4. Охорона материнства та дитинства в україні

Пріоритетним напрямом розвитку охорони здоров'я в Україні є всебічне вдосконалення охорони материнства та дитинства. Основними завданнями державної системи охорони материнства та дитинства в Україні є створення оптимальних умов, які сприяють народженню здорової дитини, правильному всебічному розвиткові підростаючого покоління, запобіганню та лікуванню захворювань у жінок і дітей. Система охорони материнства та дитинства включає важливі соціально-економічні заходи й законодавчі акти, завдяки яким жінкам надається можливість поєднувати материнство з суспільно-корисною працею, передбачається надання жінкам і дітям безплатної кваліфікованої медичної допомоги, яку здійснюють медичні заклади.

В основних законодавчих документах (Основи законодавства України про охорону здоров'я, Конституція України, Конвенція про права дитини) велика увага приділяється охороні здоров'я матері та дитини.

Набули широкого розвитку дитячі та родопомічні заклади. Видано ряд законів, які захищають права, працю і здоров'я жінки-матері та її дітей, зокрема, забороняється використання жіночої праці на важких і шкідливих для здоров'я роботах, забороняється відмовляти в прийнятті на роботу або звільняти вагітних і матерів-годувальниць. Не дозволяється залучати до понаднормових або нічних робіт вагітних (з 4-го місяця вагітності) і матерів-годувальниць, вагітних необхідно переводити на легші роботи.

Відпустка у зв'язку з вагітністю і пологами надається за рахунок держави на 112 календарних днів зі збереженням повного середнього заробітку. У разі патологічних пологів, патологічної та багатоплідної вагітності відпустка після пологів збільшується до 70 днів.

Держава виявляє піклування про сім'ю, створюючи і розвиваючи широку мережу дитячих закладів, виплачуючи грошову допомогу у зв'язку з народженням дитини, надаючи грошову допомогу і пільги багатодітним матерям. Для матерів, які працюють або навчаються з відривом від виробництва, введено частково оплачувану відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею трьохрічного віку і надано право на одержання додаткової відпустки без збереження заробітної плати по догляду за дитиною по досягненню нею шести років зі збереженням безперервного трудового стажу і стажу за спеціальністю.

5. Критерії оцінки стану здоров'я дітей. Групи здоров'я

Здоров'я – природний стан організму, який характеризується врівноваженістю його з навколишнім середовищем і відсутністю будь-яких хворобливих станів.

Комплексна оцінка стану здоров'я досягається використанням таких критеріїв:

1. Наявність або відсутність в момент обстеження хронічних захворювань;

2. Рівень функціонального стану основних систем організму;

3. Ступінь резистентності організму до несприятливих факторів;

4. Рівень фізичного та нервово-психічного розвитку та ступінь його гармонійності.

1. Оцінка стану здоров'я дітей дається на момент обстеження при огляді так: гостре респіраторне захворювання; перенесені хвороби, якщо вони не перейшли в хронічну форму; можливість рецидиву (загострення); стадія реконвалесценції. Можливість виникнення захворювання, зумовлена спадковістю чи умовами життя, не враховується.

2. Рівень основних функцій організму визначається характером поведінки. Оцінюють сон дитини, апетит, емоційний настрій, відносини з іншими дітьми (плаксивість, пасивність чи збудливість, надмірну рухливість). Рівень функціонального стану основних систем організму встановлюється шляхом визначення фізіологічних і біохімічних показників з використанням інструментальних методів дослідження.

3. Ступінь резистентності організму до захворювань визначається за тривалістю і кількістю перенесених за рік гострих захворювань. За кількістю перенесених гострих захворювань за рік дітей поділяють на групи: які не хворіли жодного разу за рік; хворіли 1-3 рази (епізодично) на рік; часто і довго хворіючі (знижена стійкість до захворювань).

4. Рівень і ступінь гармонійності фізичного розвитку визначається антропометричними дослідженнями з використанням регіональних стандартів фізичного розвитку. Досягнутий рівень фізичного розвитку визначається шляхом порівняння із середніми показниками біологічного розвитку для даного віку, а ступінь гармонійності – з використанням оціночних таблиць. Для оцінки нервово-психічного розвитку дитини необхідно зіставити її уміння і навички з контрольними показниками для даного віку.

Групи здоров'я. Перша група – здорові діти, які не мають відхилень у стані здоров'я за всіма критеріями, а також діти з незначними відхиленнями, що не потребують корекції.

Друга група – діти без хронічних захворювань, але з деякими функціональними та морфологічними відхиленнями (реконваленсценти (одужуючі), загальна затримка фізичного розвитку без ендокринної патології, значний дефіцит маси, діти, які часто та довго хворіють).

Третя група – хворі діти із хронічними захворюваннями без порушення загального стану та самопочуття, з наявністю функціональних відхилень лише однієї патологічно зміненої системи чи органу, без клінічних проявів функціональних відхилень інших систем організму.

Четверта група – діти з хронічними захворюваннями, вродженими вадами розвитку в стадії субкомпенсації, яка визначається наявністю функціональних відхилень не лише патологічно зміненого органу чи системи, але й інших органів чи систем, з частими загостреннями основного захворювання, порушеннями загального стану та самопочуття, затяжним реконвалесцентним періодом.

П'ята група включає дітей з важкими хронічними захворюваннями, важкими вродженими вадами розвитку у стадії декомпенсації. Стан декомпенсації визначається важкими функціональними відхиленнями, як з боку патологічно зміненого органу і системи, так і інших органів і систем організму. Діти цієї групи, не відвідують дошкільні заклади.