час існує три полярні точки зору:

1. Установка – психологічна основа, зміст стереотипу (Тажфел, Шихірев, Мурадян)

2. Стереотип – лише змістовний та оціночний когнітивний та афективний аспект установки, але установка – це ще й демонстративна поведінка, властивість відстояти, готовність втілити власні уявлення в реальних ситуаціях (Лап'єр).

3. Стереотип та установка мають певну структурну та функціональну схожість, але є окремими незалежними одне від одного феноменами (Реймерс).

На сьогодні всі три точки зору мають право на існування. Проте варто зазначити, що існує низка принципових відмінностей між соціальним стереотипом та установкою: це найперше відмінності у дефініціях та у функціях. У визначенні установки робиться акцент на посередницькій ролі, проміжному становищі установки, розгляду її як ланки, що об'єднує потреби суб'єкта та соціальну ситуацію. Стереотип розглядається як один із специфічних способів віддзеркалення дійсності, підкреслюється складність феномену, його незалежність від дійсності.