2. Принципи побудови системи управління промисловим підприємством.

Світовий економічний розвиток вступив у нову стадію – постіндустріальну, яка має свої особливості і передбачає нове бачення процесів, що потребують управлінських дій. В епоху глобалізації конкуренція набуває іншого виміру, входження у світовий розподіл праці для України є важким завданням. Величезна концентрація капіталу у високорозвинутих країнах витісняє дрібний і навіть середній бізнес із традиційних сфер діяльності. На преференції споживача вже не звертають увагу, а їх формують. Протистояння тиску транснаціональних компаній можливе лише у деяких сферах і то за умов ефективного менеджменту, який спирається на новітнє сприйняття ринкових реалій і відбирає адекватні методи взаємодії з ними. Кожне підприємство в цих умовах мусить для себе визначити основні правила ведення бізнесу, дотримання яких дасть їм змогу здобути конкурентну перевагу.

Ці правила мають визначати філософію ведення бізнесу, організаційну поведінку, формувати уявлення про ринки споживачів, про конкурентів, технології та їх зміни тощо. Вони повинні спиратись на сильні сторони підприємства та враховувати слабкі, окреслювати сфери діяльності і визначати орєнтири розвитку, давати змогу адекватно оцінити результати діяльності і своєчасно формувати нові цілі.

Формування принципів побудови системи управління підприємством здійснюється за певною методологією, яка включає такі основні положення:

• оцінювання середовища, в якому працює підприємство;

• визначення місії підприємства, його цілей та завдань;

• виділення “ключових компетенцій” підприємства, які формують потенціал;

• формулювання принципів, які мають стати основою системи управління;

• доведення принципів управління до всього персоналу;

• постійне вдосконалення та оновлення принципів управління відповідно до вимог часу.

Взагалі принципи управління – це правила, норми управлінської діяльності, відповідно до яких створюється, функціонує і розвивається система менеджменту підприємства.

В сучасних умовах можна виділити такі основні принципи побудови системи управління промисловим підприємством:

1. Розподіл управління майном (функції власника) та виробництвом (компетенція директора, правління, менеджерів). Відповідно до українського законодавства в акціонерному товаристві тільки збори акціонерів-власників можуть приймати рішення відносно зміни статутного капіталу, продажу, здачі в оренду та купівлі коштовного майна, розподілу прибутку (після сплати податків), еміссії цінних паперів, реорганізації підприємства тощо. В той же час власник (у тому числі фонд державного майна) не має правав втручатись в управління виробництвом (вибір постачальника, збут продукції, набір та звільнення працівників тощо). Орендодавець слідкує за зміною вартості свого майна, співвідношенням активів та пасивів, прибутків та збитків, внесенням орендної плати, але не може вказувати орендарю умови реалізації продукції та розподілу доходів.

2. Основою стратегії виробничого підприємства стає планування доходів та витрат, увага керівників зосереджується на фінансово-збутовій сфері. Оцінка ефективності виробництва у підсумку характеризує результативність конкретних проектів і управління підприємством в цілому та включає такі чотири основні етапи:

• визначення виробничих витрат;

• визначення суми необхідних інвестицій (капіталовкладень);

• прогнозування щорічних доходів з урахуванням зносу активів;

• визначення терміну окупності капіталовкладень та його відповідності певним нормативам.

3. Розподіл функцій стратегічного та оперативного управління виробництвом. Функції стратегічного управління здійснюються на вищому рівні керівництва. До обов’язків вищого рівня управління належать визначення загальних цілей на основі аналізу та прогнозування ринкових позицій підприємства, затвердження відповідних планів та проектів, структури управління, концепції маркетингу, розробка виробничої, фінансової, інвестиційної та соціальної політики, координація роботи структурних одиниць та служб. Оперативне управління здійснюють середній та нижчий рівень управління, які відповідають за реалізацію стратегічних проектів.

4. Різномаїття стратегій управління в залежності від ринкових позицій підприємства та сфер діяльності, де воно може розраховувати на успіх.

5. Наявність актуальних специфічних принципів для малих та крупних підприємств, а також для компаній, які прагнуть вийти на зовнішні ринки (таблиця 1.1).

Таблиця 1.1

Характеристика принципів формування системи управління на різних типах підприємств.

Мале підприємство, яке має на меті працювати на локальному ринку	Підприємство, яке планує опанувати національний ринок	Підприємство, яке прагне вийти на зовнішній ринок
пріоритет споживача (надійне обслуговування, зручність, швидкість); висока якість роботи; доступні ціни; наслідування лідерів; ототожнювання співробітників із фірмою; постійний пошук альтернативних варіантів діяльності підприємства; застосування новітніх способів стимулювання праці; опора на особисті контакти працівників із зовнішнім середовищем; постійна і цілеспрямована підтримка індивідуальної ініціативи працівників підприємства.	високі стандарти діяльності; орієнтація на перспективи розвитку (розширення сфери бізнесу, підвищення стандартів діяльності); загострена відповідальність кожного за результати справи підприємства; опора на реальність ринкових ситуацій; децентралізація управління підприємством і зростання числа співробітників, що залучаються до розробки управлінських рішень; розширення та поглиблення зв’язків підприємства із зовнішнім оточенням; орієнтація на лідера; підвищення готовності до інновацій; створення корпоративної організаційної культури; соціальна відповідальність перед суспільством за результати своєї діяльності	концентрація зусиль на ключових напрямках діяльності; ретельне обгрунтування кожного кроку з урахуванням особливостей міжнародного ринку; не тільки вивчення, а й формування споживацьких преференцій; організація діяльності на загальнолюдські інтереси; дотримання етики бізнесу

Отже, актуальність принципів формування системи управління підприємства визначається цілями організації та зовнішнім середовищем. У своєї сукупності вони мають створити таку систему правил, яка зумовить високу ефективність менеджменту.