2. Цілі, функції та задачі управління фінансовою діяльністю. Система управління фінансами та фактори, що визначають її конфігурацію.

Діяльність будь-якого підприємства можна розглядати як систему надходження грошових потоків у вигляді власних та позикових коштів та їх розподілу за напрямками використання з метою забезпечення безперевного функціонування. Рух фінансових потоків на підприємстві здійснює фінансова служба, яку очолює фінансовий директор (зазвичай має статус віце-президенту компанії з фінансових питань). На сьогодняшній день роль фінансової служби в системі управління підприємством істосно зросла, що обумовлено наступними факторами:

• посилення конкуренції між підприємствами, що обумовлює необхідність постійного удосконалення технології виробництва та оновлення продукції (відповідні фінансові ресурси повинні бути акумульовані як за рахунок доходів підприємства, так і залучення коштів з фінансових ринків);

• нестабільність економічного розвитку, високі процентні ставки по кредитах, що вимагає прийняття оперативних рішень щодо управління фінансовими потоками;

• зміни у податковому законодавстві, що вимагає від фінансових менеджерів постійного пошуку шляхів оптимізації бази оподаткування та податкових платежів;

• розбіг між бухгалтерським та податковим обліком.

В процесі вирішення будь-яких фінансових цілей та задач менеджер має орієнтуватись на досягнення основної мети діяльності підприємства – зростання його вартості.

Організаційне побудування фінансової служби залежить від багатьох факторів, які відображають організаційну структуру підпримства в цілому, розмір підприємства, професіоналізм менеджерів тощо. Всі функції, які виконуються фінансовими службами, можна розділити на дві групи:

1. управління грошовими потоками;

2. облік та контроль за фінансовою діяльністю.

Підрозділи, які здійснюють управління грошовими потоками, мають підпорядковуватись казначею підприємства, а структури, які забезпечують облік та контроль, очолюються головним бухгалтером. На рис. 7.4 наведена типова схема організації служби на середніх та крупних підприємствах (зарубіжний досвід та досвід російських підприємств).

Організаційне побудування фінансової служби ускладнюється, кількість організаційних підрозділів зростає в залежності від розмірів підприємства та процесу його зростання, розширення горизонту планування діяльності підприємства, а також ступеня участі підприємства в капіталі інших підприємств. На крупних підприємствах фінансова служба може бути виокремлена у фінансову дирекцію, яка містить ряд структурних підрозділів, що побудовані за функціональною ознакою.

Президент компанії (генеральний директор)

Фінансовий директор

Казначей

Головний бухгалтер

Фінансові дослідження

Організація бухобліку

Взаємовідносини з кредиторами та управління позиковим капіталом

Управлінський облік

Аналіз витрат та прибутку

Управління цінними паперами

Фінансовий облік

Страхування ризиків

Внутрішній контроль та аудит

Управління інвестиціями

Бюджетування

Управління ліквідністю та оборотним капіталом

Податкове планування

Рис. 7.4. Організація фінансової роботи на підприємстві.

В організації фінансової служби на підприємстві можна виділити три головні ланки: фінансовий директор, казначей (скарбник) та головний бухгалтер, кожна з яких виконує конкретні функції.

Фінансовий директор, який як правило входить до ради директорів в корпораціях, відповідає за фінансове забезпечення підприємства. Він безпосередньо бере участь у розробці стратегічних цілей розвитку підприємства, впливає на прийняття важливих рішень на підприємстві, а також формує стратегічну фінансову політику. Фінансовий директор виконує наступні функції:

• участь у розробці стратегії підприємства;

• стратегічне планування фінансових потреб підприємства;

• розробка стратегії залучення капіталу на підприємство, оптимізація структури капіталу;

• формування дивідендної політики;

• фінансове обгрунтування та забезпечення фінансовими ресурсами реорганізаційних заходів;

• координація та контроль за діяльністю фінансових служб (відділів).

На крупних підприємствах фінансовому директору безпосередньо підпорядковуються казначей та головний бухгалтер, які відповідають за роботу підпорядкованих їм підрозділів. Головною задачею казначея та його служби виступає управління грошовими потоками підприємства. Казначейству доручається виконання наступних функцій:

• залучення капіталу на підприємство шляхом банківських кредитів та емісії цінних паперів;

• організація та розробка проспектів еміссії, взаємодії з андеррайтерами, депозитаріями та реєстроутримувачем;

• аналіз та оцінка інвестиційних проектів, фінансове управління інвестиціями;

• формування та управління портфелем цінних паперів;

• оцінка та страхування ризиків;

• проведення операцій з тимчасово вільними грошовими коштами та валютними цінностями.

Основна мета діяльності казначейства полягає в забезпеченні фінансової стійкості підприємства, залученні фінансових коштів та ефективному їх використанні.

Головний бухгалтер (контролер) відповідає за організацію бухгалтерського обліку та контролю та інформаційне забезпечення керівництва підприємства відомістю щодо фінансового стану підприємства. Служба контрою виконує наступні функції:

• організація бухгалтерського обліку та звітності;

• організація управлінського обліку та інформаційне забезпечення менеджерів підприємства для прийняття управлінських рішень;

• організація фінансового обліку та підготовка інформації щодо фінансового стану підприємства для власників підприємства, інвесторів, кредиторів та зовнішніх користувачів;

• розробка та реалізація облікової політики підприємства;

• організація внутрішнього контролю та аудиту за діяльністю структурних підрозділів підприємства, виявлення порушень та підготовка пропозицій з їх усунення;

• розробка перспективних, поточних та оперативних виробничих і фінансових бюджетів, контроль та аналіз їх виконання;

• управління дебіторською та кредиторською заборгованістю, участь у розробці кредитної політики підприємства стосовно надання знижок споживачам в залежності від терміну оплати;

• податкове планування з метою оптимізації витрат та податкових платежів.

