Підрозділи матеріально-технічного забезпечення виробництва

Цехи основного виробництва

Вироби

заготівельні

обробляючі

складальні

Інші підприємства та організації

Рис. 6.2 Системне оточення цехів основного виробництва промислового підприємства.

Незалежно від форм організації та місця реалізації виробничого процесу управління поєднує їх в єдиний цілеспрямований потік, охоплюючи всі рівні виробництва на підприємстві: цех, ділянка, поточна лінія, бригада, робоче місце. Виробничі підрозділи підприємства функціонують та розвиваються відповідно до визначених цілей, які обумовлюють та системно упорядковують діяльність кожного з них. Реалізація встановлених цілей потребує чіткого визначення колективом підрозділів конкрентних задач, а також відповідних ресурсів та заходів для їх виконання.

В рамках виробничої системи промислового підприємства можна виокремити такі рівні цілей:

1. Цілі на рівні самого підприємства.

2. Цілі на рівні структурних підрозділів (цехів).

3. Конкретні задачі на рівні виробничих ділянок.

В рамках системи цілей можна зазначити як кількісні, так і якісні показники вимірювання (таблиця 6.1).

Таблиця 6.1

Показники вимірювання цілей та задач виробничої системи

Кількісні показники	Якісні показники
Виробництво визначеної кількості виробів за умов дотримання певного рівня витрат	Удосконалення організаційної структури управління виробництвом
Зниження витрат на усунення браку	Здійснення перепідготовки кадрів функціональних служб та цехів
Здійснити переналагодження виробничої системи	Усунення втрат робочого часу робітників та службовців
Знизити плинність кадрів
Знизити собівартість одиниці продукції

В процесі виробництва між цехами встановлюються певні виробничі відносини та відношення управління, які відображають зв’язки між безпосередніми виробниками продукції, управлінським персоналом та організацію сумісної діяльності учасників виробництва.

Функції управління виробництвом характеризують розподіл, спеціалізацію праці в сфері управління та визначають основні стадії реалізації впливу на відносини людей в процесі виробництва. Основними функціями управління виробництвом є: організація, нормування, планування, координація, контроль та регулювання.

Функція організації має безпосереднє відношення до системи управління, визначає її властивості, склад (елементи), структуру, взаємозв’яки та процеси взаємодії між елементами. Стосовно виробничих підрозділів функція організації в першу чергу відображає структуру управляючої системи та об’єкта управління.

Крім того, зазначена функція має відношення до організації управління системою та організації робіт з реалізації кожної функції управління.

Функція нормування розглядається як процес розробки науково обгрунтованих розрахункових величин, які регламентують кількісну та якісну оцінку елементів, що використовуються в процесі виробництва та управління. За даної функції на підприємстві розраховуються наступні групи нормативів:

1. Календарно-планові нормативи – виробничі цикли, розміри партії, розміри заділів (заделов). Вони слугують основою планування, визначають тривалість та порядок руху предметів праці в процесі виробництва.

2. Нормативи, які визначають технічний рівень продукції, що випускається (стандарти та технічні умови)

3. Нормативні документи, які характеризують права та обо’язки різних ланок управління та формують правила поведінки системи в цілому (інструкції, методики та ін.)

Функція нормування реалізується за допомогою нормативних документів, інструкцій при створенні системи, а розроблені календарно-планові нормативи використовуються в процесі планування виробничої діяльності.

Функція планування. Ця функція займає центральне місце, оскільки повинна строго регламентувати поведінку об’єкта в процесі реалізації поставлених перед ним цілей. Функція планування передбачає:

• визначення конкретних задач кожному підрозділу на різні планові періоди;

• розробку виробничих програм.

Функція координації здійснюється з метою забезпечення узгодженої роботи виробничих та функціональних підрозділів підприємства, які приймають участь в процесі виконання планових завдань. Зазначена функція реалізується у формі впливу на колектив людей, зайнятих в процесі виробництва, з боку лінійних керівників та функціональних служб підприємства. Використовуються всі види вертикальних та горизонтальних зв’язків.

Функція мотивації здійснює вплив на виробничі підрозділи за допомогою спонукальних мотивів до ефективної праці.

Функція контролю проявляється в процесі виявлення, узагальнення та аналізу результатів виробничої діяльності кожного цеху і доведення їх до керівників підрозділів та служб управління з метою підготовки управлінських рішень. Ця функція реалізується на основі інформації стосовно ходу виконання планових завдань (дані оперативного, статистичного та бухгалтерського обліку), виявлення відхилень від встановлених показників роботи (контроль виконання завдань) та аналізу причин відхилень.

Регулювання безпосередньо пов’язане з функціями координації та контролю. Реалізація функції регулювання відбувається за допомогою прийняття оперативних заходів (рішень) щодо запобігання або усунення виявлених відхилень і перебоїв у ході виробництва. Одночасно з цим здійснюється координація поточної роботи взаємопов’язаних ланок виробництва з метою забезпечення ритмічного ходу виробництва.

Цілі та задачі об’єкта управління

Розробка виробничої програми

Аналіз виробничої діяльності

Регулювання ходу виробництва

Контроль виконання виробничої програми

Організація роботи

Координація

Оперативний облік

Мотивація

Виробничий процес

Зовнішні та внутрішні фактори, умови та дії

Рис.6.3 Схема циклу управління виробництвом.

Для кожного з основних цехів можна виділити чотири основні функціональні підсистеми:

1. Управління економічною діяльністю.

2. Управління технологічною підготовкою виробництва.

3. Оперативне управління виробництвом.

4. Управління технічним обслуговуванням виробництва.

Таким чином, система управління виробництвом являє собою сукупність взаємопов’язаних структурних елементів, які забезпечують реалізацію виробничими підрозділами поставлених цілей за умов скоординованої взаємодії. Основними структурними елементами традиційно можна зазначити наступні:

• функції управління виробництвом;

- процеси та методи управління;

• аппарат управління підприємством та структурними підрозділами, зв’язки та взаємовідносини між ними;

• інформація та технічні засоби щодо її обробки.

Зазначені функції доповнюють одна одну. В сукупності та взаємозв’язку вони утворюють цикл управління і відображають зміст поточного управління виробництвом (рис. 6.3)