8. Сутність, форми і принципи бюджетного фінансування.

Бюджетне фінансування — це надання юридичним особам із бюджетів різних рівнів фінансових ресурсів у вигляді безпо­воротних і безоплатних коштів на розвиток економіки, соці­альної сфери, державне управління, оборону тощо.

Бюджетне фінансування здійснюється на основі принципів, сутність яких зводиться до такого.

Принцип плановості означає, що витрати з державного бюджету визначаються законом про державний бюджет на наступний рік. Обсяги видатків місцевих бюджетів ухвалюють­ся рішеннями відповідних рад. Витрати з централізованих і де­централізованих фондів фінансових ресурсів відображаються у фінансових планах і кошторисах підприємств, установ, орга­нізацій.

Цільове спрямування коштів означає, що бюджетні видат­ки здійснюються суворо за цільовим призначенням відповідно до напрямів витрат, передбачених у кошторисах і фінансових планах.

Принцип безповоротності витрачання бюджетних коштів означає, що кошти, використані на фінансування державного управління, економічної діяльності держави, оборони, соціаль­ної сфери тощо не потребують їх обов'язкового відшкодування.

Принцип безоплатності означає відсутність плати за виді­лені бюджетні кошти. Принцип ефективності використання коштів має на меті досягнення запланованих цілей при залу­ченні мінімального обсягу бюджетних коштів та досягнення максимального результату при використанні визначеного бюд­жетом обсягу коштів.

Принцип справедливості і неупередженості — бюджетне фінансування здійснюється на засадах справедливого і неупередженого розподілу бюджетних ресурсів між усіма розпоряд­никами коштів.

Принцип публічності та прозорості полягає в оприлюд­ненні звітів про використання бюджетних коштів їх розпоряд­никами та прийнятті відповідних рішень.

Принцип контрольованості витрачання бюджетних коштів означає використання всіх видів, форм і методів бюджетного контролю щодо кожного розпорядника коштів.

У нових умовах господарювання здійснюється поєднання бюджетного фінансування установ, організацій з розвитком платних послуг і виконанням робіт за договорами з підприєм­ствами і організаціями на платній основі. При цьому непри­пустима проста заміна безплатних послуг платними: необхідне їх раціональне, розумне поєднання.

Одночасно перебудовується система бюджетного фінансу­вання — здійснюється відмова від фінансування витрат, вихо­дячи із фактичних значень показників, тобто залежно від до­сягнутого рівня, і перехід на нормативний метод покриття витрат. Особливого значення набувають нормативи, що харак­теризують вимоги, які висуваються суспільством до ефектив­ності використання бюджетних ресурсів. Вони фіксують міні­мально припустиму величину економічної ефективності використання бюджетних ресурсів, тобто суспільно виправда­ний розмір їх витрат для досягнення найбільшого економічно­го ефекту. У цьому контексті нормативний метод спроможний відносно об'єктивно оцінити потреби бюджетних галузей, ус­танов у ресурсах і створити умови для їх ефективного та ощад­ливого використання. Саме нормативи мають свідчити про ба­жаний рівень споживання суспільних благ. Самі розміри бюджетного фінансування ставляться у залежність від резуль­тативності роботи відповідних установ і організацій.

Система бюджетного фінансування, значним недоліком якої раніше була відсутність ефективно діючого механізму сти­мулювання кращих результатів роботи установи, організації, їх трудових колективів, збагатилася нині застосуванням різнома­нітних систем матеріального стимулювання, які покликані встановити залежність розмірів матеріального стимулювання від кінцевих результатів діяльності трудових колективів, а ін­дивідуального заохочення — від обсягу, якості й ефективності роботи конкретних працівників.

Нині використовуються такі форми бюджетного фінансу­вання: кошторисне фінансування; державне фінансування ін­вестицій; надання дотацій; надання субвенцій, субсидій.

Кошторисне фінансування — найпоширеніша форма бюд­жетного фінансування. Кошторис доходів і видатків бюджет­ної установи, організації є основним плановим документом, який підтверджує повноваження щодо отримання доходів та здійснення видатків, визначає обсяг і спрямування коштів для виконання ними своїх функцій та досягнення цілей, визначе­них на рік відповідно до бюджетних призначень.

Державне фінансування інвестицій — це надання бюджет­них коштів для інвестиційної та інноваційної діяльності.

Державне дотування — це виділення коштів з державного та місцевих бюджетів підприємствам, установам, організаціям для збалансування їхніх фінансових планів. Дотації можуть та­кож надаватися з вищестоящого бюджету нижчестоящим за відповідних умов (при перевищенні видатків над доходами) для забезпечення виконання ними своїх функцій без обме­ження сфери використання коштів.

Субвенція — це виділення коштів місцевим органам влади з боку держави. На відміну від дотацій, субвенція спрямо­вується на фінансування певних заходів, програм, проектів і за наявності частки власних джерел фінансування місцевих бюд­жетів. Вона підлягає поверненню у разі її нецільового вико­ристання.

Субсидії — це невідплатні поточні виплати підприємствам, організаціям, які не передбачають компенсації у вигляді спе­ціально обумовлених виплат або товарів і послуг в обмін на проведені платежі, а також видатки, пов'язані з відшкодуван­ням збитків державних підприємств.

У сучасних економічних умовах бюджетне фінансування поєднується з кредитуванням за рахунок бюджетних коштів. До кредитування відносяться платежі бюджетів усіх рівнів, у результаті яких у них з'являються фінансові вимоги до інших економічних одиниць, які передбачають обов'язкове повернен­ня коштів. Чинне законодавство передбачає надання кредитів органам управління інших рівнів, включаючи державні поза­бюджетні фонди; надання кредитів підприємствам, установам, організаціям, а також інших кредитів.

Платежі органів державного управління, що є інвестиція­ми в акціонерний капітал підприємств, або підлягають повер­ненню у майбутньому, належать до кредитування.