Міністерство охорони здоров’я україни

ВІННИЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені М.І.Пирогова

“Затверджено”

на методичній нараді

____________________________

(назва кафедри)

Завідувач кафедри

Професор Станіславчук М.А.

(ПІП, підпис)

“______” _____________ 2010 р.

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ

ПРИ ПІДГОТОВЦІ ДО ПРАКТИЧНОГО (СЕМІНАРСЬКОГО) ЗАНЯТТЯ

Навчальна дисципліна	Внутрішня медицина
Модуль № 3	Сучасна практика внутрішньої медицини
Змістовний модуль 1	Ведення хворих в кардіологічній клініці
Теми заняття № 10,12,13	Ведення пацієнта з задишкою, акроціанозом, серцевою недостатністю
Курс	VI
Факультет	Медичний №1

Вінниця - 2010

1. Актуальність теми. Різноманіття причин, здатних викликати задишку та ціаноз, вимагає виділенняня ключових симптомів, що дають можливість без залучення додаткових методів обстеження вже при огляді пацієнта максимально звузити межі диференціально-діагностичного пошуку.

Синдром задишки, постійної або пароксизмальної, наростаючої або раптово виникшої, зниклої або купованої медикаментозно, відомий переважній більшості людей, що досягли статевозрілого віку. Задишка у дітей з бронхообструктивним захворюваннями, ГРВІ з лярінгостензами досягає 15% і різко зростає в популяції літніх і старих людей (до 70%), хоча генез цього синдрому безумовно різний. Ціаноз може бути постійним, швидко зростаючим або пароксизмальним, що залежить від його генезу та провідного механізму виникнення. Ціаноз різного ступеня вираженості у пацієнтів з важкими бронхообструктивними захворюваннями спостерігається практично в 100% випадків, як і у пацієнтів з гемодинамічно значущими «синіми» ВВС. Нерідко спостерігається поєднання легеневої та серцевої патології, яка веде до досить швидкої появи і наростання як задишки, так і ціанозу.

Серцева|сердечна| недостатність (СН) – поширена патологія, частота якої збільшується з|із| віком. СН діагностується у 7-10% всіх госпіталізованих пацієнтів не залежно від причини госпіталізації. Проте|однак| «серцева|сердечна| недостатність» - термін достатньо|досить| двозначний і малоінформативний без докладної|детальної| деталізації.

СН викликають|спричиняють| різні захворювання серця, вона може бути як першим симптомом, так і завершальною стадією перебігу серцевої|сердечної| патології. Велике число екстракардіальних патологій, зокрема важка|тяжка| анемія і тиреотоксикоз, також можуть привести до розвитку важкої|тяжкої| СН. Оскільки СН виникає у результаті взаємодії безлічі патологічних механізмів, іноді|інколи| достатньо|досить| складно визначити ступінь|міру| внеску|вкладу| незалежних, але|та| доповнюючих один одного факторів|факторів|.

2. Конкретні цілі заняття:

Знати:

- основні етіологічні та провокуючі чинники задишки, ядухи, акроціанозу та дифузного ціанозу;

- диференціально-діагностичні критерії задишки та ядухи, ціанозу та акроціанозу;

- етіологію та патогенез ліво-, правошлуночнової та бівентрикулярної СН;

- основні принципи лікування хворих з задишкою та ціанозом в залежності від причиного фактору;

- невідкладну допомогу при приступі ядухи та швидко прогресуючій задшці.

Вміти:

- аналізувати клінічні особливості задишки і ядухи, ціанозу та акроціанозу у пацієнта, починаючи з огляду і закінчуючи спеціальними методами інструментальної, функціональної та лабораторної діагностики;

- пояснювати особливості задишки, ядухи, ціанозу в залежності від ймовірної причини, що викликала даний патологічний стан;

- проводити диференціальну діагностику задишки, тахіпное, ядухи, ціанозу, акроціанозу; - запропонувати схему диференційної діагностики задишки та ціанозу, виходячи з основних особливостей даних синдромів, факторів, що провокують і зменшують їх проявів, особливостей анамнезу, тривалості, швидкості наростання і купірування різними медикаментозними і немедикаментозними засобами;

- класифікувати синдроми задишки, ядухи, ціанозу в залежності від часу виникнення та генезу;

- виявляти ознаки ліво-, правошлуночкової та бівентрикулярної СН та пов’язувати їх з етіологічним чинником;

- трактувати дані додаткових методів обстеження (ОАК, ЕКГ, ОРОГК, пульсокіметріі, визначення газового складу крові, визначення серцевих ферментів, посіву мокротиння та крові, функціональних дихальних проб, бронхоскопії та бронхографії, КТ та МРТ грудної клітини, ЕхоКГ, ангіопульмонографіі, ХМЕКГ) з точки зору диференціальної діагностики синдромів задишки, ціанозу, СН;

- розробити план невідкладних заходів при ядусі, задишці та ціанозі, що швидко наростають, і план лікування в залежності від ґенезу даних синдромів.