Площа Старий Ринок, Високий Замок, міські укріплення

Огляд Високого Замку найкраще починати від площі Старий ринок, Саме тут в ХІ-ХІІІ ст. був центр княжого Львова, який згодом став передмістям. Поблизу площі знаходиться церква Святого Миколая. У фундаменті та в основі стін збереглася кладка XIII століття. Мабуть церква Святого Миколая була парафіяльною для мешканців посаду, які займалися торгівлею, що у ті часи було пов'язано з далекими і часто небезпечними мандрівками. Через це Святий Миколай, як покровитель всіх подорожніх, був особливо шанованим у купецькому середовищі. Церква Св. Миколая мала свій млин та чинбарський цех, залишки якого були виявлені при розкопках на площі Старий Ринок. Фрески церкви виконав у XX столітті Петро Холодний. Звертає на себе увагу цікава ікона Покрови, написана у XVII ст. в народному стилі. Віруючі спасаються, тримаючись за кінці омофору Пресвятої Покрови.

Вище, на початку вулиці Ужгородської, бачимо храм Івана Хрестителя. Історики вважають, що його побудував засновник Львова король Данило і назвав іменем свого небесного патрона, адже хрестильне ім'я Данила - Іван. Храм Івана Хрестителя проіснував з невеликими змінами до XX століття. Зберігся навіть тиньк та фрагменти розпису з XIII ст. Після реставрації тут відкрито музей найдавніших пам'яток Львова, як відділ Львівської галереї мистецтв. Він відкритий з 10.00 до 16.00. Вихідний день - понеділок. Ціна квитка для дітей 50 копійок, для дорослих 1,0 гри. Телефон 72-28-86.

Близьке розташування церкви до місця, де колись був княжий замок, дозволяє припустити, що вона, окрім прямого призначення, була й елементом оборонних споруд замку. Піднімаючись вгору вулицею Ужгородською, потрапляємо на гору Будельни-цю, туди, де за часів короля Данила міг бути замок, чи, принаймні, сторожова вежа. Тепер тут знаходиться будиночок садівника.

критян, туркв, грекв, талійців, одягнутих ще по-корабельному, видається, ніби порт за брамою міста5'. Завдяки торгівлі місто динамічно розвивалося, незважаючи на численні облоги, епідемії та пожежі.

Процвітали й ремесла. Вироби львівських мечників, столярів, ювелірів, кушнірів, чинбарів славилися далеко за межами міста. Карбували тут і

монети. Людвисари - ви-

ливники гармат з'явилися у

Львові вже у 1394 році,

одночасно з .поширенням у Європі пороху. Деякі з цих виробів

можна побачити у Львівських музеях.

В 1527 році пожежа майже повністю знищила місто. Від готичної забудови залишилися поодинокі пам'ятки. Відбудова Львова велася вже у ренесансному стилі.

Потужні міські укріплення дозволили місту витримати всі облоги; в тому числі козацьким військом Хмельницького в 1648 та 1655 роках, турецьким військом в 1672 році. За відвагу та вірність присязі королівським привілеєм у XVII столітті всі львівські міщани були прирівняні у правах до шляхти.

У 1704 році Карл XII зумів штурмом оволодіти Львовом. На пограбування міста він дав не три дні, як було прийнято, а лише дві години. Мабуть, його солдати у цій справі мали високу кваліфікацію, бо й тих двох годин, а також контрибуції вистачило, аби місто надовго занепало.

В 1772 році Польща остаточно втратила незалежність і була поділена між Росією, Австрією і Прусією. Львів потрапив до володінь Австрійської монархії.

Новий поштовх до розвитку міста дало відкриття у Львові у 1853 році крекінгу нафти і, відповідно, промислове використання підкарпатських нафтових родовищ. Вони зробили місто нафтовою столицею краю. Не останню роль у розквіті міста відіграли й скасування у 1848 році панщини та аграрна реформа.

У 1918 році внаслідок І Світової війни Австро-Угорська імперія розпалася. Українці Галичини 1 листопада 1918 року проголосили суверенну Західно-Українську Народну республіку (ЗУНР) і перебрали у Львові та інших містах. Польське населення не змирилося з таким становищем, У результаті почалася українсько-польська війна, яка закінчилася загибеллю ЗУНР. Львів потрапив під владу відновленої Польської держави.

Проте і в умовах бездержавності українці Львова зуміли заснувати ряд кооперативів, громадських організацій, видавництв, часописів. 1 вересня 1939 року нападом Німеччини на Польщу почалася II Світова війна. Склад гарнізону Львова захищався героїчно. Лише на-одній з околиць міста було спалено 50 німецьких танків. Але в тил Польщі вдарила Червона Армія. Війни на два фронти Польща не витримала. Згідно з пактом Молотова-Ріббентропа вона була розділена між Німеччиною та Радянським Союзом. Львів відійшов до СРСР, Радянська влада відзначилася в Західній Україні особливо жорстоким терором, головним чином проти інтелігенції, ліквідацією практично всіх українських культурних, економічних установ та громадських організацій.

22 червня 1941 року Німеччина напала на Радянський Союз. Львів опинився під німецькою окупацією, яка теж відзначилася

терором.

Високий замок був виключно оборонним, на відміну від житлового і оборонного Низького замку, який знаходився біля підніжжя Замкової гори.

