18. Роздержавлення друкованих змі України. Перспективи створення суспільного тб.

За даними Держкомітету з питань радіо і телебачення нині в Україні є 734 комунальних ЗМІ, які можуть бути роздержавлені. Кількість, як бачимо, чималенька, а якщо взяти до уваги, що на одну газету в середньому держава виділяє дотації від 5 до 60000 гривень на рік, то легко можна порахувати, в яку копійку обходяться державні ЗМІ платникам податків. Тому вихід один – слід розпочати процедуру роздержавлення.

Питання роздержавлення друкованих ЗМІ обговорюється достатньо давно.

Основні рішення щодо роздержавлення ЗМІ були ухвалені у 2006 році. Так, 5 квітня 2006 р. Національна рада з питань телебачення і радіомовлення розглянула і затвердила проект закону «Про роздержавлення ЗМІ», розроблений Міністерством юстиції України.

Між тим, тільки 5 липня цього року до Верховної Ради України, легітимність якої вже була під питанням, Кабінетом Міністрів було внесено проект закону «Про реформування державних і комунальних друкованих засобів масової інформації

Окремо прописані майнові питання. В проекті закону наявна норма про погашення засновниками протягом чотирьох місяців з дня набрання ним чинності всіх боргів із заробітної плати, обов’язкових платежів та інших фінансових зобов’язань згідно із законодавством. Також внесений проект містить норму про нарахування пенсії журналістам реформованих редакцій із застосуванням норми, методики та порядку нарахування пенсії державному службовцю, якщо ці журналісти досягли пенсійного віку та мають принаймні 20 років страхового стажу на посадах журналістів у державних і комунальних друкованих ЗМІ, стаж роботи в яких зараховується до стажу державної служби.

У попередньому варіанті цього законопроекту, який оприлюднювався Міністерством юстиції, не було вищеназваних положень стосовно приміщень і майна редакцій, пілотного проекту з роздержавлення. Їх поява очевидно є результатом впливу самих журналістів і особливо НСЖУ.

У свою чергу, медіаюристи пропонують чітко визначити відповідальних за роздержавлення ЗМІ. Про це вони заявили під час засідання журналістського прес-клубу, присвяченого обговоренню проекту закону «Про реформування державних і комунальних друкованих ЗМІ», який відбувся 6 листопада 2007 р.

На думку юриста Української асоціації видавців періодичної преси О. Целуйка, одним із найбільш суперечливих є момент про безоплатне отримання приміщень та майна редакцій виключно для господарських товариств, попередньо заснованих трудовими колективами цих ЗМІ: «Приватні учасники ринку навряд колись сприйматимуть за добросовісну конкуренцію набуття власності у такий спосіб і поза конкурсами».

Ще одне суперечливе питання – якою мірою має враховуватися думка трудових колективів. На думку експертів, у результаті реформи найгірше почуватимуться районні газети. З одного боку, рекламний ринок там не настільки насичений, аби ці видання мали змогу вийти на самоокупність. З іншого боку, районки виконують важливу соціальну функцію. Адже в обласних газетах далеко не завжди знаходиться місце для висвітлення проблематики маленьких районів.

Медіа-експерт, журналіст, продюсер М. Княжицький зазначає, що «як довго в Україні будуть існувати державні ЗМІ, залежить від свідомості чиновників. Оскільки кожен хоче так чи інакше пропагувати свою точку зору і боїться що інформація, яку він не проконтролює, потрапить до політичного конкурента. Якщо ми кажемо, що хочемо будувати європейську систему взаємовідносин, то ми повинні взяти європейський приклад і скопіювати його, але зберегти найкраще, що було створено за часів радянської системи.

У Польщі газета аналогічна «Урядовому кур’єру» - «Річ Посполіта», після приходу інвесторів стала найпопулярнішою газетою в країні. Уряд залишив свою невелику частку і публікує там свої матеріали, проте він не може монопольно впливати на те, що друкує газета.

Державних ЗМІ, які б повністю належали державі, які вели б мовлення і друкувались на території власної держави і подавали б, крім статистичної інформації, ще якусь, в Європі немає. Основний принцип європейської демократії полягає в тому, що уряд не має права вести пропаганду для власного народу.

Народний депутат від БЮТ А. Шевченко вважає, що «в Україні у будь-якому обласному центрі - є ринок, є комерційні незалежні видання, які борються за свого. І є бюджетна газета, яка так само друкує анекдоти, фотографії голих жінок, гороскопи і сільськогосподарські ради, але при цьому ще й одержує колосальну багатотисячну дотацію з місцевого бюджету». На його думку це нечесна конкуренція. Цей шматок пропагандистської машини працює на місцевих начальників, а не на громаду, і загрожує конкуренції на ринку ЗМІ. Юридично оформити роздержавлення можна шляхом внесення змін до Закону «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні». Зокрема, на його думку, «необхідно виключити із списку тих, хто має право бути засновниками друкарських видань — органи влади і місцевого самоврядування. Втрати звичайно будуть – їх не уникнути. Частина видань загине. Але гідні і сильні редакції виживуть і працюватимуть. Шанс є у кожної редакції.