Постачальники

Сировина, матеріали

Обладнання, інструмент

Енергія

Персонал

Фінанси

інвестиції

продукція

сервіс

фінанси

Рис. 1.1 Організація як відкрита система.

Організація як система складається з елементів, має структуру, розмір, призначення, ціль.

Елементи організації розрізняються за своєю суттю. Одни з них визначають її виробничо-технічну структуру, до складу якої належать: основний та оборотний капітал, технологічні та інформаційні моделі, схеми, документи, правила, які регламентують процеси виробництва, реалізації продукції, дослідження та розробки та ін. Інші елементи визначають соціально-економічну структуру організації (враховуючи й структуру її управління). До таких елементів належать чисельність та склад працівників, рівень їх кваліфікації, виробничі та адміністративні підрозділи, характер розподілу повноважень та відповідальності, соціально-психологічний клімат, традиції в організації, стиль керівництва та інші характеристики.

Також в літературі у рамках структурного підходу до розглядання організації як системи виокремлюються так звані аспекти організаційних систем, серед яких можна зазначити наступні:

1. Виробничо-технологічний, який відображає виробничі процеси. Елементами системи є виробничі процеси та зв’язки між ними.

2. Інформаційний (комунікаційний) аспект, який відображає взаємозв’язок джерел та споживачів інформації. Елементи системи- джерела та споживачі інформації, а також зв’язки між ними.

3. Інформаційно-технологічний аспект, який відображає процеси формування та обробки інформації, процесу розробки управлінських рішень. Елементи системи - процеси обробки інформації та зв’язки між ними.

4. Функціональний аспект, який відображає спеціалізацію підрозділів апарата управління. Елементи системи – функції, управлінські роботи та операції.

5. Соціально-психологічний аспект, який відображає взаємодвідносини людей і груп. Елементами системи виступають конкретні індивіди та групи, а також їх взаємовідносини.

6. Організаційно-адміністративний аспект, який характеризує склад органів та об’єктів управління та їх адміністративну підпорядкованість. Елементами системи є підрозділи, посади, характеристики підпорядкованості.

Перелічені аспекти описування системи управління не являються ізольованими, а у значному ступені пов’язані один з одним, кожному з яких відповідає своя структура.

Отже системний підхід до організації розглядає характеристики системи управління не ізольовано, а на підставі сукупності їх зв’язків та відношень із зовнішнім середовищем, цілями, виробничо-технічною базою, персоналом організації.

Здійснює функції управління суб’єкт управління – скеровувач управлінських дій. Якщо управління має офіційний характер, то суб’єкт управління організаційно і юридично оформлюється як посада або сукупність посад, що утворюють підрозділ управління. У такому разі він утворює керуючу систему.

Від суб’єкта управління слід відрізняти суб’єкт управлінської діяльності, яким може бути тільки фізична особа, індивід. Саме через суб’єктів управлінської діяльності, які можуть належати як до суб’єкта, так і до об’єкта управління, реалізуються управлінські відносини. Отже суб’єкт управлінської діяльності – особа, що реалізує управлінські відносини.

Організація управління - це сукупність прийомів та методів раціонального сполучення елементів та ланок управляючої (керуючої) системи та її взаємозв’язку з об’єктом управління у часі та просторі.

2. Особливості системи управління виробничим підприємством.

   Система управління будь якої організації складається з об’єкта організаційного управління та керуючої підсистеми. Об’єкт організаційного управління – це працівники та їх діяльність, яка здійснюється для досягнення цілей організації.

Керуюча (управляюча) підсистема – частина виробничо-господарської організації, яка реалізує процеси управління на основі використання ресурсів організації. Якщо розглядати весь комплекс управлінсько-інформаційних дій та процеси, які відбуваються у виробництві в широкому розумінні, то у підсумку вказані дії здійснюються багатьма членами організації: керівниками, спеціалістами в апараті управління, а також конкретними робітниками. Управлінсько-інформаційні дії можуть здійснюватись і зовнішніми, по відношенню до підприємства, системами - контрагентами підприємства (постачальники, клієнти, партнери, державні та фінансові інститути). Управлінські дії стосовно підприємства реалізуються як формально – через закони, постанови, стандарти, накази тощо, так і неформально – через соціально та групові норми, настанови та інші соціальні та соціально-психологічні важелі.

У порівнянні з такого характеру повною системою управління більш чіткі границі має аппарат управління, який включає осіб, які займають адміністративно-управлінські посади, наділени відповідними повноваженнями та ресурсами і безпосередньо спеціалізуються (відповідно до розподілу праці) на виконанні функцій управління, забезпеченні їх виконання або адміністративному обслуговуванні.

Тепер розглянемо особливості системи управління на промисловому підприємстві.

Керуюча підсистема характеризується чотирма складними змінними, до яких належать: організаційна структура, процеси управління, організаційна поведінка та стиль керівництва.

Виробниче підприємство характеризується різними типами структур, а саме:

Виробнича структура – це форма упорядкованості підприємств, виробничих цехів та ділянок, комор та інших елементів виробничо-технічної бази з точки зору їх розташування та взаємозв’язку в процесі виробництва.

Технологічна структура визначається внутрішньою побудовою матеріально-енергетичних процесів, складом та співвідношенням обладнання, яке використовується, взаємовз’язками між елементами основного та допоміжного виробництва, спеціалізацією та завантаженням виробничих потужностей.

Економічна структура відображає структуру майна підприємства та співвідношення складових основного та оборотного капіталу підприємства. Така структура відображується у складі витрат на продукцію та по підприємству в цілому.

Соціальна структура характеризується розподілом робітників за професіонально-кваліфікаційними, віковими ознаками, а також відносно рівня освіти.

Інформаційна структура характеризується відносним розташуванням джерел та отримувачів інформаційних повідомлень на підприємстві, складом та взаємозв’язками носіїв інформації, направленістю та конфігурацією комунікаційних мереж та ін.

В такому контексті організаційна структура управління – це взаємовідносини подрозділів та посад на підприємстві, розподіл повноважень та відповідальності між ними, а також порядок функціонально-технологічних зв’язків, що виникають в процесі управління.

Структура управління та процеси управління – дві невід’ємні сторони організаційної системи. Якщо структура відображує більш-меньш стійку упорядкованість її елементів та співвідношень, то процеси характеризують динаміку цих елементів та співвідношень у часі.

Організаційні процеси можуть класифікуватись за різними ознаками:

1. Класифікація з точки зору загальносистемних позицій:

• виробничі процеси;

• підтримуючі;

• забезпечуючі;

• процеси адаптації;

• процеси управління.

2. Класифікація з точки зору функціонального навантаження:

• ідентифікації (конструювання, проектування, планування)

• процеси забезпечення ресурсами і підтримки їх на належному рівні;

• процеси забезпечення функціонування та підтримки цілісності організації (до них належать процеси управління).

3. Класифікація за критерієм розвитку:

• процеси функціонування, які можна розглядати з позицій функцій управління, прийняття рішень та організаційних комунікацій;

• процеси розвитку, які розглядаються з точки зору нововведень та організаційного зростання.

Висновок: будь який організаційний процес має зовнішню сторону – адаптація організації до зовнішнього середовища та внутрішню – досягнення рівноваги елементів організації.

Організаційна поведінка являє собою систему відносин між різними групами в рамках підприємства, а також сукупність впливових дій окремої людини, групи і структури на поведінку в організації, і у підсумку на ефективність функціонування підприємства.

Організаційна поведінка носить соціально-психологічний характер, проявляється у мотивованих індивідуальних та групових діях членів організації.