Тема 8:адміністративно-правовий статус органів виконавчої влади України.

1. Система органів виконавчої влади.

2. Адміністративно-правовий статус кабінету міністрів України.

3. Адміністративно-правовий статус центральних органів виконавчої влади.

4. Адміністративно-правовий статус місцевих державних адміністрацій.

Адміністративно-правовий статус органів виконавчої влади слід відрізняти від їх конституційно-правового статусу. Конституційно-правовий статус органів виконавчої влади складають ті функції і повноваження які визначають їх місце в системі гілок влади, напрями їх взаємодії з іншими гілками влади та політичні аспекти їх формування та діяльності. Адміністративний статус органів виконавчої влади складають такі функції і повноваження цих органів які визначають внутрішню структуру органів, стосуються організації та діяльності їх апаратів, визначають процедуру та межі нормотворчості органів виконавчої влади, проходження служби в органах виконавчої влади та ведення діловодства. Реалізуючи такі повноваження органи виконавчої влади виступають як суб’єкти саме адміністративних відносин. Органи виконавчої влади класифікуються нормативним та доктринальни способом.

Нормативний спосіб класифікації міститься у конституції та законах України. Відповідно всі органи виконавчої влади поділяються на три ланки:

1. Вищий рівень(кабінет міністрів)

2. Центральний рівень(міністерства, служби, агентства, інспекції а також центральні органи із спеціальним статусом.

3. Місцевий або територіальний рівень(включає в себе місцеві державні адміністрації та територіальні управління деяких місцевих органів)

Доктринальний спосіб класифікації міститься у наукових працях і не має єдиного стандарту. Найбільш розповсюдженими доктринальними способами класифікації є:

1-в залежності від обсягу і характеру компетенції

-органи загальної компетенції(кабінет міністрів та місцеві державні адміністрації)

-органи галузевої компетенції(всі центральні органи виконавчої влади) тому що їх виконавчі повноваження прив’язанні лише до конкретної сфери виконавчої діяльності.

2-від порядку вирішення питань

-єдиноначальні органи-всі правові акти цього органу приймаються від імені керівника органу(місцева державна адміністрація)

-колегіальні органи-приймаються рішення від імені всього органу(кабінет міністрів)

3-від обсягу повноважень по території

-загальнодержавні-всі центральні органи виконавчої влади

-місцеві-всі територіальні громади.

4-в залежності від предмета спрямованості компетенції(стосується лише галузевих органів)

-органи управління економічною сферою

-органи управління соціально-культурною сферою

-органи управління адміністративно-політичною сферою

Адміністративно-правовий статус кабінету міністрів(тему готувати по закону про кабінет міністрів України від 7 жовтня 2010 року)

Адміністративно-правовий статус кабінету міністрів складається із 3 груп його повноважень:

1-виконавчо-розпорядчі(управлінські повноваження)

2-організаційні повноваження

3-нормотворчі повноваження кабінету міністрів.

Виконавчо-розпорядчі-є найбільшою групою повноважень кабінету міністрів і вони визначають напрями та зміст виконавчо-розпорядчої діяльності цього органу в різних сферах суспільного життя. Ці повноваження закріпленні в 20 статті закону про КМУ. Вивчити основні напрями реалізації виконавчо-розпорядчих повноважень КМУ.

Орагізаційні повноваження кабінету міністрів визначають способи та напрями взаємодії з іншими органами державної влади. Організаційні повноваження кабінету міністрів регулюються розділом 5 закону. Стосовно інших органів державної влади, контролю за їх нормотворчою діяльністю, участі у формуванні структури та повноважень інших органів виконавчої влади, та інші способи контролю координування їх діяльності. Крім того організаційні повноваження кабінету міністрів включають в себе статус організаційних підрозділів які діють при кабінеті міністрів. До них належать урядові комітети та секретаріат кабінет у міністрів.

