- •Тема 1. Інтелектуальна власність як право на результати творчої діяльності людини
- •1.1 Поняття інтелектуальної власності
- •1.2 Еволюція інтелектуальної власності
- •1.3 Місце і роль інтелектуальної власності в економічному і соціальному розвитку суспільства
- •1.1 Поняття інтелектуальної власності
- •1.1.1 Інтелектуальна власність як результат творчої діяльності
- •1.1.2 Інтелектуальна власність як право
- •1.2 Еволюція інтелектуальної власності
- •1.2.2 Еволюція авторського права і суміжних прав
- •1.2.3 Еволюція інтелектуальної власності в Україні
- •1.3 Місце і роль інтелектуальної власності в економічному і соціальному розвитку держави
- •1.3.1 Соціально-економічні стратегії в країнах світового співтовариства
- •1.3.2 Роль промислової власності в економічному розвитку
- •1.3.3 Авторське право і розвиток культури
- •Тема 2: Система інтелектуальної власності
- •2.2.3 Нетрадиційні об'єкти інтелектуальної власності
- •2.2.4 Об'єкти авторського права і суміжних прав
- •2.3 Суб'єкти права інтелектуальної власності
- •2.4 Законодавчі акти України про інтелектуальну власність
- •2.5 Державна система управління інтелектуальною власністю
- •2.6 Міжнародна система інтелектуальної власності
- •Тема 3: Правова охорона інтелектуальної власності
- •3.2 Охорона прав на нетрадиційні об'єкти інтелектуальної власності
- •3.3.1 Джерела права
- •3.3.2 Охорона об'єктів авторського права
- •3.3.3 Охорона об'єктів суміжних прав
- •3. Правова охорона інтелектуальної власності
- •3.4 Охорона прав на об'єкти промислової власності
- •3.5 Охорона прав на об'єкти інтелектуальної власності за кордоном
- •3.5.1 Охорона прав на об'єкти промислової власності
- •3.5.2 Охорона прав на об'єкти авторського права і суміжних прав за кордоном
- •Лекція 5
- •Тема 4: Економіка інтелектуальної власності
- •4.2. Мета і основні шляхи комерціалізації
- •4.3. Способи комерціалізації
- •4.4. Передача права користування об'єктом інтелектуальної власності
- •4.5. Постановка інтелектуальної власності на бухгалтерський облік
- •4.6. Визначення вартості прав на об'єкт інтелектуальної власності
- •4.6.1. Мета оцінки
- •4.6.2. Підходи до оцінки і методи оцінки
- •4.6.3. Передання прав на об'єкти права інтелектуальної власності
- •Види договорів щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності
- •Зміст договорів щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності
- •4.7. Поняття маркетингу інтелектуальної власності Спільне в маркетингу товарів і оів і особливості оів.
- •Економічна оцінка інноваційних проектів
- •ЛЕкція 6 Тема 5 Захист прав інтелектуальної власності
- •5.2 Дії, що визнаються порушенням права інтелектуальної власності
- •Недобросовісна конкуренція
- •5. 3. Здійснення захисту
- •5.4 Категорії спорів
- •5.5 Форми, порядки та способи захисту права інтелектуальної власності
- •5.6.1 Адміністративно-правовий спосіб захисту прав
- •5.6.2 Цивільно-правовий спосіб захисту прав
- •5.6.3 Кримінальна відповідальність за порушення прав
- •5.7. Захист прав інтелектуальної власності в рамках угоди тrірs
3.5 Охорона прав на об'єкти інтелектуальної власності за кордоном
3.5.1 Охорона прав на об'єкти промислової власності
Законодавство України регулює відносини у сфері промислової власності тільки своєї країни. Тому патент, отриманий в Україні, має силу тільки на території України. Якщо ж заявник хоче одержати правову охорону в інших країнах, він повинен одержати її в кожній із цих країн.
Для того, щоб полегшити одержання правової охорони об'єктів промислової власності своїм громадянам і юридичним особам у зарубіжних країнах, у 1883 р. 11 країн підписали Паризьку конвенцію про охорону промислової власності і створили Міжнародний Союз з охорони промислової власності.
Будь-який громадянин України має право запатентувати винахід, корисну модель, промисловий зразок в інших країнах. Для цього до подачі заявки на одержання охоронного документа за кордоном заявник зобов'язаний подати заявку до Установи та інформувати її про свій намір здійснити таке патентування. Якщо протягом трьох місяців від дати подачі заявки не надійде заборона на патентування, то заявку можна подати до відповідного органу іншої держави.
Громадяни України також мають право зареєструвати торговельну марку (знак для товарів і послуг) за кордоном. Однією з умов реєстрації торговельної марки за кордоном відповідно до Мадридської угоди про міжнародну реєстрацію знаків є подача заявки через власне національне патентне відомство, дія поширюється на 34 країни.
При патентуванні за кордоном слід додержуватися норм міжнародних угод у сфері промислової власності, до яких приєдналася Україна. Патентування за кордоном здійснюється, як правило, через посередника — патентного повіреного України.
Крім того, у сфері охорони прав на винаходи є європейський патент, що видається Європейським патентним відомством (Мюнхен), що діє на території 17 європейських країн.
У сфері охорони промислових зразків – дія міжнародного депонування промислового зразка, що здійснюється відповідно до Гаазької угоди, поширюється на 21 країну.
Крім того, є реєстрація на винаходи та промислові зразки, що поширена на 11 африканських країн (Африканська регіональна організація промислової власності, АРОПВ, Харрара) та у сфері охорони на винаходи, знаки для товарів і послуг та промислових зразків на 14 африканських країн, що видає Африканська організація інтелектуальної власності (АОІВ, Яунда).
Крім того, для України є обов’язковим договір про патентне право (PLT), що набрав чинності 28 квітня 2005 року. Він був прийнятий в Женеві 1 червня 2000 року. Україна стала учасницею Договору 31 березня 2003 року на підставі Закону України “Про приєднання України до договору про патентне право” від 22 листопада 2002 року.
Закон України “Про охорону прав на винаходи і корисні моделі” в основному відповідає положенням Договору, але має й нові положення, обов’язкові для застосування:
а) для встановлення дати подання заявки посилання на раніше подану заявку, зроблене при поданні заявки мовою, прийнятою відомством, замінює опис і будь-які креслення (стаття 5 (7) (а) Договору);
б) відповідно до статті 7 (2) (а) Договору заявник, власник або інша зацікавлена особа може самостійно (не через представника) вчиняти дії у зв’язку з такими процедурами:
-
подання заявки для встановлення її дати подання;
-
сплата збору;
-
будь-яка інша процедура, встановлена Інструкцією;
-
видача відомством розписки або повідомлення щодо будь-якої з вищевказаних процедур;
в) згідно з статтею 9 (3) (а) Договору, якщо відомство не повідомляє заявника, власника або іншу зацікавлену особу про невикористання певної вимоги відповідно до Договору або Інструкції, відсутність такого повідомлення не звільняє згаданих осіб від обов’язкового виконання цієї вимоги.
Відповідно до статті 21 (2) Договору він є обов’язковим для України з 28 квітні 2005 року.