Проспекти Шевченка і Свободи

Огляд цих проспектів, своєрідною візитною карткою найкраще починати від пам'ятника Михайлові Грушевському. Вибір місця для пам'ятника не випадковий, адже Грушевський був професором кафедри історії Львівського університету., старий корпус якого знаходиться неподалік на вулиці Грушевського.

У XVII столітті .цей будинок і костьол при ньому належали ордену тринітаріїв. Головним завданням ордену був розшук і викуп людей, які потрапили до турецької чи татарської неволі. Через це костьол Святого Миколая (тепер православна церква Покрови), має деякі особливості. Наприклад, амвон оформлено у вигляді корабля, який рятує потопаючих. В 1849 році будівля монастиря була передана Львівському університету, а костел став університетським. Тепер тут розміщено біологічний та геологічний факультет цього ВУЗу. Зоологічний музей факультету славиться рядом цінних експонатів, у тому числі й такими рідкісними, як скелет знищеної цивілізацією Стеллерової корови. Музей можна оглянути за попередньою домовленістю.

Викладачі університету, у тому числі й Михайло Грушевський, вчащали до кав'ярень Академічна та Шотландська („ПІкоцька"), які знаходяться навпроти пам'ятника Грушевському. Завсідником кав'ярні Шотландська був і професор математики Баках. Тут він придумував математичні задачі, які й розв'язував разом зі своїми колегами. У результаті в математиці з'явився напрямок, який і досі називають шотландською математичною школою за назвою кав'ярні; На жаль, колишня кав'ярня Шотландська вже не існує. Тепер там розташовано банк.

Проспект Шевченка - улюблене місце прогулянок і зустрічей львів'ян, названий у народі "стометрівкою". На парній стороні проспекту привертає увагу кондитерський магазин "Світоч". До II Світової війни тут була найвишуканіта у Львові цукерня За-лєвського. її інтер'єр зберігся донині.

Далі по проспекту знаходиться книгарня Наукового Товариства імені Т.Шевченка. Книгарня пропонує широкий вибір наукових, художніх та навчальних видань українською мовою,

Перспектива проспекту Шевченка закінчується будівлею готелю "Жорж". Назва походить від імені його колишнього власника Жоржа Гофмана. На згадку про нього на фасаді готелю вміщено горельєф Святого Юрія (Георгія) Змієборця - небесного патрона Жоржа Гофмана. У „Жоржі" зупинявся Оноре де Валь-зак, коли їхав до княгині Евеліни Ганської.

Проект готелю розробили Ф.Фель-нер та Г.Гельмер. Вони були й авторами театрів у Відні, Туріні, оперного театру в Одесі.

За свідченнями сучасників, їх творами свого часу надзвичайно захоплювався Гітлер. На кутах готелю розміщені алегоричні скульптури, які символізують Азію, Африку, Європу і Америку, їх виконав з білого галицького пісковику скульптор Марконі.

Навпроти готелю „Жорж" височіє пам'ятник Адаму Міцкеви-чу. Його створили 1904 року скульптори АЛопіль та МЛаращук. Віссю композиції пам'ятника служить колона, яку увінчує палаючий античний жертовник. Крилатий Геній підносить поетові ліру. На постаменті вміщено напис і герб Польщі та Литви.

Далі бачимо фонтан, увінчаний скульптурою Діви Марії. Тому раніше площа Міцкевича називалася Марійською. У радянські часи скульптуру зняли з постаменту. Віруючі зберегли її від знищення. Вже у незалежній Україні фонтан відновили у первісному вигляді. Однак, тепер його завершує копія скульптури. Оригінал зберігається у церкві Андрія Первозваного.

Забудову площі дещо псує громада так званого 6 Шпрехера". Шпрехер був однією з найколоритніших постатей довоєнного Львова. Власник будівельної фірм:и і власник майже третини житлового фонду, Шпрехер прославився своєю фантастичною скупістю. Харчувався картоплею з олією, ходив у лахмітті. Старі львів'яни згадують, що він не був проти того, аби витягнути зі смітника ганчірку і здати її в утиль. Цей львівський Гобсек не економив лише на хабарах чиновникам. Через це, всупереч забороні будувати на Марійській площі будинки, вищі, ніж пам'ятник Міцкевичу, він таки зумів звести свій архітектурний "Титанік". Мабуть, цим шляхом пішло й керівництво-"Укрсоцбанку", потворна споруда якого вже у наш час постала на цій площі.

Навпроти фонтану проспект Свободи перетинає вулиця Коперніка. Аптека, яка знаходиться на розі цієї вулиці і проспекту Свободи (колишня аптека "Під зіркою") свого часу відіграла видатну роль в історії Львова і всієї світової цивілізації: тут власник аптеки Ігнатій Лукасевич та його помічник Леопольд Зех у 1853 році вперше розробили спосіб крекінгу нафти і добули з неї гас. У цій же аптеці була сконструйована перша гасова лампа.

До цього відкриття нафта мала обмежене застосування - переважно як мастило та лікувальний засіб. Крекінг нафти започаткував її промислове використання. Відтак Львів перетворився на нафтову столицю Європи. Вся пишнота його будівель кіпця

XIX - початку XX століть не в останню чергу завдячує промисловому використанню підкарпатських нафтових родовищ.

На вулиці Коперніка народився Адольф Дасслер. У дитинстві його називали Адіком. За фахом Адольф Дасслер був шевцем. Особливо добре йому вдавалися бутси для львівських футболістів. Емігрувавши до Німеччини, він створив всесвітньовідому фірму Адідас, використавши для її назви своє прізвище та вуличне ім'я.

На цій же вулиці знаходиться палац Потоцьких, у якому нещодавно відкрито відділ Львівської галереї мистецтв. Тут же розташований виставочний зал цієї галереї та відділ мистецтва давньоукраїнської книги.

Неподалік працює найдавніший в Україні кінотеатр Коперніка (відкритий у 1908 році).

Прошкуючи далі проспектом Свободи, бачимо пам'ятник Тарасові Шевченку. Його створили скульптори Володимир і Андрій Сухорські. Ось що сказав про нього співавтор Сухорський: "З площі, де сьогодні вже стоїть пам'ятник, розпочинався великий рух до національного відродження, тут збиралися львів'яни, представники різних демократичних рухів, проводилися мітинги, висвітлювалися найгостріші політичні події... Звідси виникає основна ідея пам'ятника: Тарас Шевченко, пророк і батько України, звертаючись до всіх поколінь, піднімає гігантську хвишо національного та культурного відродження України."

Навпроти пам'ятника Шевченкові знаходиться будинок "Ґранд-готелю", У будинку дирекції львівської поліції, який у XIX столітті стояв на цьому місці, у службовій квартирі директора Львівської поліції Леопольда Захера народився видатний літератор Леопольд фон Захер-Мазох. З його іменем пов'язаний психіатричний термін "мазохізм". Захер-Мазох писав німецькою мовою, але вважав себе українським письменником. Українці,

такі, як княгиня Ольга, Олекса Дов-буш, і справді займають значне місце

Леопольд фон Захер-Мазох у його творчості.

Поруч з "Ґранд-готелем" знаходиться колишній будинок Галицької ощадної каси. Тепер у ньому розміщено музей етнографії та художнього промислу. Фронтон будинку увінчує скульптура процвітаючої Галичини. У фойє знаходиться вишукана скульптура Фортуни, яка осипає своїми дарами працьовитих. Вона, а також пишний декор будинку залишилися від ощадної каси,

Вхід до ощадної каси, як і вхід до розташованого поруч банку розміщено на розі двох вулиць. Це суттєво (на 45%) збільшує кількість відвідувачів.

За пам'ятником Тарасові Шевченку бачимо приміщення колишньої гауптвахти. Невеличка площа перед нею прикрашена пам'ятником козацькому ватажку Іванові Підкові, страченому у Львові. Автор пам'ятника - Петро Кулик.

Нещодавно на цій площі біля ресторану "Віденська кава" з'явився також пам'ятник бравому вояку Швейку роботи скульптора Сергія Олешка. Мундир та інші аксесуари пам'ятника виготовлені за тогочасними зразками. Точно відтворені форма і об'єм 250 громового пивного кухля, популярного у Львові на поч. XX ст. Це є славнозвісне "мале пиво". Ще і досі галичани називають "малим пивом" малозначні речі, явища та особистості.

