1.2 Об’єкт і предмет макроекономіки

З практичної функції макроекономіки випливає, що її об’єктом є економічна система – сукупність економічних суб’єктів країни, діяльність яких відбувається в умовах конкретно-історичних виробничих відносин.

До економічних суб’єктів країни належать:

• домашні господарства – власники виробничих факторів у ринковій економіці та споживачі кінцевої продукції суспільного виробництва. Їх сукупність формує споживчий сектор.

• підприємства – основні виробники благ у суспільстві. Залучаючи виробничі ресурси з інших секторів економіки, вони здійснюють процес виробництва й реалізації готової продукції (виробничий сектор).

• держава у змішаній економіці також виступає специфічним споживачем виробничих ресурсів і готових благ та водночас є виробником послуг колективного споживання (послуг освіти, охорони здоров’я, національної оборони, охорони правопорядку) (державний сектор).

• зовнішньоекономічний сектор (нерезиденти) – фізичні та юридичні особи інших країн, пов’язані з даною економікою зовнішньоекономічними, насамперед, експортно-імпортними зв’язками.

У залежності від рівня впливу окремих суб’єктів на економічну систему, їх поділяють на наступні види: ринкова економіка, командно-адміністративна економіка, змішана економіка.

Предметом макроекономіки є причинно-наслідковий механізм функціонування та розвитку національної економіки.

В якості універсальної науки макроекономіка виконує ряд важливих функцій: пізнавальну, аналітичну, прогностичну, практичну, виховну.

1. пізнавальна функція полягає у поясненні закономірностей, принципів, процесів і явищ економічного життя та створенні відповідних об’єктів дослідження теоретичних моделей;

2. аналітична функція, зміст якої полягає у аналізі економічних явищ і процесів;

3. прогностична функція передбачає оцінку економічної кон’юнктури та визначенні перспектив економічного розвитку країни;

4. практична (прикладна) функція полягає у визначенні мети і напрямів економічного зростання, рекомендацій для економічної поведінки суб'єктів економічної системи, пріоритетів і цілей економічної політики держави;

5. виховна функція полягає у вихованні раціонального економічного мислення, визначенні правил ринкової економічної поведінки.

Макроекономіку, що виконує пізнавальну функцію, називають позитивною. Позитивна макроекономіка має справу із фактами й уникає суб’єктивних оцінок. Її роль полягає в тому, щоб сформулювати наукові уявлення про фактичну поведінку економіки, тобто про те, як функціонує економіка. Водночас макроекономіка має справу із суб’єктивними думками людей стосовно того, якою повинна бути економіка або який захід слід застосовувати державі для підвищення їх ефективності. Макроекономіку, що виконує прикладну функцію, називають нормативною.

Позитивна макроекономіка вивчає те, що в дійсності існує, тоді як нормативна макроекономіка виражає суб’єктивні уявлення про те, що має бути і як цього досягти [5, С.23].