Задовільний результат

Незадовільний результат

- сили впливу

- сили дії

- сили зворотного зв’язку

Рис.5.7. Модель прийняття рішень.

Характеристика стану та перспектив розвитку галузі, аналіз рушійних сил розвитку

Аналіз конкурентного середовища

Аналіз конкурентів та їх можливих дій

Оцінка конкурентного положення підприємства

Аналіз використання потенціалу підприємства

Аналіз макросередовища (загрози та можливості)

Стратегічні задачі

Рівень вимог керівника підприємства

Рис. 5.8. Складові аналізу ринкової ситуації.

Способи вибору рішення серед альтернатив поділяються на задовільні та максимізаційні. У першому випадку рішення призване задовольнити потребу, яка виникла, у другому – з великої кількості альтернатив обирається найкраще рішення. Процес вибору може спиратись на раціональні докази, інтуітивні уявлення, а також комбінацію того та іншого. За актом прийняття рішення перебуває передача його для реалізації, організація його підтримки, асигнування необхідних ресурсів, створення системи зворотного зв’язку.

Зазначені вище стадії виявлення проблеми та прийняття рішень підвладні діям різних факторів зовнішнього та внутрішнього середовища підприємства. Розглянемо, перш за все фактори безпосередньої ситуації як значущість рішення та тиск часу.

Відносна значущість рішення визначається на основі таких критеріїв як кількість людей, що були підвержені дії прийнятого рішення; кількість витрачених коштів та ступінь впливу рішення на виживання та прибутковість підприємства; час, який керівники витрачають на обгрунтування та реалізацію рішення.

Інший фактор, що впливає на процес прийняття рішення та його якість – це кількість часу у керівника на прийняття рішення (тиск часу). Тиск часу впливає також на сам процес прийняття рішення. Наприклад, як підтверджують дослідження, керівники в умовах дефіциту часу більшу увагу звертають на негативні, ніж позитивні обставини і розглядають лише декілька факторів в процесі прийняття рішення.

Також впливовими факторами є умови, в яких діє особа, що приймає рішення. Для опису оточуючих умов використовуються терміни “визначеність – невизначеність”. В умовах визначеності особа, що приймає рішення знає всі альтернативи і наслідки кожної з них. Рішення полягає у виборі альтернативи, що максимізує очікуваний результат.

В конфліктно-конкурентних умовах деякі результати перебувають під контролем конкурентів або інших груп. В умовах невизначеності імовірність різних результатів невідома.

Існує багато засобів ранжування оточуючих умов. Наприклад, використовуються характеристики “простий-складний”, “статика-динаміка” та ін. До простих належать ті умови, за яких існує декілька факторів, що розглядаються та невелика кількість можливих рішень. В складних умовах приходиться мати справу з багатьма факторами та більшою кількістю альтернатив. В статичних умовах фактори, що аналізуються, залишаються в основному однаковими протягом тривалого терміну, змінюються передбачено та поступово. В динамічних умовах ступінь змін факторів здебільшого значна. Як свідчать дослідження, фактор “статика-динаміка” здійснюють більший вплив на особу, що приймає рішення, ніж фактори “простий-складний”. В таблиці 5.3 наведені характеристики ступеня невизначеності в “простих” та “складних” умовах, які здійснюють вплив на методи та процес прийняття управлінських рішень.

Якщо в умовах визначеності використовуються в основному стандартні прийоми та методи, які виправдали себе на практиці, то в умовах невизначеності частіш за все залучаються досвід, інтуіція, творчі здібності керівників.

Особи, що приймають рішення, використовують декілька стратегій:

• уникати невизначеності (ігнорувати джерела невизначеності і робити ставку на найкращий варіант);

• зводити невизначеність до визначеності (уявити, що майбутнє може бути таким, як минуле, і приймати рішення, як у минулому);

• скорочувати невизначеність зовнішнього середовища (вести переговори з джерелом невизначеності, послідовно прояснювати невідомі обставини і т.і.).

Слід також додати, що окрім загальних факторів та умов впливу на процес прийняття рішень треба обов’язково враховувати та досліджувати групи організаційних факторів, на основі яких класифікуються об’єкти управління в процесі розробки та вибору типових організаційних рішень (таблиця 5.4).

Таблиця 5.3

Ранжування умов прийняття управлінських рішень

Стан	Прості умови	Складні умови
Статика	Слабка невизначеність невелика кількість факторів та компонентів оточуючих умов; фактори та компоненти схожі одне з одним; фактори та компоненти залишаються в основному однаковими та не змінюються	Помірно-слабка невизначеність 1) велика кількість факторів та компонентів оточуючих умов; 2) фактори та компоненти не схожі один з одним; 3) фактори та компоненти залишаються в основному такими самими
Динаміка	Помірно-слабка невизначеність невелика кількість факторів та компонентів оточуючих умов; фактори та компоненти схожі одне з одним; 3) фактори і компоненти оточуючих умов перебувають в постіному процесі змін	Слабка невизначеність 1) велика кількість факторів та компонентів оточуючих умов; 2) фактори та компоненти не схожі один з одним; 3)) фактори і компоненти оточуючих умов перебувають в постіному процесі змін

Таблиця 5.4.

Організаційні фактори, які впливають на вибір рішення відносно об’єкту управління

Об’єкт управління	Організаційні фактори
Виробництво	Номенклатура та асортимент продукції, яка випускається, кількість та територіальне розміщення споживачів, рівень диверсифікації виробництва, рівень та структура витрат на виробництво
Науково-технічний розвиток та технічне обслуговування виробництва	Складність продукції, яка випускається, диверсифікація застосовуваної технології, темпи оновлення технічної бази, дослідження та розробки, впровадження інновацій
Забезпечення матеріальними ресурсами	Оцінка номенклатури використовуваних матеріалів, закупівля, система управління запасами, контроль за використанням матеріальних ресурсів
Персонал	Чисельність персоналу, його склад та структура за різними ознаками
Обслуговування
Капітальне будівництво