Вояк 91-го піхотного полку австрійської армії Йозеф Швейк перебував у Львові 25 серпня 1915 р. по дорозі на фронт. Цю дату, як і сам факт перебування Швейка у Львові на основі аналізу тексту роману Ярослава Гашека "Пригоди бравого вояка Швейка" встановили Юрій Охріменко, Наталя Космолінська та Борис Корпан. Вони були й ініціаторами встановлення цього поки що єдиного у Львові пам'ятника літературному героєві.

Над площею височить костьол єзуїтів та будинок колишнього єзуїтського колегіуму. Костьол єзуїтів був збудований в 1-610-1630 роках архітектором Лкопо Бріано. Це перша у Львові пам'ятка барокового будівництва і найбільший за об'ємом кий храм.

У підземеллях костьолу археологами виявлені фундаменти та основи стін будинків, які знаходилися тут до початку будівництва храму. Розписи костьолу виконані у 1740 році художниками -братами Екштейнами. У даний час тут розміщене книгосховище бібліотеки Академії наук і через це храм закритий для огляду.

Будинок єзуїтської колегії був перебудований у 1723 році. В ній свого часу навчався Богдан Хмельницький. До будинку єзуїтської колегії примикає фрагмент міського муру XIV - початку XV століття.

Поруч з єзуїтським костьолом знаходяться протрасовані залишки фундаментів костьолу та шпиталю Святого Духа.

В кінці проспекту Свободи на непарній стороні знаходиться відділення Національного музею. У радянський час тут був розміщений музей Леніна, а перед тим -художньо-промисловий музей. Проспект Свободи замикає оперний театр.

Єзуїтський костьол

Театр опери і балету імені Соломії Крущельеицької

оперний театр -окраса не лише Львова, але й усієї України. Через це зображення Львівської опери на двадцяти-гривневій купюрі не випадкове. Одночасно театр є й символом нової капіталістичної епохи.

Наприкінці XIX ст. завдяки вміло проведеній аграрній реформі та відкриттю підкарпатських нафтових родовищ до Львова потекли невичерпні багатства. Це давало змогу реалізовувати найсміливіші проекти. Таким і був проект театру, запропонований архітектором Зигмунтом Ґорґо-лєвським. Автор вирішив звести театр на річці Полтва, яка у той час протікала теперішніми проспектами Свободи та Шевченка. Для цього над річкою планувалося звести залізобетонне склепіння, а сам театр побудувати на штучному, теж залізобетонному, острові.

Цю колосальну роботу взяв на себе власник будівельної фірми, вже уславлений будівництвом багатьох львівських будинків, український архітектор Іван Левинський, Аби переконати скептиків у надійності нового на той час матеріалу - залізобетону, він спорудив біля головного корпусу Львівської Політехніки бетонний місток (довгий час посвята в студенти Львівської Політехніки включала перехід вчорашнього абітурієнта через цю арку), який не втратив міцності і донині. Будівництво театру тривало лише 4-роки. В 1900 році Львів вступив в XX століття з новим театром. Його спорудження коштувало 2,4 млн. австрійських крон. Половину коштів виділила міська рада, решта надійшла від громадян міста.

Але будівництво театру - то лише видима частина унікального інженерного рішення. Річка Полтва, у якій, за львівськими легендами, свого часу навіть жили водяники, продовжує текти тунелем, який пролягає по центральній осі проспектів Свободи і Шевченка. Прогулюючись ними, важко повірити, що під тобою тече досить-таки повноводна ріка.

Творці театру залучили до його оформлення найкращих з тогочасних скульпторів та художників. Всередині приміщення театру нагадує картинну галерею - настільки багато він оздоблений скульптурою і живописом, переважно алегоричного змісту. Найбільше, однак, вражає живописна завіса головної сцени роботи Генріха Семирадського, яка вперше опустилася над сценою 13 січня 1901 року. Автор так пояснює її зміст:

"Зміст завіси:

. Творчість. Життя, Театр складають символічну тріаду сюжету.

Біля підніжжя гори Парнас на тлі храму Аполлона, бога поезії і мистецтв, зображена центральна фігура Натхнення у вигля-

і Піфії в момент віщування. Поруч підноситься догори окрилена Фантазія,, яка утворюється з таємничих випарів, що виринають з глибин землі. З другого боку дельфійської триноги, на якій сидить Піфія, стоїть Розум в обладунку Мінерви з терезами в руці - символом рівноваги. Він доповнює і урівноважує Фанта- : зію в акті свідомої творчості.

Праворуч на тлі похмурого краєвиду видно юрбу людей, які женуться за примарами земного щастя: - Фортуною, Славою, Коханням - головними пружинами трагікомедії світу. Алегорична постать Історії лівою рукою вказує на цю шалену гонитву, а в правій руці тримає книгу з написаними на ній словами: "Так було, так є, чи так буде завжди?" Фігури Трагедії і Комедії доповнюють цю групу.

Ліворуч зображені алегорії театральшх мистецтв. Оперу символізує жінка у пурпуровому плащі, яка спирається на арфу і дивиться на Натхнення, її подвійну природу розкривають Поезія (з лірою в руці і лавровим вінком на голові) і Музика у вигляді Сирени, напівптаха-напівжінки. Біля них розмістилася Оперета, жартівливо усміхнена жінка, що тримає ліру, прикрашену комічною маскою. На першому плані дівчина з двома амурами уособлює Танець."

Сцена львівського оперного театру бачила багатьох уславлених митців: Марію Заньковецьку, Миколу Садовського, Маттіа Баттістіні, Соломію Крушельницьку, Романа Мишугу, Модеста Менцинського. На окремий музей заслуговують декорації до вистав театру, створені видатним українським художником ном Лисиком.

зр Святого Юрім

До Святоюрського собору від центру міста можна пройти парком Івана Франка, відомого у минулому як єзуїтський сад. Його було закладено у кінці ХУІІ століття. Це - найстаріший парк України, На території парку збереглося кілька курганів бронзової доби і залишки турецьких шанців від облоги Львова у 1672 році.

Перед входом до парку знаходиться будинок колишнього Галицького сейму, тепер головний корпус львівського університету. Скульптурна група на фронтоні символізує Галичину та її науку головні ріки, Дністер та Віслу. Скульптури обабіч входу і працю.

. На фронтоні - напис латиною "Державу прикрашає освіченість громадян".

Галицький сейм не раз був ареною гучних політичних скандалів. Одного разу, аби завадити прийняттю невигідного для українців рішення, українські депутати кілька днів грали у залі засідань на різних музичних інструментах. Відома також дуель на шаблях між українським та польським депутатами. Українець тоді переміг свого колегу.

Біля пам'ятника Івану Франку, встановленому перед головним корпусом університету, в 1986-88 роках збиралися перші львівські мітинги.

Про початки церкви Святого Юрія існує легенда, що князь вбив змія, який жив у печері в Святоюрській горі, а на цьому місці побудував церкву. Можливо, це інтерпретоване оповідання про знищення поганського капища в Х-ХІ ст. Щоправда, печера дійсно існувала і була замурована у XVIII ст. Сучасна будова собору походить з 1744 року, її автором є Бернард Меретин. Від попередніх будівель собору зберігся лише дзвін, відлитий у 1341 році Яковом Скорою. Це - найстаріший дзвін України

У плані собор представляє рівнораменний хрест, накритий величним куполом. Храм багато удекорований скульптурами. Особливо вдалою є композиція роботи скульптора Шнзеля "Юрій-Зміеборець", встановлена на фронтоні. Всередині собор пррткрашений іконостасом

роботи Луки Долинського з II століття. В одному з бічних вівтарів знаходиться чудотворна ікона Теребовель-ської Богородиці з 1723 року.

До середини XX ст. у день Святого Юрія біля собору відбувалися ярмарки. На них, крім всього, продавали і медівники у вигляді людських фігурок, так звані „юрашки".

Розташована поруч митрополича палата побудована у стилі, перехідному від рококо до ампіру. Весь простір навколо собору належав церкві і називався юридикою. Ще й тепер на схилах Святоюрської гори ростуть плодові дерева - залишки колишнього Митрополичого саду.

Собор Святого Юра є головним греко-католицьким храмом України. Тут знаходиться резиденція греко-католицьких митрополитів. У крипті (підземеллі) собору поховані митрополит Ан-дрей Шептицький, кардинал Йосип Сліпий, Мирослав Іван кардинал Лю-бачівський. Всього у ній налічується дев'ять поховань. Під час впорядкування і дослідження крипти було зроблено сенсаційну' знахідку -повторно

віднайдено останки князя Ярослава Осмомисла, які були вперше відкриті в 1938 році археологом Ярославом Пастернаком у Галичі.

