І.4.2. Зараження лабораторних тварин

В даний час виділенням вірусів з інфекційного матеріалу на лабораторних тваринах користуються порівняно рідко. Цей метод майже повністю замінений виділенням вірусів у культурах клітин і курячих ембріонах, що розвиваються, оскільки це більш економічно, менш трудомістко і дозволяє швидше враховувати результати дослідження.

Морські свинки і кролики практично не чутливі до вірусу азіатської чуми птахів. Білі миші гинуть від вірусу не постійно і не при всіх способах зараження. Найчастіше миші гинуть при інтерцеребральному і інтерперітонеальному методах зараження.

У лабораторній діагностиці патологічних матеріалів від природно хворих птахів зазвичай заражаються кури (не менш двох птахів на експертизу) переважно у молодому (3 - 5 місяців) віці, але не старших одного року, а також кролики (дві тварини) або білі миші (2 - 3 тварини)

Методи зараження можуть бути різними, найбільш вірні - підшкірні (особливо при дослідженні не свіжого матеріалу) і внутрішньом'язові, а також внутрішньовенні та внутрішньомозкові. За деякими даними, також ефективним виявився контактний метод зараження шляхом підсадки здорових курей в клітини хворих азіатською чумою [3, 8, 18].

Матеріал для зараження - суспензія суміші різних органів, у тому числі селезінки і головного мозку, з фізіологічним розчином у необхідній пропорції. При наявності в матеріалі вірусу щеплені білі миші та кролики залишаються живими, а кури хворіють з характерними клінічними симптомами: при розтині виявляються патологоанатомічні зміни характерні для ньюкаслівської хвороби. При бактеріологічному дослідженні трупів курей (мазки, посіви) бактеріальне забруднення не виявляється.

Захворювання досліджуваних курей наступає після інкубаційного періоду, який коливається в залежності від дози і вірулентності матеріалу, який вводиться, методу його введення та ряду інших умов (у середньому при підшкірному і внутрішньом'язовому введенні - через 3 - 4 дні, при контактному - через 5 - 7 днів). Після появи перших клінічних ознак захворювання кури зазвичай гинуть через 2 - 3 дні [22].

За піддослідними курми, що залишилися живими, продовжують спостерігати не менше трьох тижнів після зараження. У випадку загибелі разом з курми заражених білих мишей або кроликів проводять дослідження причин їх загибелі, оскільки вони може бути зумовлені сторонніми патогенними бактеріями, наприклад пастерелами, що здатні викликати септицемію та запальними процесами слизових оболонок дихальних шляхів і кишечника, а також пневмонію і набряки.

При негативній біологічній пробі курей, але за наявності підозри на азіатську чуму у господарстві за кліничними, епізоотичними та патолого-анатомічними даними, дослід зараження повторюють на курчатах або ж з попередніми зараженнями (з метою посилення вірулентності вірусу) курячих ембріонів. В останньому випадку отриманим матеріалом від ембріонів заражаються кури [16, 21, 22].

І.5. Методи виявлення вірусу Ньюкаслівської хвороби у біологічному матеріалі

Для виділення вірусу Ньюкаслівської хвороби готують із тканин мозку, трахеї, печінки і селезінки загиблих птахів суспензію на фосфатно-буферному розчині або м'ясо-пептонному бульйоні. До суспензії додають пеніцилін і стрептоміцин, розводять фізіологічним розчином і вводять птахам внутрішньом'язово або підшкірно. Потім відбирають надосадову рідину суспензії і заражають нею 10 - 12-денні курячі ембріони в аллантоїсну порожнину. За наявності вірусу птахи гинуть через 3 - 10 днів, а курячі ембріони - протягом 48 - 96 годин внаслідок розвитку ознак, подібних до септицемії. Від загиблих курячих ембріонів беруть навколоплідну рідину і досліджують на наявність збудника у рекаціях гемагглютинаціі, гемаглютинації та нейтралізації [4, 6, 11, 12].

У дослідах з вірусом Ньюкаслівської хвороби використовують патолого-анатомічний розтин трупу птиці чи лабораторних тварин, проводять дослідження щодо виявлення бктеріологічного забруднення і, за наявності, виділення збудників бактеріальних інфекцій (мазки з фарбуванням за Грамом, посіви на звичайні поживні середовища). Використовують біологічну пробу: суспензії із досліджуваного матеріалу вводять молодим курчатам, а також кроликам і білим лабораторним мишам. Можливо також зараження курячих ембріонів матеріалом від померлих чи вбитих птахів.