Секретаріат кабінету міністрів здійснює організаційн, правове матеріально-технічне, інформаційне та експертно-аналітичне забезпечення кму. Секретаріат кабінету міністрів які мають статус державних службовців. Тоді як кабінет міністрів складається із міністрів як мають статус політичних діячів.

Наступною формою діяльності уряду є Урядові комітети-створюються для вирішення поточних питань кабінету міністрів України. Перелік урядових кабінетів та їх склад затверджує кабінет міністрів за поданням прем’єр міністра. До складу урядових комітетів можуть входити не тільки члени кабінетів міністрів а й керівники центральних органів виконавчої влади, народні депутати, представники громадських організацій та науковців. Рішення урядового комітету приймається більшістю від його складу та оформляється протоколом, мають рекомендаційний характер і не носять обов’язковий характер.

Нормотворчі повноваження кабінету міністрів. Кабінет міністрів має право видавати такі нормативні акти як постанови та розпорядження. При чому постанови мають нормативний характер, а розпорядження індивідуальний.(прочитати в законі хто має право нормотворчої ініціативи в діяльності кабінету міністрів, а також розгляд та оприлюднення актів кабінету міністрів)

Законодавство поділяє центральні органи виконавчої влади на 2 великі групи.

1-міністерства-основним завданням яких є розробка та реалізація державної політики у закріпленій за ними сфері.

2-інші центральні органи виконавчої влади до яких належать(служби агентства інспекції та центральні органи виконавчої влади із спеціальним статусом) основним завданням таких органів є безпосередньо реалізація державної політики яка розробляється відповідним міністерством.

Міністерство-створуюється реорганізовується та ліквідовується президентом за поданням прем’єр міністра. Основним завданням міністерства є формування та забезпечення реалізації державної політики в певній сфері. Формування та реалізація державної політики полягає в наступних видах діяльності:

1. Забезпечення нормативно-правового регулювання галузі, тобто правотворчої діяльності.

2. Визначення пріоритетних напрямів розвитку галузі

3. Інформування та надання роз’яснень щодо здійснення державної політики.

4. Узагальнення практики законодавства і розроблення пропозицій щодо його удосконалення

Отже формування державної політики міністерства означає здійснення переважено нормотворчої та аналітичної діяльності. Сприяють забезпеченню формуванню державної політики. 5 структурних підрозділів:

1-міністр

2-апарат міністерств

3-патронатна служба міністерств

4-колегія міністерств

5-територіальний орган.

Міністр і апарат міінстерста є обов’язковими підрозділами будь-якого міністерства. Три останні є факультативними(необов’язковими для створення міністерств)

Міністр –є керівником міністерства і очолює його за принципом єдино начальства

Міністр обов’язково повинен мати заступника міністра. Фактично апарат міністерств

Апарат міністерства відповідає за виконання внутрішньо управлінських функцій міністерств. А саме забезпечення правотворчої діяльності. Здійснення діловодства, та забезпечує кадрову політику. Очолює апарат міністерства заступник міністра-керівник апарату, який на відміну від інших заступників міністра має статус державного службовця.

Патронатна служба міністерства-відповідає за інформаційне забезпечення роботи міністерств. Яке полягає у двох напрямках діяльності. Перший напрямок це робота зі збором інформації. Збір інформації необхідний для роботи міністерства та прийняття ним актів управління. Другий напрям це робота з вихідною інформацією-тобто інформування про роботу міністерства яка напрявляється до нищестоящим або громадян через засоби масової інформації.

Колегія міністерств-виконання консультативно-дорадчих функцій міністерств. Колегії створюється для вирішення поточних питань які стоять перед міністерством. До складу колегії крім міністра чи його заступників можуть входити керівники структурних підрозділів міністерства, його територіальних підрозділів міністерства, депутати верховної ради та органів місцевого самоврядування. Представники громадських організацій та науковців. Рішення колегій як правило оформляється протоколом. Який має рекомендаційний характер і не є обов’язковим до виконання. Проте в окремих випадках рішення колегій може бути оформленні у вигляді наказу міністерства і тоді вже вони набувають юридичної силу та обов’язковості нормативного акту.