Передчуваючи грози II Світової війни, Ярослав Пастернак заховав найціннішу знахідку свого життя у крипті собору. Не виключено, що за порадою митрополита Андрея Шептицького, Записка, яка знаходилася поруч з останками у пляшечці гласила: "отсим заявляю під словом честі науковця, що приложеиі до цього письма кості - комплектний скелет старшого мужчини - є ті самі, які я найшов у кам'янім саркофагу серед фундаментів княжої Галицької катедри в Крилосі. Це є тлінні останки основ-ника згаданої катедри, галицького князя Ярослава Осмомисла".

На основі антропологічного аналізу останків був відтворений скульптурний портрет Ярослава Осмомисла.

Мальовничу Святоюрську гору дещо псують гігантські вежі -антени, у минулі часи відомі як "глуншлки". Вони були призначені для створення перешкод в ефірі, аби населення Львова і його околиць не могло слухати зарубіжні радіопередачі. Тепер антени не діють, і повинні бути демонтовані згідно з вимогами ЮНЕСКО, які передбачають повернення Святоюрській горі первісного вигляду.

ПАМ'ЯТКИ АРХІТЕКТУРИ

ЦЕРКВА МИКОЛАЯ, вул. Б. Хмельницького, 28.

Найдавніша пам'ятка архітектури Львова, закладена у XIII ст. Дослідники вважають її двірською церквою князя Льва Даниловича. від будівлі ХНІ ст. залишився план, нижня частина кам'яних стін, апсиди з блоків білого вапняку. Нинішній вигляд зберігається від ґрунтовної перебудови XVI1 ст. В інтер'єрі—три ікони XVII ст.

МОНАСТИРСЬКА ЦЕРКВА ТА МОНАСТИР ОНУФРІЯ,

вул. Б. Хмельницького, 36.

Церква постала ще за князя Льва, У XIV ст. Первісного вигляду не зберегла. Значно перебудована. Монастирський будинок зведено у 1683 р- Стіна з бійницями — у 1697 р. Дзвіниця надбудована у 1820 р. У 1583 р. на церковному Цвинтарі був похований «друкар книг пред тим не виданих» Іван Федоров.

КОСТЬОЛ ЮАНА ХРЕСТИТЕЛЯ, пл. Старий Ринок.

За переказами, побудований 1260 р. для дружини князя Льва Кон стан ції. Спершу був, очевидно, дерев'яний. Мурованим став у 1371 р., збереглися готичні елементи. Під час останньої реставрації у 1887 р. перебудований у неороманському стилі.

(КАФЕДРАЛЬНИЙ) СОБОР

Єдина пам'ятка, що збереглася від готичного Львова, який був знищений пожежею у 1527 р. Збудований у 1360—1480 рр. Архітектори П. Штехер, М. Гонзага, Й. Гром, А. Рабіш Під час реставрації 1760—1778 рр. набрав барочних форм. Реставрація здійснена за проектом і під керівництвом талановитого львівського архітектора П. Полейовського. В інтер'єрі — фрески С Строїнського.

ВІРМЕНСЬКИЙ СОБОР, вул. Вірменська, 7/9.

Складається з трьох частин. Східна — найдавніша — збудована у 1363 р. в вірменсько-орієнтальному стилі архітектором Дорінгом. У 1437 р. до неї добудовано ренесансну аркаду. Середня частина добудована у 1630 р., має барок-ковий характер. Західна — найновіша — збудована в 1908 р. Над входом на подвір'я — вежа, збудована П Красовським у 1571 р. Вся вулиця Вірменська є цінним архітектурним ансамблем. Збереглася стара планувальна архітектура, багато будинків — з XVI — XIX ст. Будинки 7, 8, 20, 25 зберігають елементи ренесансу, а в будинках 31 і 32 можна побачити ще готичні склепіння. Ампірні фасади мають будинки 21 і 23, так званий будинок «пір року». Рельєфи та зодіакальний фриз на ньому виконані Г. Красуцьким.

УСПЕНСЬКА ЦЕРКВА, вул. Руська, 8.

Чи не найкраща в архітектурі Львова пам'ятка стилю ренесансу. Збудована у 1547—1549 рр. архітектором П. І талю сом. На жаль, вона зазнала руйнації під час пожежі 1571 р. У 1591—1629 рр. була відбудована архітекторами П. Римлянином, В. Кап І носом, А. Прихильним. З подвір'я до церкви примикає каплиця Трьох святителів, збудована у 1578—1591 рр. архітектором П. Красовським в стилі ренесансу Поряд з церквою — ренесансна вежа, зведена у 1573— 1578 рр. архітектором П. Барбоном. Спочатку вежа була триярусна, а в 1682 р. добудовано четвертий з барокковими шпилями.У прилеглих до церкви приміщеннях знаходились школа, лікарня і друкарня Львівського Успенського ставропігійського братства, яке фондувало будівництво церкви і утримувало її.

КАПЛИЦЯ БОЇМІВ,

Цінна пам'ятка раннього ренесансу, зразок меморіальної архітектури Львова. Збудована у 1609— 1615 рр. для сім'ї львівських патриціїв Боїмів. Архітектор невідомий. Дослідники припускають, що ним був А. Бемер. За своїми художньо-мистецькими якостями це надзвичайна пам'ятка, яка не має аналогій не тільки у львівській, а й у європейській архітектурі ренесансу. Увесь її західний фасад покритий високохудожньою за виконанням кам'яною різьбою. Особливо вражає оздоблення інтер'єра, всі стіни і купол якого покриті кам'яною різьбою та стюковою ліп-ниною. Авторами прекрасних, втілених у камінь композицій були Я. Пфістер і Г, Шольц.

ПОРОХОВА ВЕЖА, вул. Підвальна, 4.

Входила в систему міських форти-фікацій, охороняла підступи до міста зі східної сторони. Збудована у 1554—1556 рр. Після реконструкції 1954 р, в ній розмістилася Львівська організація Спілки архітекторів України.

МІСЬКИЙ АРСЕНАЛ, вул. Підвальна, 5.

У середньовічному місті знаходився між кріпосними стінами. Перша споруда арсеналу з'явилась тут ще в 1430 р. У 1554 р, його розібрали і в 1555—1556 рр. збудували новий, який був знищений пожежею. Той, що стоїть і сьогодні, збудувало місто на свої кошти у 1574—1575 рр. Зараз належить Львівському Історичному музеєві.

ЄЗУЇТСЬКИЙ КОСТЬОЛ ПЕТРА І ПАВЛА, вул. Театральна.

Перша за часом створення пам'ятка бароккової архітектури у Львові. Збудований у 1610—1630 рр. архітектором Якопо Бріано. З північної сторони до костьол а примикає триповерховий будинок колишньої єзуїтської колегії. Цінним архітектурним елементом її є барочна брама, яка виходить на вулицю Театральну.

КОМПЛЕКС БЕРНАРДИНСЬКОГО МОНАСТИРЯ (церква св. Андрія),

Комплекс складається з костьолу, монастирських споруд, дзвіниці, ротонди над криницею. Костьол збудований у 1600—1630 рр. архітекторами П. Римлянином і А. Прихильним, поєднує в собі риси італійського і німецького ренесансу. Вежу в північно-східному куті спорудив А. Бемер. Дзвіниця постала у 1-734 р., пізньобарокков-І ротонда над криницею — у 1761 р., декоративна колона перед головним фасадом — у 1736 р. Сформувався у свій час поза міськими мурами як оборонний фортифікаційний комплекс. Фрагменти оборонних стін збереглися на вулицях Радянській і Валовій. У 1976— 1977 р проведено реставрацію всього комплексу

У БУДИНКАХ 4, 6, 24 на пл. Ринок розміщена експозиція Львівського історичного музею. Увагу відвідувачів привертає портрет сина Данила Галицького — князя Льва, іменем якого названо місто

МУЗЕЙ УКРАЇНСЬКОГО МИСТЕЦТВА на вул. Драгомано-ва, 42, та його філіал — художньо-меморіальний музей О. Куль-чицької на вул. Міцкевича, 7

КРИВЧИЦЬКА ДЕРЕВ'ЯНА ЦЕРКВА— видатна пам'ятка монументального народного зодчества XVIII ст.

