2. Поведінковий підхід.

Дослідження Ренсіса Лайкерта показали, що ефективні організації значно відрізняються від неефективних на підставі певних структурних вимірників. Відповідно до теорії Р.Лайкерта, ефективною є та організація, яка спонукає керівника засередити головну увагу на спроможності створити робочу групу з високопродуктивними цілями. Розроблена Р.Лайкертом “система-4” передбачає, що організація будується на людських мотиваціях, які провляються через:

• процес постановки цілей;

• процес прийняття рішень;

• контроль;

• децентралізацію.

Меньш ефективні організації спонукають керівників до наступних дій;

• розбити загальні дії на прості складові частини або завдання;

• розробити найкращий спосіб виконання кожного з цих складових частин;

• найняти людей з відповідними здібностями та кваліфікацією для виконання кожного з цих завдань;

• навчати цих людей виконанню завдання найкращим способом;

• здійснювати керівництво, контроль виконання завдань, хронометрування робіт;

• використовувати заохочення в формі індивідуальної або колективної відрядної оплати праці.

Вказані вище положення підсумковують відповідальність керівника, виходячи з класичної теорії. Однак, дослідження Лайкерта виявили, що ці передписання не призводять до ефективних організацій, оскільки не враховують зміни факторів зовнішнього середовища. До таких змін слід віднести наступні:

• зростання конкуренції з боку інших країн, які мають більш низьку ціну виробництва при однаковій технології;

• тенденцію до більш індивідуальної свободи та ініціативи та пов’язане з ними скорочення повноважень вищих ланок підприємства;

• підвищення загального рівня освіти, що призводить до виникнення людей, здатних приймати рішення та брати на себе відповідальність;

• підвищена увага до здоров’я та повного розвитку особистості;

• ускладнення технологій, що потребує від кожного працівника відповідної кваліфікації.

Зміни, які відбуваються у зовнішньому середовищі здійснюють вплив на керівників, що викликає необхідність розробки заходів щодо пристосування до нових ситуацій. Відповідно Лайкерту, “система-4” – це напрямок, якому мають слідувати більш пристосовані та прибуткові організації. У всіх випадках керівники мають використовувати людські ресурси, повний спектр людських мотивацій: прийняття рішень, контроль, процес постановки цілей, децентралізацію. Щоб сприяти реалізації таких процесів, план розвитку організації має включати три підходи:

1. Принцип взаємовідносин підтримки.

2. Групове прийняття рішень та колективні методи керівництва.

3. Постановку високих продуктивних цілей.

Теорія адміністративної поведінки.

Герберт Саймон у своїх роботах досліджував процеси впливу встановлених цілей на раціональну поведінку в організаціях. Критично ставлячись до теоретичних узагальнень Тейлора та принципів управління Файоля, він розглядає поведінку “ділової людини”, яка мотивована власним інтересом. Саймон запропонував концепцію “адміністративного робітника”. З точки зору Саймона, цілі впливають на поведінку тільки тоді, коли вони є частиною рішення щодо того, якою має бути поведінка.

Кінцеві цілі організації можуть слугувати відправною точкою для конструювання зв’язків “засоби – цілі” та мають включати наступний комплекс дій:

• вибір загальної цілі, яку потрібно досягти;

• находження набору засобів з широкого спектру для досягнення даної цілі;

• прийняття засобів досягнення цілей, в свою чергу, в якості нових підпорядкованих цілей та пошук більш детальних засобів для їх досягнення.

Таким шляхом встановлюється ієрархія цілей, в якій кожний рівень може вважатись кінцевою метою по відношенню до нижчого рівня та засобом досягнення цілей відносно вищих рівнів. Ієрархія організації розглядається як сформований набір “засобів – цілей”, що визначають послідовність прийняття рішень та дій в середині організації.

Універсальна теорія формування організацій та систем управління – так звана теорія Гласієр виокремлює співіснування чотирьох підсистем у кожній організації (рис.2.1). Кожна з цих підсистем виконує специфічні функції в рамках організації, в той же час час вони пересікаються та взаємодіють одна з одною.

Організація (система)

Виконавча

Представницька