2. Характеристика процесів управління на макро- та мікро- рівні підприємства.

Процес управління являє собою загальний об’єм безперервних взаємопов’язаних дій або функцій в рамках однієї організації.

Процеси управління - це головна характеристика динаміки організаційних систем. При їх реалізації всі елементи вступають у взаємодію, здійснюється перетворення входів у виходи та забезпечується досягнення цілей організації.

Унаслідок системності, цілісності єдиного процесу управління і в той же час його різномаїття існує багато підходів стосовно ідентифікації та аналізу процесів управління. У практиці виокремлюються основні чотири групи підходи дослідження процесів управління.

1. Змістовний аналіз процесу управління полягає у його вивченні у загальному економічному або соціальному контексті з позицій зв’язку з процесом виробництва (виробництво, споживання тощо), з аспектами виробничо-господарської діяльності (фінанси, маркетинг, інноваційна діяльність, збут тощо), а також з точки зору співвідношення цілей управління, методів та засобів, які застосовуються для їх досягнення.

2. Організаційний аналіз процесів управління полягає у виокремленні етапів і функцій процесів управління з метою систематизації цих функцій ( починаючи з планування і закінчуючи контролем) або дослідження прийняття рішень як основи управлінського циклу. За допомогою організаційного аналізу виокремлюються також суб’єкти (органи, посади тощо), які приймають участь в процесі управління, та встановлюється порядок їх взаємодії.

3. Технологічна характеристика процесів управління належить насамперед до інформаційних аспектів і зазвичай пов’язана з можливостями використання специфічних методів й моделей для раціоналізації процесів прийняття рішень і переробки інформації. Сюди можна віднести використання математичних методів, методів стратегічного аналізу тощо.

Розглядання підходів до процесів управління як до рішення проблем передбачає аналіз психологічних, соціально-психологічних, а також правових аспектів взаємодій людей, включаючи їх мотивацію, співробітництво, механізм виникнення та вирішення конфліктів і т.і.

Слід підкреслити, що на макрорівні загальний та єдиний процеси управління носять загальноекономічний характер. Він охоплює формулювання цілей, стратегії, політики на рівні економічного та соціального розвитку на рівні всього суспільства, передбачає розробку та виконання економічних, галузевих, регіональних програм, грунтується на єдиній системі статистичної інформації, правовій регламентації відносин міністерств, підприємств, установ, державних органів тощо. Разом з цим кожна сфера економіки, її рівні, ланки та галузі, окремі організації мають свою специфіку процесів управління.

На мікрорівні окремих підприємств найбільшого значення набувають внутрішньоорганізаційні процеси управління, в яких при наявності узагальнення їх змістовних, організаційних та технологічних характеристик з іншими управлінськими процесами більш впливовою стає соціальна специфика виробничо-господарських організацій.

В середині організації багатьма дослідниками виокремлюються такі процеси управління як реалізація функцій управління, прийняття рішень, організаційні комунікації, нововведення та зростання організації (підприємства). Кожний з цих процесів можна охарактеризувати з різних боків (організаційного, технологічного, змістовного). У кожному процесі можна виокремити організаціно-адміністративні, інформаційні та соціально-психологічні аспекти, які розглядаються відповідними областями знань та розділами науки управління. Разом з цим організаційні процеси нововведень на підприємстві та його зростання власно не відносяться до процесів управління, а процеси комунікацій виконують не тільки управлінську, а й більш широку функцію.

Отже в практиці виокремлюються як основні два підходи стосовно аналізу процесів управління – це функціональний підхід та підхід з позиції прийняття управлінських рішень. Виокремлення функцій управління та етапів процесу прийняття рішень – два основних процеси управління, які взаємно доповнюють одне одне, але переважні в різних умовах та при рішенні різних задач управління.

Під функцією управління розуміється спеціалізована частина регулярної організаційної діяльності управлінського характеру, що відрізняється однорідністю цілей та дій стосовно певних об’єктів. Найбільш розповсюдженою є точка зору, відповідно до якої всі функції управління поділяються на дві групи:

1. Загальні – планування, організація, мотивація, контроль, координація.