ПАМ'ЯТНІ ІСТОРИЧНІ МІСЦЯ І ПАМ'ЯТКИ

МІСЦЕ, ДЕ СТОЯВ КНЯЖИЙ ЗАМОК XIII ст., гора Високий замок.

Після загарбання Львова польський король зруйнував княжий замок, а на його руїнах була збудована нова фортеця і в'язниця одночасно. Це місце пов'язане і з подіями визвольної війни українського народу 1648—1654 рр. під проводом Б. Хмельницького Тут 14 (24) жовтня 1648 р. козацько-селянські загони полковника Максима Кривоноса розгромили попьсько-шляхет-ські війська і здобули замок. Досі збері гаються руїни замкових мурів. ПЛОЩА СТАРИЙ РИНОК.

Назва нагадує, що на місці, де тепер невеликий сквер на початку вул. Б. Хмельницького. V XIII г

ПЛОЩА РИНОК.

Історико-архїтектурний ансамбль, який склався у XIV—XV ст. Пла-

нувальна система середньовічного містобудування досі залишилась незайманою. Протягом наступних століть значно змінився вигляд будинків, які зведені в основному у XVI—XVII ст.У часи середньовіччя площа була центром економічного й політичного життя Львова. У ратуші розміщалися органи міського самоуправління: Лава, яка на чолі з війтом судила міське населення, і Рада, яка відапа міським бюджетом, установлювала і збирала податки, слідкувала за оборонними спорудами, благоустроєм міста і т. ін. Ремісники всіх цехів (їх було майже ЗО), приїжджі купці зі сходу й заходу продавали на площі свої товари. Поблизу ратуші знаходились кам'яна міра, міська вага, підстригальня (в ній «на лок-ті» переміряли тканини). Символом влади був «стовп кари», що стояв там, де тепер фонтан «Нептун». Біля нього кат здійснював вироки (стовп кари експонується тепер в історичному музеї). Тут були страчені молдавський господар Стефан Томша (у 1564 р.) та керівник боротьби українського і молдавського народів проти турків Іван Підкова (у 1578 р.).

У будинку № 1 на початку XVII ст. містилася перша львівська пошта. У «Чорній кам'яниці» (будинок № 4) з другої половини XVI ст. і до кінця XVI11 ст, знаходилась аптека відомих львівських фармацевтів ЛоренцовичІв. А в наріжному будинку вулиць Друкарської і Ста в роп і гійської, які виходять з площі Ринок, донині працює аптека.

АПТЕКА-МУЗЕИ Експозиція цього своєрідного музею, що розміщений у діючій аптєці

Засновано музей у 1854 р. розповідає про розвиток аптєчної та фармацевтичної справи.

ЛЬВІВ АРХІТЕКТУРНИЙ

Безцінним скарбом, що втілює у собі зматеріалізованими творчу думку, мускульну працю і мистецький хист багатьох поколінь сімсотлітнього Львова, є пам'ятки архітектури, датування яких охоплює XIII—XX ст.

У міських ансамблях прекрасно співіснують житлові будинки, громадські і культові споруди,, зведені в різні часи у різних стилях — готичному, ренесансу, барокко, класицизму, ампіру, модерну, сецесії, і сучасна функціональна архітектура. Унікальну історичну і мистецьку цінність являють собою пам'ятки давньоруського зодчества, середньовічні архітектурні ансамблі площі Ринок, вулиць Вірменської, Руської, Сербської, Ставропігійської, Друкарської, де кожен камінь, кожна деталь, фрагмент і будівля в цілому — неповторні у своїй красі та принадності патини минувшини. Особливо багата архітектура Львова на пам'ятки ренесансу та барокко. Своєрідності й привабливості місту надають будівлі в стилі сецесії, який у Львові набув значного поширення. З метою кращого збереження пам'яток, їх наукового вивчення і популяризації у 1975 р. у Львові був створений Державний історико-архітектурний заповідник, який охоплює в основному давньоруську та середньовічну частини міста і займає площу 120 гектарів. На його території нараховується близько 1000 будинків, з яких більше 200 є пам'ятками архітектури та цінними спорудами. Тут подаємо адреси окремих пам'яток, які є найхарактернішими зразками архітектурних стилів, наявних у Львові.

У будинку М9 24 у 1707 р. під час Північної війни тричі зупинявся Петро І. Тут він прийняв делегацію Львівського братства і вручив його представникам грамоту на право торгівлі книгами по всій Україні. Будинок № 29 зведений руками полонених гайдамаків — учасників антифеодального повстання, відомого під назвою «Коліївщина», яке оспівав у своїй поемі «Гайдамаки» Т. Г. Шевченко. У 1939 р. над ратушею вперше замайорів червоний прапор волі і возз'єднання. 23 липня 1944 р. його закріпив там радянський танкіст Олександр Марченко, що ознаменувало кінець тимчасової гітлерівської окупації Львова. На площі Ринок у будинку ратуші міститься Львівське міська Рада народних депутатів.

ВУЛИЦІ ІВАНА ФЕДОРОВА,

СТАВРОПІГІЙСЬКА,

ДРУКАРСЬКА,

Прилягають до площі Ринок, нагадують про довголітню діяльність Львівського братства (Успенського ставропігійського), яке виникло у 80-х роках XVI ст, Це була національно-релігійна громадська організація. Проіснувала до 1788 р. Вона очолювала боротьбу українського населення проти католицизму, проти Брестської церковної унії, проти соціально-політичного гноблення та національно-релігійних утисків з боку польсько-шляхетської влади, розвивала культуру І освіту. Братство мало свою школу з програмою тодішніх вищих учбових закладів (у ній працювали Зизаній Тустановський, Іов Борецький та ін.), друкарню, з якої з 1591 по 1715 р. вийшло 140 назв книг у кількості понад 160 тисяч примірників. Мало тісні політичні і культурні зв'язки з Росією. Молдавією, Грецією 3 матеріальною допомогою урядів Росії І Молдавії збудовано Успенську церкву, яка тепер вважається видатною пам'яткою архітектури.

ЗАЛИШКИ СЕРЕДНЬОВІЧНИХ ОБОРОННИХ СТІН

XIV ст.,

Спочатку мі сто мало одне кільце оборонних мурів довжиною близько 1700 м, глибокий рів і високий вал. Периметр давнього міста окреслюють тепер вул. Підвальна, Лесі Українки, просп. Свободи. Стіна мала вежі, башти і дві в'їздові брами — Галицьку і Краківську. З 1418 р. почалося будівництво другої — зовнішньої — оборонної стіни з ровом і валами. Зовнішня стіна мала 16 пІвкруглих бастей. Залишки двох із них збереглися до нашого часу — на вул. Комсомольській, 32 (кафе «Під вежею»), відкрита у 1906 р., і на вул. Підвальній, відкрита у 1977 р. під час будівни-цтва пам'ятника Івану Федорову.

РУЇНИ ОБОРОННИХ СТІН, ПІД ЯКИМИ У 1595 р. БУЛО РОЗГРОМЛЕНО ТУРЕЦЬКО-ТАТАРСЬКЕ ВІЙСЬКО, вул. Замкова, 11.

«МІСЦЕ СТРАТ

У 1769 р. тут були страчені українські селяни — учасники повстання, відомого під назвою «Коліївщина»; в 1847 р.— польські революціонери Т, Вісньовський і Ю. Капус цінський; в 1914—1915 рр.— жителі Львова, які симпатизували Росії. Обеліск початку XX ст.

ЛЬВІВСЬКИЙ ІСТОРИЧНИЙ МУЗЕЙ, пл. Ринок, 4, 6, 24.

Один з найбагатших музеїв України: у його фондах понад 250 тисяч експонатів, які розповідають про історію західних областей України від сивої давнини до наших днів. Експозиція складається з трьох відділів: історії первісного і феодального суспільства, історії періоду капіталізму, історії радянського суспільства.

Створено музей у 1940 р. Розташований він у будинках — пам'ятках архітектури XVI ст.

