- •§4.1. Магнітне поле і його характеристики. Дія магнітного поля на контур зі струмом. Принцип суперпозиції. Класифікація магнетиків
- •§4.2. Закон Біо-Савара-Лапласа. Магнітне поле прямолінійного та колового струмів
- •§4.3. Циркуляція вектора напруженості магнітного поля. Вихровий характер магнітного поля. Поле довгого соленоїда
- •§4.4. Дія магнітного поля на струм; сила Ампера. Магнітна взаємодія струмів
- •§4.5. Сила Лоренца. Рух електричних зарядів у магнітному полі
- •§4.6. Магнітний потік. Теорема Гауса для магнітного поля
- •§4.7. Робота переміщення провідника та контура зі струмом в магнітному полі
- •§4.8. Явище електромагнітної індукції. Закон Фарадея. Правило Ленца
- •§4.9. Індуктивність контура. Явище самоіндукції. Енергія магнітного поля
- •§4.10. Магнітне поле в речовині
- •§4.11. Вихрове електричне поле
- •§4.12. Струми зміщення. Теорема про циркуляцію вектора напруженості магнітного поля (закон повного струму)
- •§4.13. Система рівнянь Максвелла. Електромагнітне поле
- •§5.1. Гармонічні коливання. Диференціальне рівняння гармонічних коливань та його розв’язок. Амплітуда, фаза, частота, період коливань
- •§5.2. Математичний маятник
- •§5.3.Фізичний маятник
- •§5.4. Енергія гармонічних коливань
- •§5.5. Додавання однаково направлених гармонічних коливань однакової частоти
- •§5.6. Додавання взаємно перпендикулярних коливань
- •§5.7. Згасаючі коливання
- •§5.8. Вимушені коливання
- •§5.9. Поняття хвилі, рівняння хвилі. Поздовжні і поперечні хвилі. Фронт хвилі і хвильові поверхні. Довжина хвилі, хвильове число, фазова швидкість
- •§5.10. Хвильове рівняння
- •§5.11. Енергія пружної хвилі
- •§5.12. Групова швидкість і дисперсія хвиль
- •§5.13. Стоячі хвилі
- •§5.14. Електромагнітні коливання
- •§5.15. Вимушені електромагнітні коливання
- •§5.16. Електромагнітні хвилі. Шкала електромагнітних хвиль
- •§5.17. Енергія електромагнітних хвиль. Вектор Умова-Пойнтінга
- •Розділ 6. Оптика
- •§6.1. Елементи геометричної оптики: закони відбивання і заломлення світла; тонкі лінзи
- •§6.2. Монохроматичні світлові хвилі
- •§6.3. Інтерференція світла
- •§6.4. Інтерференція світла на тонких плівках
- •§6.5. Дифракція світла. Принцип Гюйгенса - Френеля. Метод зон Френеля
- •§6.6. Дифракція Фраунгофера
- •§6.7. Дифракція рентгенівських променів
- •§6.8. Поляризація світла. Типи і способи поляризації
- •§6.10. Дисперсія світла
- •§6.11. Квантова природа випромінювання. Теплове випромінювання
- •§6.12. Фотоефект
- •§6.13. Тиск світла
- •§6.14. Ефект Комптона
- •§6.15. Гальмівне рентгенівське випромінювання
- •§7.1. Ядерна модель атома. Борівський воднеподібний атом. Спектральні серії
- •§7.2. Корпускулярно-хвильовий дуалізм матерії; гіпотеза де Бройля. Співвідношення невизначеностей Гайзенберга
- •§7.3. Хвильова функція та її зміст. Рівняння Шрьодінгера
- •§7.4. Частинка в одновимірній прямокутній потенціальній ямі. Проходження частинки через потенціальний бар’єр
- •§7.5. Квантовий лінійний гармонічний осцилятор
- •§7.6. Воднеподібні атоми в квантовій механіці. Квантові числа
- •§7.7. Магнітний момент атомів. Досліди Штерна і Герлаха. Власний момент електрона (спін). Ферміони і бозони
- •§7.8. Принцип Паулі. Стани електронів в складних атомах
- •§7.9. Характеристичне рентгенівське випромінювання
- •§7.10. Енергія молекул. Молекулярні спектри
- •§7.11. Люмінесценція
- •§7.12. Поглинання, спонтанне і вимушене випромінювання. Квантові генератори
- •§7.13. Теплові коливання кристалічної решітки і теплоємність твердих тіл
- •§7.14. Елементи зонної теорії твердих тіл
- •§7.14.2. Розподіл частинок з напівцілим спіном (ферміонів), в т.Ч. І електронів, за енергіями описується квантовою функцією розподілу Фермі-Дірака
- •§7.15. Електропровідність металів і напівпровідників
- •§7.16. Напівпровідникові структури
- •§8.1. Склад і характеристики ядра
- •§8.2. Дефект маси та енергія зв’язку ядра. Ядерні сили
- •§8.3. Радіоактивність
- •§8.4. Ядерні реакції
- •§8.5. Елементарні частинки та фундаментальні взаємодії
§6.11. Квантова природа випромінювання. Теплове випромінювання
Нагріті тіла випромінюють електромагнітні хвилі. Це відбувається внаслідок перетворення енергії теплового руху молекул тіла в енергію випромінювання. Теплове випромінювання перебуває в рівновазі з випромінюючим тілом, тобто розподіл енергії між тілом і випромінюванням лишається незмінним для кожної довжини хвилі. Таке випромінювання називається рівноважним.
