Тема 2. Об’єкт, предмет, мета та завдання конфліктології

I. Поняття конфлікту, об'єкт і предмет конфліктології

Найбільш широке поширення отримали два підходи в розумінні конфлікту. При одному з них конфлікт визначається як зіткнення сторін, думок, сил, тобто досить широко. При такому підході конфлікти можливі навіть у неживій природі (згадаємо античних філософів).

Інший підхід полягає в розумінні конфлікту як зіткненні протилежно спрямованих цілей, інтересів, позицій, думок і поглядів опонентів або суб'єктів взаємодії. Коло учасників конфлікту обмежується групою людей. Саме таке визначення конфлікту дає психологічний словник.

Конфлікт – це найбільш гострий спосіб вирішення значимих протиріч, що виникають у процесі взаємодії та полягає у протидії суб'єктів конфлікту, яка як правило супроводжується негативними емоціями.

Необхідними та достатніми умовами виникнення конфлікту є наявність у суб'єктів соціальної взаємодії протилежно спрямованих мотивів або суджень, наявність стану протиборства між ними.

Якщо суб'єкти конфлікту протидіють, але не переймаються при цьому негативними емоціями, або, навпаки, переживають негативні емоції, але зовні не проявляють їх, то такі ситуації є передконфліктними.

Протидія суб'єктів конфлікту може розгортатися у трьох сферах: спілкування, поведінка, діяльність.

Існує три типи конфліктів: внутріособистісні, соціальні та зооконфлікти. Ми будемо розглядати перші два. У рамках соціальних конфліктів виділяються міжособистісні конфлікти, конфлікти між малими, середніми та великими соціальними групами, міжнародні конфлікти між окремими державами та їхніми коаліціями.

Об'єктом комплексного вивчення конфліктології є конфлікти в цілому, а предметом - загальні закономірності їх виникнення, розвитку та завершення. Центральним об'єктом управлінської конфліктології є соціальні конфлікти, а їхнім ядром – міжособисті конфлікти. Однак соціальні конфлікти тісно пов'язані із внутрішньоособистісними. Тому, розуміння мотивів соціальних конфліктів передбачає вивчення тих процесів, які відбуваються в психіці та передують конфліктній поведінці.

Іі. Ціль і завдання управлінської конфліктології

Основними цілями управлінської конфліктології є:

• дослідження конфліктів, пов'язаних з діяльністю менеджера;

• організація системи практичної роботи з прогнозування, попередження та урегулюванню конфліктів.

Найбільш актуальні на сьогоднішній день завдання:

• перебороти вкрай низький рівень конфліктологічних знань в управлінському середовищі;

• створити системну базу емпіричних знань, що включає результати ситуативного аналізу реальних конфліктів у сфері управління;

• розробити методики і технології оцінки небезпеки виникнення конфліктів у сфері ділових стосунків.

Iiі. Проблема еволюції конфлікту

Для того, щоб розібратися у причинах того, чому у конфліктній ситуації ми поводимося так чи інакше, необхідно чітко розуміти функціонування психіки в момент конфлікту. А для цього потрібно уявити для себе еволюцію конфлікту.

Ми звикли думати, що нашими вчинками керує свідомість. І це є, як правило, саме так. Однак структура психіки включає кілька рівнів: позасвідомість, підсвідомість, свідомість і надсвідомість. Логічно припустити, що чим більш тривалий період розвитку пройшов кожний із цих рівнів, тим більше досконалий він з еволюційної точки зору, тим більше впорядкована його взаємодія з іншими рівнями. Отже, чим більш історично-древньою є освіта, тим більше підстав вважати, що саме до її, як до самого надійного, перевіреним часом джерела звернеться людина у кризовій ситуації.

Давайте подивимося, яке місце в еволюції конфлікту займають рівні психіки.

Первісний рівень психічного відображення є позасвідомим. Він представлений, головним чином, інстинктами. До основних інстинктів можна віднести інстинкт самозбереження (продовження життя), розмноження (збереження виду) і смерті (останній визнається не всіма). Про нього можна сперечатися, тому його варто враховувати в останню чергу, хоча у конфліктах він проявляється з максимальною повнотою. Коли задовольняється перший (життєдіяльність людського організму поза небезпекою), починає функціонувати другий (з'являється прагнення до продовження роду).

Більш високим рівнем психічного відображення є підсвідомість, яка як правило представлений емоціями. Емоції характеризуються більшим розмаїттям. Їх можна розділити на дві групи, - позитивні та негативні.

Людська свідомість, це вищий рівень психічного відображення, що виник природним еволюційним шляхом. Свідомість властива тільки людині як суспільно-історичній істоті.

До надсвідомості ми відносимо психічні уявлення, які здатна сформувати у собі людина в результаті тривалих спеціальних та цілеспрямованих тренувань.

Якщо уявити час макроеволюції психіки у вигляді відрізка довжиною в один метр, то свідомості буде відповідати 10см., а підсвідомості – 90 см. Тобто, час еволюції свідомості в процесі розвитку життя на Землі становить приблизно 0,1% часу еволюції несвідомого.

Один з найважливіших висновків, що випливає зі сказаного вище, полягає в тому, що несвідоме та підсвідомість відіграють у повсякденному житті людини набагато більш значну роль, ніж люди звикли вважати.

У прийнятті рішення про вибір того або іншого варіанту поведінки беруть участь всі рівні психіки. Але у стресових, конфліктних ситуаціях регулююча роль несвідомого та підсвідомості помітно зростає.