ЛЬВІВСЬКА КАРТИННА ГАЛЕРЕЯ, вул. Стефаника, 3. Одна з найбільших художніх скарбниць країни, У її фондах — понад 20 тисяч творів образотворчого і прикладного мистецтва, що представляють художників майже 40 країн. Найбільшу частину експозиції займає відділ західноєвропейського мистецтва (П. Рубенс, В. Тіціан, Ф Гойя. В Коссак, Я. Матейко та інші). Цікавим є відділ російського дореволюційного мистецтва {І. Рєпін, В. Васнецов, І. Левітан, В. Верещагін, І. Айва-зовський, В. Троп!нін, В. Перов та інші). Відділами галереї є музей-заповідник «Олеський замок» (за 70 км від Львова), музей Івана Федорова та каплиця Боїмів; має виставочний зал (пл. Радянська). Заснована галерея у 1907 р. Тел. 72-39-48. їхати трамваями 1, 2, 9.

ЛЬВІВСЬКИЙ МУЗЕЙ УКРАЇНСЬКОГО МИСТЕЦТВА,

вул. Драгоманова, 42.

Експозицію музею становлять відділи давнього, дорадянського і радянського мистецтва. Тут виставлено рідкісні зразки українського живопису XIV—XVI11 ст., першо-друки — московський та львівський «Апостол» Івана Федорова, твори Т. Г. Шевченка, К. Трутовського, І. Труша, О. Новаківського, І. їжа-кевйча, К. Костанді, відомих радянських художників В. Касіяна, М. Дерегуса, А. Манастирського, О. Кульчицької та інших. Окремий відділ займають твори народного мистецтва (різьба по дереву, вишивання, .гончарне виробництво, килимарство, . метальєрство, розпис).

Заснований музей у 1905 р.

ХУДОЖНЬО-МЕМОРІАЛЬНИЙ МУЗЕЙ О. НОВАКІВ-СЬКОГО, вул. Міцкевича, 11.

Музей розташований у будинку, в якому жив і працював відомий український художник-реаліст О. X. Ио-ваківський (1872—1935). В експозиції— меморіальні речі митця, його живописні та графічні роботи.

ДЕРЖАВНИЙ МУЗЕЙ ЕТНОГРАФІЇ ТА ХУДОЖНЬОГО ПРОМИСЛУ АН УРСР,

просп. Леніна, 15, пл. Ринок, 10.

Музей володіє збіркою творів прикладного мистецтва українського, російського та інших народів СРСР, а також зарубіжних країн. Тут широко представлені вироби з фарфору, кераміки, художнього скла, металу і дерева, ювелірні, Велику цінність мають збірки народного одягу та тканин, сільськогосподарських знарядь та реманенту. В музеї постійно діють виставки: годинників XVI—XX століть (основна експозиція), художніх меблів і порцеляни (пл. Ринок, 10).

Музей існує з 1951 р., хоча історія його сягає 1873 р., коли було засновано Музей художньої промисловості. Розташований музей (основна експозиція) у будинку, спорудженому в 1874—1891 рр. за проектом архітектора Ю. Захзре-вича і прикрашеному роботами скульптора Л. Марконі. Відділ відкритих фондів музею знаходиться у будинку № 10 на площі Ринок — пам'ятці архітектури XVII—XVIII ст.

МУЗЕЙ НАРОДНОЇ АРХІТЕКТУРИ ТА ПОБУТУ, вул. Чернеча гора, 1.

Музей розташований під відкритим небом і добре вписався у мальовничий ландшафт Шевченківського гаю. Тут представлено пам'ятки народного зодчества і побуту шести етнографічних зон: бойківської, лемківської, гуцульської, буковинської, подільської, волино-поділь-ської.

Відкрито музей у 1972 р. Формування його експозиції триває. ЛІТЕРАТУРНО-МЕМОРІАЛЬНИЙ МУЗЕЙ І. Я. ФРАНКА, вул. І. Франка, 152.

Музей знаходиться у будинку, в якому видатний письменник жив останні свої роки. Численна експозиція, що нараховує понад 20 тисяч одиниць зберігання, розповідає про життя та літературну, наукову і громадську діяльність великого Каменяра. Існує музей з 1940 р. Тел. 72-10-12. Вихідний день — вівторок, їхати трамваєм 4, автобусом 6.

ДЕРЖАВНИЙ ПРИРОДОЗНАВЧИЙ МУЗЕЙ АН УРСР,

вул. Театральна, 18.

У фондах музею понад 270 тисяч зразків викопної фауни і флори, чучел звірів, птахів, комах, гербарних зразків.

Засновано музей у 1854 р.

АПТЕКА-МУЗЕЙ, вул. Друкарська, 2,

Експозиція цього своєрідного музею, що розміщений у діючій аптеці, розповідає про розвиток аптечної та фа рм а це вти чної справи на Україні від сивої давнини до наших днів. Музей носить почесне звання народного. Відкрито музей у 1966 р. Тел. 72-00-41. їхати трамваями 1, 2, 4, 7, 9. Працює без вихідних.

ЛЬВІВ АРХІТЕКТУРНИЙ

Безцінним скарбом, що втілює у собі зматеріалізованими творчу думку, мускульну працю і мистецький хист багатьох поколінь сімсотлітнього Львова, є пам'ятки архітектури, датування яких охоплює XIII—XX ст.

У міських ансамблях прекрасно співіснують житлові будинки, громадські і культові споруди,, зведені в різні часи у різних стилях — готичному, ренесансу, барокко, класицизму, ампіру, модерну, сецесії, і сучасна функціональна архітектура. Унікальну історичну і мистецьку цінність являють собою пам'ятки давньоруського зодчества, середньовічні архітектурні ансамблі площі Ринок, вулиць Вірменської, Руської, Сербської, Ставропігійської, Друкарської, де кожен камінь, кожна деталь, фрагмент і будівля в цілому — неповторні у своїй красі та принадності патини минувшини. Особливо багата архітектура Львова на пам'ятки ренесансу та барокко. Своєрідності й привабливості місту надають будівлі в стилі сецесії, який у Львові набув значного поширення. З метою кращого збереження пам'яток, їх наукового вивчення і популяризації у 1975 р. у Львові був створений Державний історико-архітектурний заповідник, який охоплює в основному давньоруську та середньовічну частини міста і займає площу 120 гектарів. На його території нараховується близько 1000 будинків, з яких більше 200 є пам'ятками архітектури та цінними спорудами. Тут подаємо адреси окремих пам'яток, які є найхарактернішими зразками архітектурних стилів, наявних у Львові.

.

КОСТЬОЛ МАРІЇ МАГДАЛИНИ.

Споруджений протягом 1600— 1639 рр. архітекторами Я. Годним та А. Келаром. Грунтовно перебудований у 1784 р. М. Урбаніком. Тоді ж встановлено скульптури роботи С. Фессінгера в стилі рококо, В цілому архітектурне вирішення являє характерний зразок львівського раннього барокко.

КОСТЬОЛ ДОМІНІКАНІВ,

пл. Ставропігійська, 1.

Одна з най грандіозніших споруд XVIII ст. у Львові, чудова пам'ятка стилю барокко. Споруджений у 1749—1766 рр. на місці ранішого, готичного, за проектом архітектора Я. де Вітте зодчими М. Урбені-ком, К. Мурадовичем, С. Фессін-гером. Підкупольний пояс вінчають 18 дерев'яних скульптур роботи львівських скульпторів Мпол. XVIII ст. Після реставрації 1972р. тут розмістилися експозиції Львівського музею історії релі гїї та атеїзму.

ПЛОЩА РИНОК

Один з найкращих архітектурних ансамблів міста, прекрасний зразок середньовічного цивільного будівництва. Має форму, наближену до квадрата (142X 129 м). Постала у XIV—XV ст. Архітектурний її образ складався у 11 пол. XVI—XVII ст., в період утвердження і розквіту ренесансу в архітектурі Львова після пожежі, яка знищила готичне місто. Готичні елементи збереглися в багатьох будинках — № 4, 6, 7, 16, 25, 26, 28, 45. Це доводить, що вони зведені на фундаментах та перших поверхах раніше існуючих. На площі по периметру розміщується 44 будинки і на кожному — охоронна дошка з незмінними словами «Пам'ятка архітектури». Протягом довгого часу будівлі зазнавали змін в результаті ремонтів, реставрацій, надбудов верхніх поверхів. Тому не всі вони зберегли чистоту стилю. Та й нашарування різних часів і стилів тут цікаво поєдну-ютися, не порушуючи гармонії всієї забудови і краси площі. Тут побачимо зразки архітектури ренесансу, барокко, ампіру і модерну. З історичних джерел відомо, що у XVI—XVI! ст. кожен будинок мав неповторний вигляд ще й тому, що мав свій колір. Окремі мали відкриту кладку з червоної' цегли, прикрашені візерунками з різнобарвної полив'яної цегли. Інші були тиньковані і додатково пофарбовані в різні кольори. Обрамлення вікон І дверей оздоблювалося білокам'яною різьбою. Зараз львівські архітектори з допомогою працівників реставраційної майстерні і науковців заповідника працюють над відтворенням середньовічного колориту площі.