Теплове випромінювання – єдиний вид випромінювання, яке може знаходитись в рівновазі з випромінюючими тілами. Рівноважність теплового випромінювання зумовлена тим, що його інтенсивність змінюється при зміні температури тіла. Нехай рівновага між світним тілом і випромінюванням порушена, і тіло випромінює енергії більше, ніж поглинає (або навпаки). Тоді температура його буде зменшуватись (або збільшуватись), доки не встановиться рівновага. Таким чином, порушення рівноваги у системі тіло-випромінювання викликає виникнення процесів, що відновлюють рівновагу. Такий рівноважний стан є стійким. Рівноважне випромінювання однорідне і неполяризоване, напрямки його поширення рівноймовірні, а спектр суцільний.
Розглянемо закони
теплового випромінювання. Введемо
поняття випромінювальної здатності
– як кількості енергії, яка випромінюється
одиницею площі поверхні тіла за одиницю
часу в одиничному інтервалі частот.
Енергетична світність або інтегральна
випромінювальна здатність
–
це кількість енергії, яка випромінюється
одиницею площі за одиницю часу, у всьому
спектральному діапазоні, тобто
(6.55)
Поглинальна
здатність тіла
визначає долю енергії
падаючих електромагнітних хвиль за
одиницю часу на одиницю площі поверхні
тіла в діапазоні частот від
до
яка поглинається тілом, тобто
(6.56)
Тіло називається абсолютно чорним, якщо воно при будь-якій температурі повністю поглинає всі падаючі на нього електромагнітні хвилі, тобто
. (6.57)
Для довільної
частоти і температури відношення
випромінювальної здатності тіла до
його поглинальної здатності однакове
для всіх тіл і дорівнює випромінювальній
здатності
абсолютно чорного тіла:
. (6.58)
Це є закон Кірхгофа в диференціальній формі.
Інтегральна
випромінювальна здатність
абсолютно чорного тіла:
.
(6.59)
Макс Планк у 1900р. на основі квантових уявлень про процеси випромінювання теоретично обґрунтував спектральні закономірності теплового випромінювання, висунувши гіпотезу, згідно з якою атоми і молекули випромінюють енергію квантами. Енергія кванта випромінювання пропорційна до частоти:
,
(6.60)
де
– стала Планка.
Формула Планка для спектрального розподілу випромінювальної здатності абсолютно чорного тіла має вигляд:
. (6.61)
Н
Рис.
6.28
З формули Планка легко отримати ці закони.
Інтегральна випромінювальна здатність абсолютно чорного тіла
.
Перейдемо до нової змінної
тоді
.
Звідси
де
,
оскільки
.
Підрахунок дає:
– стала Стефана-Больцмана.
Отже, інтегральна випромінювальна здатність абсолютно чорного тіла пропорційна до четвертої степені абсолютної температури:
. (6.62)
Як видно, формула Планка дає змогу не тільки встановити закон Стефана-Больцмана, але й обчислити сталу .
Досліджуючи формулу
Планка на екстремум, знайдемо, що частота
,
при якій спостерігається максимум
випромінювальної здатності абсолютно
чорного тіла, пропорційна до температури:
.
Перейшовши до відповідних довжин хвиль,
отримаємо закон зміщення Віна
, (6.63)
де
стала
.
Згідно з цим законом максимум
випромінювальної здатності при зростанні
температури тіла зміщується в
короткохвильову ділянку спектра.
На законах Стефана-Больцмана і Віна базується робота пірометрів – приладів, які дозволяють вимірювати безконтактно високі температури.