2. Спеціальні (функціональні аспекти) – дослідження та розробки, матеріально-технічне забезпечення, виробництво, збут, фінанси, маркетинг тощо.

На відміну від загальних функцій спеціальні являють собою види виробничо-господарськохї діяльності, кожний з яких може стати об’єктом реалізації загальних функцій управління (планування, організація і т.і.). Для виконання загальних та спеціальних функцій управління в апараті управління створюютьмся спеціалізовані служби та підрозділи.

Практична реалізація функцій управління на конкретному економічному об’єкті пов’язана з виконанням задач, які має вирішувати відповідний аппарат управління. В літературі їх визначають як службові задачі або як функції-задачі апарата управління. В залежності від особливостей об’єкта, поруч із загальними функціями управління в цілому, можуть виокремлюватись функції-задачі окремих ланок апарату:

• технічна підготовка виробництва;

• різні види обслуговування;

• контроль якості продукції.

Єдність процесу і структури управління виражається у взаємопроникненні функцій управління та функцій-задач управління, що вирішуються в управлінському апараті: виконання кожної функції-задачі передбачає здійснення всіх функцій управління, будучи, в свою чергу, засобом їх реалізації.

Якщо порівнювати два вищезазначених підходи, то в цілому функціональний підхід до процесів управління з їх наступним розподілом на роботи, операції тощо дозволяє досить повно описати важливі сторони процесу управління. В умовах застосування традиційних статичних організаійних структур (лінійно-функціональна, лінійно-штабна), а також в стабільних умовах управління вказаний підхід дозволяє успішно вирішувати досить багато організаційних проблем. Однак в сучасних умовах все більш проявляються його слабкі сторони.

Головна з них полягає в тому, що розподіл процесів на функції не розкриває механізмів їх інтеграції. Наприклад, який характер мають зв’язки різних функцій, послідовність та пріориткте їх здійснення, як вони підпорядковуються досягнення кінцевих результатів? Як у функціональних процесах відобразити міндливість та зростання організацій, механізми їх адаптації до зовнішнього середовища, вплив процесів управлін6я на повелінку підприємства?

Підхід з позицій прийняття рішень орієнтовано саме на відображення інтегрованості та адаптивності процесів управління. Він спрямований на взаємов’язок всього циклу управління водночас з підпорядкуванням його кінцевим цілям (діагностика проблеми, формулювання цілей); уточнює ролі та взаємозв’язок керівників, спеціалістів, виконавців в процесі виробітки управлінських воздействий; створює основу для виявлення раціональних сфер застосування системного аналізу. Процес прийняття рішень за своєю структурою пов’язаний з процесами рішення проблем і творчого мислення. Це створює основну для розглядання підприємства як “приладу” для системи, здатної до навчання, що особливо актуально при розгляданні адаптованих, гнучких організаційних форм, налаштованих на управління в динамічних та складних умовах зовнішнього середовища. Одночасно функціональний підхід є досить ефективним в процесі розробки форм раціоналізації регламентованих, рутинних операцій в процесі управління.

Слід підкреслити, що функціональний підхід та підхід з точки зору процеса прийняття рішень не протирічять одне одному. Вся велика складна сукупних управлінських дій – на будь-якому рівні і в будь-якій системі – може бути зведена до обмеженого переліку відносно строго локалізованих функцій, які утворюють замкнутий цикл управління:

• прийняття управлінського рішення;

• реалізація прийнятого рішення;

• контроль.

Цікаво, що практично всі дослідники розділяють таку думку відносно складу управлінського циклу, однак стосовно лише технологій управління, які не пов’язують з його функціями.

Кожна з функцій управління може бути підвержена диференціації. В таблиці 3.1 представлений один з можливих варіантів.

Таблиця 3.1

Класифікація функцій управління

Стадії управління	Функції управління
Прийняття управлінського рішення	Прогнозування Планування
Реалізація прийнятого рішення	Організація Координація та регулювання Активізація та стимулювання
Контроль	Облік Аналіз