ЛЬВІВСЬКИЙ ДРАМАТИЧНИЙ ТЕАТР ім. М. ЗАНЬКОВЕЦЬКОЇ, вул. Лесі Українки, 1.

Будівля театру — один з небагатьох прикладів громадської споруди у стилі класицизму. Збудований на місці колишніх бастіонів міських фортифікацій і Низького замку, які були ліквідовані у 1837—1842 рр. Архітектори Л. Піхль, Й. Зальцман. У 1940 р. театральний зал був перебудований, зроблені розкішні вестибюль і фойє, удосконалено сцену.

ЛЬВІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АКАДЕМІЧНИЙ ТЕАТР ОПЕРИ ТА БАЛЕТУ ім. І. ФРАНКА, просп. Свободи

Ця велична споруда замикає перспективу центрального проспекту міста — просп. В. І. Леніна. Ще у другій половині XIX ст. тут протікала річка Полтва, яку у 1880— 1905 рр. було пущено в труби І сховано під землею. Над підземною рікою зараз розбито бульвар, над нею підноситься театр. Будівля зведена у 1897—1900 рр. архітектором 3. Горголенським, Велична і пишна споруда несе у собі риси еклектики кінця XIX ст. В ній використані елементи зодчества різних епох і стилів. Вражає багатство скульптурного і живописного оздоблення театру, над яким працювала група видатних митців. Кам'яна скульптура фасаду виконана А. Попелем. Три великі алегоричні фігури Слави, Поезії і Музи, що увінчують фасад, викував з міді П. Войтович.

ЛЬВІВ-ГОЛОВНИЙ

Ось ворота нашого міста — залізничний вокзал, збудований в 1904 році. Будинок складається з двох бокових павільйонів і центрального великого залу. В'їздовий гол має залізну конструкцію, що покриває п'ять перонів з підземними тунелями.

Готель Жорж.

На пл. Міцкєвича, 1, знаходиться один з найкращих готелів міста — «Інтурист». Він збудований у 1901 р. на місці колишньої гостиниці «Русія», де, як розповідають, зупинявся Бальзак, їдучи до Бердичева, та жила деякий час Е. Л. Войніч.

ПРОСПЕКТ Т. ШЕВЧЕНКА

До пл. Міцкєвича і до готелю «Жорж» примикає одна з найгарніших львівських вулиць — проспект ім. Т. Шевченка — улюблене місце прогулянок львів'ян і гостей, що приїжджають у наше місто. Алея струнких італійських тополь надає проспектові особливої краси, а влітку ще й прохолоди.

В центрі площі Ринок стоїть будівля "ратуші, де зараз міститься виконавчий комітет Львівської міської Ради. Першу ратушу побудовано ще в XIV ст. Вона була дерев'яна і мала один великий зал, де відбувалися засідання міських лавників. У 1490 році ратушу перебудовано, але пожежа в 1527 році зни-шила її. Нова ратуша з баштою в стилі ренесансу простояла 300 років і завалилася, після чого збудовано цю монументальну, але без стилю, нову ратушу, що стоїть у наші дні.

ПАРК ПОГУЛЯНКА

У парку Погулянка взимку пагорби та долини покриті іскристим снігом. Довкола біло, тільки сонии зеленіють, милуючись красою околиці. Тут часто можна зустріти любителів лижного спорту.

На площі Міцкєвича, яка з'єднує проспект Свободи з проспектом ім. Т. Шевченка, стоїть пам'ятник великому польському поетові Адаму Міцкєвичу. Пам'ятник споруджений у 1905 році. Автори його — скульптори А. Попель і М. Паращук.

ПРИРОДОЗНАВЧИЙ МУЗЕЙ

Будинок № 18 на вулиці Театральній, збудований у XIX ст., є одним із зразків ампіру. Виділяються гарні колони і трикутний фронтон у фасаді. Тут міститься науковий природознавчий музей Академії наук, у фондах якого нараховується понад 10 тисяч експонатів — зразків флори, фауни і корисних копалин західноукраїнських земель.

МУЗЕЙ ЕТНОГРАФІЇ І ХУДОЖНЬОГО ПРОМИСЛУ

В красивому будинку № 15 на проспекті Свободи розміщується музей етнографії і художнього промислу. Нижня частина будинку — з каменю, верхня — з жовтої цегли. Розкішний вестибюль декорований мармуром. Музей має тепер 66 тисяч експонатів, серед них багаті колекції кераміки, скла, металу, меблів, ювелірних виробів, різьби по дереву, бондарських виробів, багаті тканини та вишивки.

Музей має десятки тисяч високохудожніх картин, портретів, народного одягу, тканин, кераміки й більше шести тисяч цінних рукописів і стародруків. У фондах є рідкісні зразки надзвичайно цікавого іконопису XIV—XVIII ст. ст. Велика збірка творів образотворчого мистецтва XVII—XVIII ст. ст. свідчить про бурхливий розвиток українського малярства того часу.

З реалістичних творів тут є картини Шевченка, Трутовського, Устияновича, Копистинського, Васильківського, Труша, Сосенка, Но-ваківського та ін.

У післявоєнні роки музей збагатився великою кількістю живопису, графіки і скульптури радянських художників — Монастирського, Кульчицької, Бокшая та ін.

КАРТИННА ГАЛЕРЕЯ

В просторому красивому будинку № 3 по вулиці Стефа.ника міститься Львівська державна картинна галерея, створена в 1907 році. В її фондах нараховується 10 тисяч експонатів. Тут зберігається багато картин західноєвропейських художників (Тіціан, Тінторетто, Маньяско, Гойя, Ру-бенс, Гоббема, Маульперч, Діаз) і польських (Матейко, Гротгер, Котсіс, Родаковський, Коссак, Леопольський, Бознанська, Станіславський, Фалат та інші). За останні роки галерея збагатилася зразками російського класичного мистецтва.

Музей І. ФРАНКА

На вулиці І. Франка, № 154, стоїть будинок, в якому 14 років прожив великий український письменник І. Франко. Сьогодні тут музей, багата експозиція якого показує життєвий шлях поета-мисли-теля, його величезну літературну спадщину, шанування пам'яті письменника в Радянському Союзі.

УНІВЕРСИТЕТ ім. ІВАНА ФРАНКА

Ця будівля на вул. Університетській збудована в 1871 —1881 рр. архітектором І. Гохбергом як приміщення для Галицького сейму. В 1920 році вона стала головним корпусом Львівського університету, заснованого ще в XVII ст.

У період панської Польщі в ньому навчалися в основному студенти переважно польської національності. Для українців тут був введений т. зв. «Нумерує кляузус» (приймали дуже незначну кількість).

ТЕАТР ОПЕРИ ТА БАЛЕТУ ім. С. КРУШЕЛЬНИЦЬКОЇ.

Перспективу проспекту Свободи замикає великий будинок Львівського державного театру опери та балету ім. І. Франка, побудований у 1897—1900 рр. архітектором 3. Горголевським з використанням форм ренесансу. Прекрасний фасад будинку декорують кам'яні і бронзові

скульптури. У середній частині фасаду між колонами у нішах вміщені дві символічні статуї, що зображують життя і мистецтво. Вище стоять скульптури дев'яти муз — опікунок мистецтва і науки, а над ними — барельєф з зображеннями історика за роботою. Фасад вінчають три великі алегоричні фігури: Слави, Перемоги і Любові. Середня частина фасаду поділена колонами з корінфськими капітелями на три арки. Завершений будинок чотиригранним куполом.

Розкішний вестибюль театру з парадними мармуровими сходами декоративно чудовими малюнками. Зал вміщає 1100 глядачів. На бокових стінах — 4 амфітеатральні яруси. Театральна завіса розписана відомим художником Семирадським.

