Вулиця Вірменська

Вулиця Вірменська - своєрідний куточок стародавнього Львова, яким не може похвалитися жодне інше місто України. . Вірменські колонії в Україні з'явилися ще в XI столітті після того, як турки-сельджуки окупували Вірменію. Давньоруські князі радо приймали на свої землі вірмен - талановитих майстрів та заповзятливих підприємців. У XIII столітті вірмени з'являються і у Львові, За магдебурзьким правом вірменська громада мала широкі права самоврядування: свого війта і раду старійшин, суд, школу, шпиталь, бібліотеку. Практично монополізувавши торгівлю зі Сходом, вірмени зробили свій квартал найбагатшим у середньовічному Львові.

Вже в XV столітті вулиця Вірменська мала кам'яний брук, водопостачання і злидну каналізацію.

пам'яткою вулиці є вірменський собор Успення Пресвятої Богородиці, збудований у 1363 році архітектором Дорінгом. Стародавня львівська легенда розповідає, що раніше на місці храму ріс сад. Була тут і завезена з Вірменії айва. Коли її плоди розрізали, на зрізі завжди показувався хрест. Багатий вірменин Юрко Івашкович побачив у цьому знак господній. На місці саду збудували храм, який у плані є

хрестоподібним. При будівництві собору були враховані архітектурні традиції та будівельні прийоми, характерні для церков у самій Вірменії. Наприклад, унікальною є конструкція купола, в основі якої - пустотілі ребра, викладені з випалених глиняних глечиків. Ззовні собор -найзручніше оглядати, пройшовши на його подвір'я брамою дзвіниці.

Паралельно зі зведенням Вірменсь-кого собору Дорінг працював над будівництвом собору Святого Юрія, який до наших часів не дійшов(сучасна будівля походить з XVII ст.). Львівські хроніки відзначають, що обидва собори були майже ідентичними. Отже, оглядаючи Вірменський собор, можна уявити, як виглядав у Середньовіччі й собор Святого Юрія.

Дзвіниця збудована у 1570 році архітектором Петром Красовським. У

проході під вежею добре зберігся

східним орнаментом кам'яний портал, який колись вів до приміщення вірменського суду - хуцу. Над ним розміщена таблиця з вірменським написом. В глибині подвір'я знаходиться будинок колишнього вірменського банку. Його заснувало братство Святого Григорія. Позикнадавалися за 8% річних. Доходи банку призначалися на підтримку вірменського духовенства. Банк проіснував з 1630 до 1939 року, коли був закритий радянською владою.

Зі сходу подвір'я замикається колишнім палацом вірменських архієпископів. В центрі подвір'я височить колона-пам'ятник на-йшанованішому у вірмен святому Христофору, Навколо собору свого часу був цвинтар, через це південне подвір'я собору вимощено надгробними плитами з вірменськими, латинськими та польськими написами. За вірменською традицією, чим більше стирається надгробна плита, тим більше гріхів відпускається небіжчикові, чиє ім'я написане на надгробку. Такі ж плити знаходяться і з західного та північного боків собору. До стіни будинку, який межує з південним подвір'ям, прибудована відкрита каплиця XVIII століття, яка зображає Голгофу. В ніші над воротами, які ведуть з вулиці на південне подвір'я, збереглася скульптура діви Марії XVII століття. Такі скульптури встановлювали купці на честь успішного завершення небезпечних у той час тор-гівельних мандрівок.

В інтер'єрі собору збереглися фрески XIV-XVI століть. На центральних опорних стовпах знаходяться різьблені у камені та алебастрі зображення стилізованих жертовних хрестів - хачка-рів, притаманні лише вірменській культурі. Найдавніші з них походять з XIV-XV століть. Унікальною є хрестильня, вмурована у стіну ліворуч від вівтаря.

У сусідньому з собором подвір'ї археологи виявили залишки первісної, ще дерев'яної забудови Львова, ймовірно з XI-XII століть.

Цікавою пам'яткою вулиці Вірменської є й будинок № 23 з першої половини XIX століття, так званий "Будинок пір року". Над капітелями пілястрів по краях четвертого поверху бачимо зображення лелек - птахів, які символізують прихід весни, а над передніми капітелями - маски вітрів з чотирьох сторін світу. Весь фриз між верхніми поверхами займають зображення знаків зодіаку. Та найбільший інтерес викликають рельєфи в нішах другого поверху,мякі зображають сцени праці та розваг селян у різні пори року, їх автор - український скульптор Гаврило Красуцький' відійшов від взірців класицизму і взяв за основу для цих творів народні типи та костюми, позначивши їх своєрідним гумором. Підписи під барельєфами є відповідними цитатами з поеми Вергілія "Георгіки". У центральній ніші - зображення бога часу Хроноса. Півкуля, на яку він опирається, одночасно є і сонячним годинником. Але цей, єдиний у Львові сонячний годинник працює рідко через майже завжди похмуру львівську погоду.

Цікаві архітектурні деталі різних часів - портали, консолі, решітки балконів, обрамлення вікон - можна побачити і на будинках № 13,14,17, 20, 21, 35.

Зі сходу вулицю Вірменську замикає одна з будівель колишнього Домініканського монастиря, У даний час в ній знаходяться міський архів і мистецька галерея "Дзиґа". У "Дзизі" постійно влаштовуються різноманітні мистецькі заходи, вхід на які безкоштовний. Є тут також антикварна крамниця та кав'ярня "Під клепсйдрою". Всі меблі та посуд кав'ярні антикварні, її відвідувачі мають право придбати будь-яку річ, якщо вона їм сподобається. Перед галереєю "Дзиґа" встановлено мініатюрний пам'ятник посмішці роботи Олега Дергачова і фрагмент дерев'яного львівського водогону, які у великій кількості відкопують до сьогодні підчас реконструкцій львівських вулиць.

У ХУШ столітті більшість вірмен через економічний занепад Львова переселилася до інших міст, а ті, які залишилися - асимілювалися з українцями і поляками. Саме тоді до Кафи (Феодосії) переїхала зі Львова родина Айвазянів, нащадком якої був видатний художник, співець моря Айвазовський. А національний колорит вулиці.Вірменської.з того часу зберігся тільки в архітектурному декорі.