стра. На-честь цієї події місто встановило пам'ятний знак у ви гляді лева.

З горою Будельницею пов'язана легенда, що лицарі, які стояли тут на варті, проґавили ворожий наступ. За це вони були про-кляті, їх душі перебували в надрах гори і чорт стеріг їх. Одного разу п'яний драгун насмілився (п'яному море по коліна) грати з чортом в карти на ці душі. Драгун виграв і одну по одній відпустив на волю душі лицарів.

Біля будиночка садівника можна оглянути так званий грот самогубців. У XIX ст, у зв'язку з поширенням романтичної літератури зробилося модним накладати на себе руки у цьому декоративному гроті. З боків грот прикрашений скульптурами левів, які походять зі старої львівської Ратуші.

На східному боці нижньої тераси Високого Замку знаходиться оглядовий майданчик, з якого видно поля поблизу підльвівсь-кого села Лисиничі. На цих полях у 1675 році король Ян III Со-бєський розбив турецьке військо. Про цю подію нагадує пам'ятний камінь з майже знищеним написом.

На верхній терасі Високого Замку можна оглянути фрагмент замкового муру та скульптуру так званого "Лева Лоренцовича". Напружені стосунки між феодалами та вільними громадянами міст часом призводили до потворних конфліктів. Один з магнатів у XVII столітті, аби помститися Львову за якусь образу, викрав бургомістра. Доля останнього була б сумною, якби міський радник Лоренцович не організував погоні і не звільнив бургомі-

В XIX столітті патріотична польська молодь вирішила перенести його з подвір'я Ратуші на Високий Замок. Але спромоглася донести лева лише до середини шляху. Аби запобігти подальшим маніфестаціям, поліція сама доставила скульптуру на заплановане місце.

Зі спалахом польського патріотизму пов'язане і руйнування залишків кам'яного замку. Було вирішено насипати на Високому Замку курган на честь 300-річчя Люблінської Унії. Люблінська Унія й справді була великою подією в історії Польщі, адже її наслідком стало об'єднання в одній державі Польщі, Литви і України. Але під час насипання пагорба були знищені рештки замку та культурного шару на його місці. Під курганом залишилася похована і оборонна башта замку.

Про курган Люблінської Унії українське населення, яке не мало ніяких підстав святкувати ювілей цієї події, створило своєрідний переказ. Буцімто поміщики просили цісаря відновити панщину. Вони так набридли монархові своїм скиглінням, що той пообіцяв це зробити, коли поміщики насиплють у Львові таку гору, щоб з неї було видно Відень. Через деякий час стало зрозумілим, що це марна праця. Тим не менше, з оглядового майданчика на вершині кургану відкривається прегарний вид на Львів та його околиці.

За всю свою історію Високий Замок був взятий штурмом лише один раз - під час облоги Львова військом Богдана Хмельницького у 1648 році. Штурмом керував полковник Максим Кривоніс. З розвитком артилерії укріплення замку чення, втратили своє значення У 1704 році Карл XII без перешкод дістався сюди і тут склав план здобуття Львова. У радянські часи тут збудовано телевізійну вежу та обласну телестудію.

З Високого Замку до центру Львова краще повертатися вулицями Кривоноса і Лисенка.

На початку вулиці Лисенка бачимо Порохову вежу - один з нечисленних збережених елементів міських укріплень. Порохова вежа знаходилася на певній відстані від центру міста з міркувань безпеки, адже в ній дійсно зберігали порох. Бульвар зліва Порохової вежі - то залишки знесеного міського валу, а вулиця Підвальна утворилася після засипання рову. Далі йшов так званий Низький мур з напівкруглими вежами (бастеями). Фрагмент Низького муру разом з бастеєю відкритий біля Успенської церкви. Ще одну бастею можна бачити у підвалі бару "Під вежею".

до центру міста знаходився Високий мур. Його невеликий фрагмент зберігся як задня стіна міського арсеналу, який знаходиться зліва від Успенської церкви. Міський арсенал збудовано в 1575 році. Тепер тут відділ зброї львівського історичного музею.

Обороняти місто його мешканцям здебільшого доводилося самотужки, без участі регулярного війська. Через це міщани приділяли значну увагу військовій справі. Особливо культивувалася влучна стрільба. Найкращий стрілець носив звання куркового короля (мішень мала вигляд півня - курка). Окрім почесного звання, він отримував приз і звільнення від податків.

Куркове братство проіснувало у Львові до 1939 року. Щоправда, у новітні часи воно було швидше даниною традиціям та чоловічим клубом. Міська стрільниця знаходилася по вулиці Лисенка, за що її називали Курковою. Там до сьогодні зберігся романтичний особняк, у якому розташовувалось братство.

Праворуч від Успенської церкви бачимо королівський арсенал. На відміну від міського арсеналу, який будувався коштом міста, королівський арсенал був зведений у 1639 році на кошти короля Володислава IV, котрий готувався до війни з Туреччиною. Свого часу його прикрашала металева скульптура святого Михайла. Тепер вона в експозиції відділу зброї у міському арсеналі.

Поруч з Пороховою вежею знаходиться найстаріша в Україні шкільна будівля СШ № 8..У гімназії, яка діяла в цьому будинку, свого часу навчалися Леогіольд фон Захер-Мазох, Маркіян Шашкевич та всесвітньо відомий фантает Станіслав Лєм.