5. Структура доходів бюджету, їх динаміка і тенденції розвитку. Фактори, що впливають на структуру бюджетних доходів.

Доходи бюджетів відіграють важливу роль у соціально-еко­номічному розвитку суспільства. Централізація значної части­ни фінансових ресурсів держави у бюджетах різних рівнів дає можливість проводити єдину фінансову політику, забезпечува­ти перерозподіл коштів на користь пріоритетних галузей еко­номіки, задовольняти приблизно на однаковому рівні потреби соціальної сфери незалежно від того, на якій території функ­ціонують її установи.

Доходи бюджетів, з одного боку, є результатом розподілу вартості валового внутрішнього продукту між різними учасни­ками відтворювального процесу, а з другого — виступають об'єктом подальшого розподілу сконцентрованої в руках дер­жави вартості, тому що остання використовується для форму­вання бюджетів різних рівнів.

Склад доходів бюджетів, форми мобілізації грошових ре­сурсів до бюджетів залежать від системи і методів господарю­вання, а також від завдань, що вирішуються суспільством в той чи інший період.

Сукупність усіх видів доходів бюджетів, що формуються різними методами, їх взаємопов'язане застосування станов­лять систему доходів бюджетів. Ця система покликана вирішу­вати не тільки фіскальні, а й регулюючі завдання: стимулюва­ти зростання виробництва і підвищення його ефективності, сприяти прискоренню науково-технічного прогресу, забезпе­чувати соціальні гарантії населенню та розвиток соціальної сфери.

В Україні доходи бюджетів складаються з п'яти груп:

1. податкові надходження:

2. неподаткові надходження;

3. доходи від операцій з капіталом;

4. цільові фонди;

5. офіційні трансферти.

Склад доходів бюджетів України та їхню динаміку наведе­но в таблиці 6.1.

Таблиця 6.1 - Склад доходів бюджетів України

Показники	1998			1999			2000			2001			2002
	Сума. млн. грн.	Питома вага у: %		Сума, млн. грн.	Питома вага у: %		Сума, млн. грн.	Питома вага у: %		Сума, млн. грн.	Питома вага у: %		Сума, млн. грн.	Питома вага у: %
		ВВП	доходах бюджету		ВВП	доходах бюджету		ВВП	доходах бюджету		ВВП	доходах бюджету		ВВП	доходах бюджету
Доходи бюджетів, всього	28915,8	27,84	100,0	32876,4	25,86	100,0	49117,9	28,88	100,0	53975,0	25,58	100,0	60812,1	27,57	100,0
Податкові надходжен­ня	21848,3	21,03	75,6	25130,4	19,77	76,4	31317,5	18,41	63,8	36702,4	17,39	68,0	45398,2	20.58	74,7
Неподат­кові над­ходження	2596,8	2,51	9,0	3401,9	2,68	10,4	12652,5	7,44	25,8	15490,0	7,34	28,7	13542,9	6,14	22,2
Доходи від операцій з капіталом	58.1	0,06	0,2	43.6,0	0,34	1.3	68,7	0,04	0,1	457,1	0,22	0,8	1101.2	0,51	1,8
Ціпьові фонди	4408,9	4,24	15,2	3907,6	3,07	11,9	5079,2	2,99	10,3	1325,5	0,63	2,5	769,8	0,34	1,3

Через систему доходів бюджетів в останні п'ять років пе­рерозподіляється від 25,6 відсотка до 28,9 відсотка валового внутрішнього продукту. В умовах ринкової економіки основ­ними методами мобілізації доходів бюджетів є податкові. По­датки посідають центральне місце в системі доходів бюджетів. Вони є універсальною і водночас вихідною категорією, яка ви­ражає основні риси фінансів, що функціонують у розвиненій економічній системі ринкового типу. Саме в умовах функціо­нування ринкової економіки податкові методи мобілізації до­ходів бюджетів є переважаючими у загальній системі фінансо­вих взаємозв'язків.

За рахунок податкових надходжень у 2002 році було мобі­лізовано до бюджетів 45398,2 млн. грн., що становило 74,7 від­сотка від загального обсягу доходів бюджетів та 20,6 відсотка від валового внутрішнього продукту. Частка податкових над­ходжень коливається, але не суттєво. Так, у 1998 році їх част­ка у ВВП становила 21,0 відсоток, у 1999 році — 19,8 відсот­ка, у 2000 році — 18,4 відсотка, у 2001 році — 17,4 відсотка.

Останніми роками значно зросли неподаткові надходження до бюджетів: з 2596,8 млн. грн. (2,5% від ВВП) до 13542,9 млн. грн. (6,1% від ВВП). Вони збільшилися за рахунок зростання рентної плати за видобуток нафти і природного газу, рентної плати за транзитне транспортування нафти і природного газу, власних надходжень бюджетних установ, доходів від приватиза­ції державного майна (з 2003 року доходи від приватизації відо­бражаються як фінансування бюджету).