В залежності від розмірів підприємства служба контрою може бути представлена одним підрозділом (бухгалтерія), який виконує всі вищезазначені функції, або складатись з декількох функціональних підрозділів, кожний з яких відповідає за визначений обсяг роботи. Служба контрою повинна тісно взаємодіяти зі службою казначейства та іншими підрозділами підприємства в процесі надання їм необхідної інформації.

Рішення, які приймаються менеджерами з управління фінансовою діяльністю можна розділити на дві групи: рішення стосовно фінансування та рішення стосовно інвестицій.

Рішення стосовно фінансування спрямовані на вибір джерел фінансування та способів залучення фінансових ресурсів на підприємство. При цьому важливе значення мають аналіз, оцінка та вибір найбільш дешевих джерел фінансування підприємства, які підрозділяються на внутрішні та зовнішні (рис. 7.5)

Кожне із зазначених джерел фінансування має свої сильні та слабкі сторони. Найбільш дешевими традиційно вважаються внутрішні джерела - амортизація та прибуток. Однак, в процесі прийняття рішень стосовно фінансування підприємства необхідно розглядати та оцінювати альтернативні варіанти. Якщо існує можливість залучити кошти з фінансового ринку, вартість яких нижче, ніж рентабільність проектів, що здійснюються, то підприємство може отримати додатковий прибуток.

Інвестиційні рішення пов’язані з проблемами розподілу фінансових джерел, що залучаються, за напрямками діяльності підприємства. Фінансовий менеджер повинен вибрати пріоритетні сфери вкладення капіталу, які мають забезпечити зростання вартості капіталу підприємства (рис. 7.6).

Джерела фінансування

Внутрішні

Зовнішні

Прибуток

Амортизація

Емісія цінних паперів

Банківські кредити

Кредиторська заборгованість

Рис. 7.5. Джерела фінансування діяльності підприємства.

Інвестиційні рішення

Інвестиції в основний капітал

Інвестиції в оборотний капітал

Оновлення основних фондів

Придбання нематеріальний активів (патентів, ліцензій та ін.)

Управління запасами

Управління дебіторською заборгова-

ністю

Управління грошовими коштами

Рис. 7.6 Види інвестиційних рішень

На підприємстві фінансові менеджери вирішують три основні задачі:

1. управління оборотними коштами;

2. формування кошторису капіталовкладень та визначення їх окупності;

3. визначення структури капіталу.

Управління оборотними коштами. Діяльність фінансових менеджерів у цьому напрямку має бути налаштована на забезпечення гарантії безперервної діяльності підприємства.

Формування кошторису капіталовкладень. Фінансові менеджери мають визначати та вкладати кошти в проекти, які мають забезпечити умови для позитивного чистого грошового потоку, який підвищує вартість підприємства.

Визначення структури капіталу. Структура капіталу підприємства являє собою комбінацію довгострокових зобов’язань та власних коштів у капіталі підприємства, які підприємство використовує для фінансування довгострокових інвестицій. Комбінація фінансових коштів, що використовується для фінансування проектів капіталовкладень, надає можливість менеджеру оцінити середньозважену вартість капіталу, тим самим визначити очікуваний доход від реалізації цих проектів. Тому в умовах обмеженості фінансових ресурсів перед фінансовим директором ставиться задача обрати серед багатьох проектів та напрямків використання коштів саме ті, які дають найбільший ефект з точки зору досягнення основної мети діяльності підприємства.

Прийняття рішень фінансовими службами визначається загальними стратегічними цілями розвитку підприємства з урахуванням впливу зовнішнього середовища та внутрішніх факторів розвитку виробництва. На рис. 7.7 відображається взаємозв’язок стратегічних цілей розвитку підприємства та прийняття фінансових рішень стосовно зростання вартості підприємства. В процесі розробки фінансової політики враховується вплив факторів економічного зовнішнього середовища ( розвиток фінансових ринків, рівень інфляції, податкове середовище та ін.), а також внутрішніх факторів (розмір підприємства, технологія виробництва, ступень зношення основних фондів, кваліфікація працівників та робочих та ін.).

На основі розробленої стратегії розвитку підприємства фінансові служби приймають тактичні фінансові тішення , які реалізуються в рамках загальної концепції розвитку підприємства, але з можливим коригуванням у зв’язку зі змінами зовнішніх та внутрішніх умов функціонування підприємства.

Фінансові рішення, з одного боку, спрямовані на підвищення рентабельності інвестицій, з іншого – пов’язані з певним підвищеним ризиком. Між доходністю та ризиком існує пряма залежність: чим вища доходність, тим більший ризик. Тому фінансові служби мають приймати рішення, зважуючи можливі ризики та показники доходності для забезпечення зростання вартості підприємства.

Стратегічні цілі розвитку підприємства

Зовнішнє економічне середовище

Стратегія фінансового менеджменту

Внутрішні фактори розвитку виробництва

Зміни зовнішніх умов

Тактика фінансового менеджменту

Зміни внутрішніх факторів