На початку вулиці Лесі Українки стоїть великий будинок Державного ордена Трудового Червоного Прапора українського драматичного театру ім. Марії Заньковецької. На цьому місці колись були наріжні бастіони міських фортифікацій, а за ними — так званий Низький Замок — резиденція львівських старост у середньовічному Львові. Після ліквідації цих споруд у 1837—1842 рр. було побудовано цей будинок в стилі класицизму. Виділяється гарний портал з колонами- В будинку був перший театр у Львові, в якому ставились також п'єси Пушкіна, Островського, Гоголя і Горького.

В 1940 році, при Радянській владі, театральний зал був капітально перебудований, зроблено величавий вестибюль і фойє, підсобні приміщення, вдосконалено сцену.

ЯпГчЯ пгїмп тпп логїіїигп ми і тплмдпямі]

Перед головним корпусом Львівського державного університету на площі 11,6 га розкинувся парк ім. І. Франка, закладений ще в середині XVI ст. За роки Радянської влади він став місцем відпочинку трудящих. Тут збудовано літній кінотеатр, ресторан, дитячий майданчик. В цьому парку буде споруджений пам'ятник великому письменникові, ре-

волюціонеру-демократу Івану Франку.

Доїзд тролейбусами №№ І, 2, З і трамваями №№ 1, 2, 9, 12. Зліва — вул. 17

На шосе, що веде до міста Стрий, на площі понад 56 га розкинувся найкращий у Львові і один з кращих в Європі Стрийський парк. Він, упорядкований у 1877 році, має різноманітну рослинність, тут є більше, ніж 200 видів дерев і кущів: червоні клени, явори, тиси, смереки, сосни, берези, модрини, магнолії та багато інших. Невеличкий струмочок при вході в парк творить мальовничий ставок з фонтанами. Поблизу нього стоїть пам'ятник вар,-шавському шевцеві Я- Кілінському — учасникові повстання під керівництвом Костюшка.

Львів почятку

XVII століття

Репродукція

з старовинної

гравюри

Курган і рештки стін кріпості на горі Високого Замку

ВИСОКИЙ ЗАМОК

(Княжа гора)

Деякі сучасні дослідники твердять, що замок княжого Львова стояв на вищій горі. Досі переважала думка, що він був на нижчій горі, там де тепер парк з розкішною рослинністю, клумбами дитячим майданчиком і будинком садівника.

Звідси відкривається велична панорама південно-західної частини міста та його околиць — Кле-парова, Замарстинова, Голоска.

90

Наприкінці XIV ст., після загарбання галицьких земель польськими феодалами, почали будувати кам'яний замок на вищій горі. Побудована нова кріпость дістала назву «Високий Замок» на відміну від «Низького Замку», який було збудовано в стінах міста. Високий замок, від якого залишилась частина південно-західної стіни, був оборонним і спостережним пунктом. В ньому були військові склади, приміщення для гарнізону і для коменданта Замку — бургграфа. В підвалах тримали також і ув'язнених.

У хроніках міста записано немало подій, пов'язаних з Княжою горою. Найвизначніші з них відбулися в 1648 році, коли козацько-селянські війська під проводом Богдана Хмельницького підійшли до Львова і обложили замок. Здобуття його було покладено на полковника Максима Кривоноса, який з допомогою донських козаків і місцевого українського населення оволодів цією фортецею.

На короткий час замок був захоплений турками у 1672 р., після чого втратив своє значення і, залишений без догляду, почав руйнуватись. Коли в ході Північної війни шведи напали на Львів, кріпость вже не була обороноздатна, і вони зайняли її без бою.

Після загарбання Львова Австрією у 1772 році замок перейшов у розпорядження міста. Замкові стіни почали розбирати, з часом почала осипатися і сама гора. У 1835 році, з метою збереження гори від зруйнування, її засадили деревами. У 1869 році

91

на вершині гори, де стояв Високий Замок, почали насипати штучний курган. Для цього використано каміння з замкових будинків і стін. Залишилася тільки частина південної стіяи, яка збереглася до наших днів.

За часів панської Польщі у Першотравневі дні або роковини Великого Жовтня підпільники-кому-ністи на кургані Високого Замку не раз піднімали червоний прапор.

У 1957 році на цій горі збудовано телевізійну станцію, її вежа має близько 200 метрів.

Церква св. Миколая на вул. Б. Хмельницького, 28, — найстаровинніший пам'ятник архітектури Львова — зберігає в собі фрагменти стін ще з XIII ст.

Споруда ця у своєму плані має форму грецького рівнораменного хреста. Головна нава завершується неправильним еліптичним куполом. По боках — дві

бічні нави. Від східної сторони — три абсиди (пів-круглі стіни). Це так звана хрещата будова, яка є зразковим пам'ятником руської старовинної архітектури з деякими елементами архітектури часу XVII ст., про що свідчить трикутний барокковий фронтон фасаду.

Під час другої світової війни церква була пошкоджена німецькими фашистами. Як цінний пам'ятник архітектури, в післявоєнний період вона повністю реставрована.

Доїзд трамваєм № 6,

П'ЯТНИЦЬКА ЦЕРКВА

На вулиці Богдана Хмельницького, недалеко від залізничного вокзалу Підзам-че, стоїть П'ятницька церква, побудована як оборонна споруда. Найдавніша згадка про неї відноситься до 1443 року. Але споруда того періоду не збереглася. На її місці з 1643—1645 рр побудовано теперішню церкву, яка з часом реконструювалася. Поодинокі частини її

позбавлені єдності і поєднують у собі елементи стилів готичного і пізнього ренесансу.

Церква однонавова, має вузьку восьмикутну абсиду. Заслуговує на увагу іконостас церкви — цінний пам'ятник українського іконопису XVII ст.

Доїзд трамваями №№ 6, 8.

Недалеко від П'ятницької церкви, також на вулиці Богдана Хмельницького, 34, ближче до центра міста, стоїть старовинна церква Онуфрія. Спочатку, ще за княжих часів, тут була дерев'яна церква. В XVI ст. разом з прибудованим до неї у 1546 році монастирем вона згоріла.

У 1550 році на кошти князя Костянтина Острозького церква і монастир були відбудовані. Але й вони не збереглися. Будівництво нинішньої церкви Онуфрія відноситься до 1680 р. Тоді ж були побудовані дзвіниця, келії і навколо церкви і монастиря — оборонний мур, рештки якого збереглися донині.

Вся конструкція церкви має стиль пануючого тоді у Львові в XVII ст. ренесансу. План її багато разів змінювався в результаті прибудов. У церкві є іконостас з цінними образами.

З Онуфріївським монастирем пов'язані деякі важливі події з історії міста. Тут містилася друкарня Івана Федорова, тут і похований цей видатний культурний діяч.

Повністю збереглася єдина у Львові пам'ятка в готичному стилі XIV ст. — Кафедральний собор. Він побудований на місці старої правоелав-ної Успенської церкви. Фундамент собору закладено в 1360— 1368 рр., а будівництво його тягнулося з великими перервами аж до 1493 року. І все ж костьол залишився незавершеною спорудою. Головний корабель за планом повинен був мати шість склепінь, а має лише три, і в такому вигляді він коротший, ніж пре-світерія, що замикається восьмигранною абсидою з високими підпорами і готичними вікнами. Також залишилися недобудованими готичні вежі. В 1765 році костьол реставрувався, а через два роки добудовано одну з цих веж, яка має тепер висоту 65 метрів з барокковим завершенням. Друга вежа, яка мала симетрично відповідати першій, залишилася незакінченою.

Собор має багато прибудівок пізнішого часу, як наприклад, каплиця Кампіанів з кінця XVI і початку XVII ст. Найбільш цікава коло собору — рене-сансова каплиця Боїмів, збудована у 1617 р. її стіни всередині і зовні, особливо фасад, покриті багатою різьбою по каменю.

Собор є живою пам'яткою різних архітектурних стилів, що панували у Львові протягом століть.

Найбільш цікавим архітектурно-історичним пам'ятником на вулиці Вірменській, 5, є Вірменський собор і монастир, які творять цілий ансамбль.

Собор складається з трьох частин. Перша, східна, найстаровинніша, веде свій початок ще від 1363—1370 рр. Збудована вона у .вірменсько-орієнтальному стилі архітектором Дорінгом. В 1437 році добудовано ренесансову аркаду, яку реконструйовано в 1908 році. Ризниці добудовані у XVII і XVIII ст.ст. Завершується ця частина церкви куполом, що спирається на дванадцятигранний барабан, і дахом У формі намету. При ремонті внутрішньої сторони церкви в 1925 році відкрито поліхромію ще з XVI ст.