Доходи від операцій з капіталом також суттєво зростають: якщо у 1998 році вони становили 58,1 млн. грн. (0,06% від ВВП), то у 2002 році — 1101,2 млн. грн. (0,5% від ВВП), за рахунок збільшення доходів від реалізації державних запасів товарів.

Кількість державних цільових фондів у складі державного бюджету зменшується, відповідно зменшуються і суми їх до­ходів. Так, у 1998 році доходи цільових фондів становили 4408,9 млн. грн. (4,2 відсотка від ВВП), а у 2002 році — 477,9 млн. грн. (0,2 відсотка ВВП). Нині до складу державного бюджету включаються: Фонд України соціального захисту інва­лідів; Фонд охорони навколишнього природного середовища.

Для забезпечення ефективності системи доходів бюджету дедалі очевиднішою стає необхідність науково обґрунтованої концепції доходів. Ця концепція має враховува­ти умови економіки перехідного періоду, особливості й наслідки системи державного регулювання економічних і соціальних про­цесів, які були в минулому, та прогресивний зарубіжний досвід. Основним положенням, що має визначати структуру дохо­дів бюджетів, є наявна система витрат держави на економічні й соціальні потреби, визначена законодавством. Без докорін­ної зміни складу й структури витрат держави не можна вдос­коналити систему доходів бюджетів.

Зміна бюджетних витрат держави в напрямі їх скорочення неможлива без значного збільшення фонду оплати праці, бо частина благ і послуг, що надаються за рахунок бюджету, ма­ють задовольнятися за рахунок власних коштів населення. Тобто умовою зменшення податкового навантаження на ви­робника є зростання заробітної плати працівників. Мається на увазі, що кошти, які вивільнятимуться на підприємствах у ре­зультаті скорочення податків, мають значною мірою спрямо­вуватися на забезпечення зростання оплати праці. Зростання оплати праці підвищуватиме суспільний добробут і сукупний попит, а попит, в свою чергу стимулюватиме виробництво.

Імовірно помилковим є твердження, що вивільнення фінан­сових ресурсів у результаті скорочення податків необхідне для інвестицій. Вивільнені кошти потрібні насамперед для збільшення фонду оплати праці, що завдяки підвищенню попиту стимулюватиме виробництво.

Слід ураховувати й те, що збільшення фонду оплати праці, з одного боку, зумовлює зростання надходжень до бюджету у формі податку на доходи громадян, а з другого — дає змогу скоротити бюджетні витрати на деякі соціальні потреби, які громадяни можуть оплачувати за рахунок власних коштів. Ви­щезазначене є однією з основних засад податкової реформи, внаслідок якої податкова система може бути побудована на за­гальновідомих, підтверджених світовою практикою принципах.

Для задоволення передбачених чинним законодавством соціальних потреб та потреб розвитку економіки за допомо­гою системи доходів треба перерозподіляти 30—35 відсотків від валового внутрішнього продукту.

Удосконалення системи доходів має відбуватися поетапно, шляхом еволюційних перетворень. Основними відправними положеннями для цього мають бути:

• науково обґрунтована державна політика доходів, законодавче закріплення якої має бути відображене в Податково­му кодексі;

• система оподаткування має бути складовою державного механізму регулювання розвитку певних галузей економіки. Необхідно посилити податкові методи регулювання темпів і пропорцій розвитку економіки. Держава повинна мати змогу впливати на всі складові процесу виробництва — оплату праці, виробничі основні й оборотні фонди, рівень прибутковості;

• зміни в системі оподаткування мають здійснюватися од­ночасно з реформуванням системи оплати праці, пенсійного забезпечення, вдосконаленням соціальної сфери.

Удосконалення системи доходів бюджетів має супроводжу­ватися ефективними структурними заходами, спрямованими на досягнення необхідної результативності політики доходів. До них належать:

• вилучення негрошових розрахунків та будь-яких форм взаємозаліків з практики виконання бюджетів усіх рівнів;

• заборона реструктуризації або списання заборгованості (недоплати) суб'єктів господарювання за податками, зборами (обов'язковими платежами), а також встановлення мораторію на надання пільг в оподаткуванні;

• реструктуризація та списання зобов'язань держави у від­шкодуванні податку на додану вартість з урахуванням обсягів уже проведеної реструктуризації та списання заборгованості відповідних платників перед бюджетом;

• зменшення обсягу простроченої заборгованості (недопла­ти) з податкових платежів до бюджетів усіх рівнів за рахунок суттєвого поліпшення стану збирання податків і неподаткових надходжень на основі застосування сучасних технологій адміністрування;

• розширення неподаткових форм і методів мобілізації доходів бюджетів і збільшення цих доходів за рахунок оренди державного майна, дивідендів від частки державної власності в акціонерних підприємствах, продажу державного майна;

• чітке розмежування доходів, що зараховуються до держав­ного і місцевих бюджетів, розширення прав органів місцевого самоврядування у сфері мобілізації доходів бюджетів.