Територіальні органи міністерства-мають факультативний необов’язковий характер тому що деякі міністерства здійснюють виконавчу владу на місцях через відповідні структурні підрозділи місцевих державних адміністрацій. Наприклад-міністерство інфраструктури, науки молоді та спорту, міністерство фінансів, міністерство економічного розвитку торгівлі. Проте існує ряд міністерств які здійснюють виконавчу владу на місцях безпосередньо через власні територіальні підрозділи які не підпорядковуються місцевим державним адміністраціям. Такі територіальні підрозділи діють на підставі положень що затверджують міністром. Це такі міністерства: міністерства внутрішніх справ, міністерство юстиції, міністерство оборони України, міністерство надзвичайних ситуацій та інші. Прочитати самостійно як призначають керівники та заступники керівників цих органів.

Другою великою групою центральних органів державної влади-є служби, агентства, інспекції, та центральні органи виконавчої влади із спеціальним статусом. Дані органи основною функцією мають виконання державної політики розробленої міністерством. Відповідно кожне міністерство має закріплений перелік підпорядкованих йому центральних органів виконавчої влади. В залежності від їх назви центральні органи виконавчої влади мають… службами називають такі органи виконавчої влади які переважно займаються наданням адміністративних послуг фізичним та юридичним особам. Переважно це дозвільно-реєстраційна діяльність.

Агенство-це такий орган виконавчої влади більшість функцій якого складають функції з управління об’єктів державної власності що належать до сфери його управління.

Інспекція-реалізує контрольно-наглядові функції за дотриманням державними органами а також фізичними та юридичними особами актів законодавства.

Окремим положенням закон визначає центральні органи виконавчої влади із спеціальним статусом. Спеціальний статус таких органів визначається особливим порядком призначення на посади та звільнення з посад керівників даних органів. На відміну від керівників центральних органів виконавчої влади які призначаються і звільняються з посади прем’єр міністром. Керівники органів із спеціальним статусом призначають і звільняються з посади президентом України. До таких органів надежать комітет телебачення та радіомовлення. Не дивлячись на відміність у функціях та назві всі центральні органи виконавчої влади мають одинакову структуру. Очолює керівник який на відміну від міністра є державним службовцем. Проте діяльність центрального органу виконавчої влади спрямовується і координується відповідним міністром.(Прочитати функції міністра як координатора роботи центрального орагну виконавчої влади)

Керівник центрального орагну виконавчої влади є підпорядкований відповідному міністру і його повноваження стосуються лише забезпечення реалізації виконавчо-розпорядчих та внутрішньо-організаційних функцій держави. Всі центральні органи виконавчої влади складаються із трьох підрозділів: апарат колегія територіальні органи. Апарат здійснює правове, інформаційне забезпечення матеріальне діяльності органів. Колегія центрального органу виконавчої влади-створюється для підготовки рекомендації щодо виконання окремих завдань органів. Територіальні органи-створюється у випадку коли їх існування передбачені у положені про центральні органи державної влади. Зокрема окремі територіальні підрозділи мають такі: антимонопольний комітет, пенсійний фонд України.

Адміністративно-правовий статус місцевих державних адміністрацій. Адміністративно-правовий статус місцевих державних адміністрацій складають наступні їх повноваження:

1. Викоання конституцій та законів україни, а також актів президента та інших органів виконавчої влади

2. Виконання державних та регіональних програм соціально-економічного та культурного розвитку а також програми охорони довкілля.

3. Забезпечення дотримання законності та порядку а також забезпечення прав і свобод громадян

4. Підготовка та виконання відповідних місцевих бюджетів а також звітування за бюжєет

5. Взаємодія з органами місцевого самоврядування зокрема реалізація власних та делегованих прав та повноважень.