Середня частина собору, добудована в 1630 році, становить головний корабель будівлі. Вона має барокковий характер, наданий їй при реставрації V XVIII ст.

Остання, третя частина, з боку Краківської вулиці, збудована вже в 1908 році, модернізована, наслідує зразки орієнтального мистецтва.

Дзвіниця при соборі побудована Петром Кра-совським у 1571 році.

БУДИНКИ на пл. РИНОК

Зліва — Чорна кам'яниця, справа — будинок №6 — приміщення Історичного музею. Ці будівлі, як і багато інших на площі Ринок, —

цінні пам'ятники житлового будівництва у Львові в XVI—XVII ст. ст.

Здебільшого будинки на пл. Ринок збудовані в ренесансовому стилі. Деякі мають рококові прикраси. Але є багато старих кам'яниць, в яких збереглися давні готичні основи, склепіння тощо, навіть в зовнішньому оформленні деяких будинків (№ 16 і 45) залишилися фрагменти готики.

Ренесансовий будинок №4 — так звана Чорна кам'яниця — збудована архітектором Петром Італійцем в другій половині XVI ст. Фасад будинку прикрашений пілястрами і виложений каменями (рустикою), цікаво орнаментовані фриз та обрамування вікон і дверей. Завершується фасад аттикою з різним архітектурним оформленням.

Справжньою прикрасою Ринку є ренесансовий будинок № 6, побудований на кошти грецького купця Костянтина Корнякта будівничим Павлом Римлянином, або Петром Красовським.

Будинок має гарне ренесансове склепіння у партері. Один партерний зал— у готичному стилі. Портал будинку прикрашений двома корінфськими колонами і орнаментом, що являє собою подвійну цвітну гірлянду з маскаронами по боках. Вікна мають трикутні фронтони. Фасад завершується аттикою з семи бюстами фантастичних рицарів і дельфінами. В подвір'ї будинку — триповерхові галереї з ренесансовими арками. В цьому домі в 1686 р. було ратифіковано так званий «Вічний мир» між Росією і Польщею.

На площі Ринок, а також над порталами деяких старовинних будинків на різних вулицях Львова можна бачити вирізьблених з каменю левів. Зображення лева було складовою частиною старого герба міста Львова. Це видно на печатках князів Андрія і Льва ще з 1316 року. В часи окупації Львова польськими феодалами лев і далі залишався складовою частиною герба міста.

Історичним пам'ятником на площі Ринок є також будинок № 24, побудований у XVI ст. В ньому збереглися сліди готики, хоча фасад уже модернізований. У цьому будинку в 1707 році під час Північної війни тричі зупинявся російський цар Петро І.

УСПЕНСЬКА ЦЕРКВА

Ця чудова кам'яна споруда в стилі відродження будувалась в 1590—1629 рр. її архітектори — Павло Римлянин, Войтіх Капінос і Амвросій Прихильний.

Церква складається з трьох частин: притвора-бабинця, нави і півкруглої пресвітерії. Монументальна стіна з боку вулиці Руської ззовні розділена

пілястрами на сім частин, з яких три передні виділяють пресвітерію, три середні — наву і остання — притвор. Зверху стіни проходить прекрасний дорійський фриз з різьбою по каменю. Будівля завершується трьома куполами. Ця церква — одна з найкрасивіших пам'яток старовинної української архітектури і одна з найгарніших пам'яток у Європі.

З Успенською церквою зв'язано ряд подій з боротьби українського народу проти національного і релігійного гніту. При церкві було організоване братство — об'єднання ремісників і купців, яке довгий час Івідігравало прогресивну роль.

З подвір'я церкви до неї примикає так звана Трьохсвятительська каплиця, збудована з тесаного каменю в стилі раннього ренесансу, її чудовий фасад поділений чотирма пілястрами з капітелями. Посередині — гарно обрамлений портал, в бокових частинах — вікна. Каплиця має багато різьблених фриз і чудові, в народному стилі, три куполи.

Біля церкви стоїть ренесансова вежа — дзвіни-

ця, збудована в 1572—1578 рр. архітектором Петром з Барбони.

Двері Трьохсвятительської каплиці — цінна пам'ятка львівського ковальства XVI ст.

На кам'яних одвірках — високохудожня різьба.

костьол

КОСТЕЛ ДОМ1Н1КАНІВ

Він збудований в 1748 році в стилі барокко за проектом архітектора Яна Вітте. Фасад цієї величавої будівлі декорують колони, які підтримують вигнутий півколом фронтон. Костьол увінчує могутній купол у формі еліпса, його покриття було зруйноване під час війни. В 1956 р. міська Рада виділила великі кошти на відновлення цього архітектурного пам'ятника. Зараз закінчено капітальні ремонтні роботи. Споруда стала такою ж гарною, як була раніше.

Будівля ця, в стилі барокко, походить з XVII ст. і є цікавим пам'ятником військового будівництва в нашому місті. Звертають увагу портал і оформлення вікон на подвір'ї. Передня фронтонна стіна на другому поверсі в пізніші часи була замурована і лише в 1955 році під час ремонту їй надано первісного вигляду.

Сьогодні в цьому будинку міститься державний обласний архів.

ПОРОХОВА БАШТА

На старих валах, які входили в систему укріплень Львова, з північно-східного боку, між вулицями Радянською і Підвальною, стоїть Порохова башта. Побудована вона в 1554—1556 рр. на кошти міста. В поземному плані має форму неправильного еліпса. Висота її — три яруси. Фундаментальні стіни досягають трьох метрів завтовшки. В мирні часи місто здавало башту купцям в оренду під зернові склади.

У 1954 році башта повністю реставрована. Тепер тут Будинок архітектора.

МІСЬКИЙ АРСЕНАЛ

На розі Підвальної і Староєврейської вулиць стоїть довгий двоповерховий будинок львівського арсеналу. Він збудований на місці старого арсеналу в 1554—1556 рр. Пожежа в 1571 році частково пошкодила його, пізніше він декілька разів перебудовувався, однак старовинні його стіни збереглися і донині. З північного боку арсеналу стоять рештки оборонної башти мотузників, мулярів і токарів. У 1799 році в південну стіну арсеналу вмуровано герби магнатів Собєських, Яблоновських та міста Львова.

Костел Бернадинів

Між вулицями Сербською, Валовою, Радянською і площею Возз'єднання стоять колишні монастирські будинки і костьол бернардинів. Ці будівлі відносяться до 1600—1630 рр., побудовані архітекторами Павлом Римлянином і Амвросієм Прихильним у стилі ренесансу. Фасад має барочне завершення. В костьолі багато цінних малюнків і скульптур XVII— XVIII ст. ст.

СОБОР св. ЮРА

Над котлованами центральних кварталів Львова, на південно-західному узгір'ї міста, височить монументальна архітектурна споруда — Юрський собор. Уже в княжу епоху тут знаходився великий монастир з дерев'яною церквою. У 1340 році він був зруйнований польськими феодалами і знову відбудований монахами. Згодом, у 1363 році, розпочато будівництво нової, кам'яної церкви за проектом архітектора Дорінга. Закінчена вона була у XV ст. і мала візантійську центробазилічну тридільну конструкцію. В 1744 р. ця будова була розібрана, і на її місці через два роки розпочато будівництво сучасного собору, який являє собою найбагатший український архітектурний пам'ятник у стилі барокко, його архітектор — Бернард Меретіні.

Нині собор є центром ряду споруд, які являють собою цілісний закінчений ансамбль. Церква височить на штучній терасі. План її — хрестовий, над центральними склепіннями піднімається широка чотиригранна башта, увінчана куполом. Аттик фасаду завершується монументальною скульптурою святого Юра на коні. Собор прикрашений багатими балюстрадами, аттиками, вазами, капітелями, .ліхтарями, скульптурами. Ці прикраси мають ро-коковий характер і відзначаються високою майстерністю виконання.

Всупереч церковним традиціям, пресвітерія церкви повернута на захід. Немає іконостасу як суцільної стіни. На його місці стоять дві колони, між якими — так звані царські врата.

У дзвіниці церкви висить один з найдавніших дзвонів на Україні, відлитий львівськими майстрами в 1341 році.

З собором пов'язані деякі історичні події. В 1648 році під час облоги Львова військами під проводом Б. Хмельницького на Юрській площі стояв козацький табір. В 1655 році біля собору була ставка гетьмана.