8. Самостійна робота студентів

Самостійна робота студентів - це внутрішньо організована, цілеспрямована активна діяльність як за завданням, так і за власним бажанням, спрямована на закріплення, розширення та поглиблення знань, умінь і навичок, а також на засвоєння нового матеріалу без сторонньої допомоги.

Самостійна робота розвиває у студента такі якості: організованість, дисцип­лінованість, відповідальність, ініціативу, волю, наполегливість в досягненні поставленої мети, формує вміння аналізувати факти та явища, розвиває самостійне мислення, яке приводить до творчості, до успіху.

Самостійна робота студента сприяє формуванню у нього високої культури розумової праці. Набуті у результаті плідної самостійної роботи якості майже завжди гарантують спеціалісту можливість знайти найоптимальніший, найвірні-ший вихід з будь-якої складної ситуації.

Самостійна робота (самопідготовка) має місце:

- при роботі на лекціях, семінарах, практичних та лабораторних заняттях;

- при відпрацюванні поточного матеріалу за конспектами та рекомендованою літературою;

- при виконанні домашніх завдань;

- при підготовці до семінарів, лабораторних та практичних занять;

- при підготовці до виступу з науковою доповіддю;

- при підготовці до заліків та екзаменів;

- при підготовці до виконання практичних завдань під час проходження практики на підприємстві (в установі).

Відомо, що знання засвоюються найбільш міцно і свідомо, якщо студент не отримує їх в готовому вигляді, а здобуває в значній мірі самостійно, докладаючи певних зусиль та здійснюючи самостійну розумову та практичну роботу. Він повинен думати, співставляти факти, оцінювати результати досліду, самостійно робити висновки, виконувати практичні дії.

Дисциплінований, думаючий, грамотний студент сьогодні - це здібний мене­джер, бухгалтер, фінансист, юрист, будівельник, землевпорядник завтра. І якщо цей спеціаліст продовжує свою самоосвіту, постійно приділяє увагу особистому самовдоскона­ленню, якщо він навчився вчитись, то з нього, як правило, виходить неабиякий спеціаліст, стратег, вчений, політик.

Навчитись методиці розумової праці можна двома способами:

- методом "спроб та помилок" (на жаль, найрозповсюдженіший, але не най­доцільніший);

- шляхом використання науково обгрунтованих рекомендацій, відпрацьованих психологією та педагогікою.

Успіх у самостійній роботі включає дві складові.

Перша складова - це мотивація самостійної роботи, тобто студент повинен відповісти на питання: «Навіщо мені це вивчати?». Відповідаючи, він повинен керуватись не суто індивідуальним ставленням до предмета або своїм настроєм у момент самостійної підготовки, а усвідомлювати перспективи життя, суспільну значимість майбутньої професії та важливість предмета чи питання, що вивчається.

Зокрема, чим вища суспільна свідомість студента, його ерудиція, дисциплінованість, спрямованість на майбутнє, тим менший розрив між особистою та суспі­льною мотивацією на навчання.

Друга складова - це вміння організувати самостійну роботу. Як за обмежений час зробити більше справ? Як раціонально слухати лекцію? Як вести конспект? Як читати підручник? Як краще підготуватись до того чи іншого заняття?

Пізнавальна діяльність студента органічно пов'язана з такими психічними процесами, як пам'ять та мислення, що відіграють дуже активну роль у засвоєнні матеріалу.

Під терміном „наукова організація самостійної роботи" розуміють застосу­вання наукових принципів та методів до навчальної роботи студентів. Навчити студентів учитись - це значить виробити в них потребу до знань, здатність розбиратись у нових напрямках світового соціально-економічного розвитку, розвит­ку національної економіки, прищепити вміння виконувати роботу творчо і з задоволенням.

Зупинимося на двох основних питаннях організації самостійної роботи. Студент повинен знати, що самостійна робота - це його прямий службовий обов'язок. Вступивши до вищого навчального закладу, він повинен перебудувати весь побут свого життя. Що стосується навчальних занять під керівництвом виклада­чів, то перебудова не викликає особливих труднощів. Набагато складніше дається планування та організація самостійної роботи. Це особливо важливо в умовах порівняно невеликого обсягу часу, що відводиться на самостійну роботу, та великої кількості навчальних дисциплін.

Як планувати самостійну роботу?

Вихідними даними для особистого планування служать:

- розклад навчальних занять;

- дати проведення семінарів, контрольних робіт, контрольні строки подання рефератів, курсових робіт, звітів з науково-дослідних робіт;

- дати проведення рубіжного (модульного) контролю знань;

- розклад занять спортивних секцій, гуртків художньої самодіяльності;

- загальноінститутський план проведення культурно-масових заходів;

- та інші, наприклад, черговість роботи з дефіцитним підручником.

Особистий план доцільно складати на період, що охоплює оприлюднений розклад навчальних занять, в зручній для себе формі - в окремих робочих зошитах, бло­кнотах або на спеціально розграфлених бланках.

При плануванні необхідно виходити з того, що на самостійну роботу студент повинен щодня витрачати 3-4 години.

Отож, час самостійної підготовки доцільно розподілити таким чином:

Першу годину планувати на обробку сьогоднішнього лекційного матеріалу, оскільки його опрацювання через 4—5 днів після пояснення викладачем на лекції призводить до збільшення витрат часу на 20-25 % через часткове забування.

Потім 2 години доцільно використовувати на підготовку до наступних занять, відводячи перше місце складнозасвоюваним дисциплінам.

Останню годину варто залишити як резерв часу для підготовки до екзаменаційної сесії. Цей час можна використати також для виконання графічних робіт, перекладів, роботи з комп'ютером тощо.

Необхідно ще раз звернути увагу на раціональність та корисність для студента опрацювати матеріал тих занять, що були сьогодні, або вчора, якщо аудиторний навчальний процес проходить у другій половині дня. В даному випадку студент більш детально пам'ятає обстановку, в якій лекція проходила, на чому наголошував викладач. Крім того, при постійному застосуванні цієї системи набагато скорочується час на підготовку даного питання безпосередньо напередодні занять.

Розглянута система організації самостійної роботи сприяє якісному та глибокому запам'ятовуванню навчального матеріалу.

Існує пряма залежність між рівнем духовного розвитку людини та її спрямованістю до саморозвитку: чим вищий культурний рівень людини, тим більше вона працює над собою.

Кожну годину, кожну хвилину навчального часу необхідно використовувати за призначенням. Більшість студентів занадто вільно обходяться зі своїм часом, та й не лише зі своїм. Втрати часу, в основному, відбуваються за рахунок того, що студент не здатний самоорганізуватись, мимоволі відволікається від роботи.

Особливо багато часу витрачається на сторонні розмови. Всього цього можна уникнути, якщо студент проявить дисциплінованість та організованість. Створення нормальних умов праці - справа самого студента.

Спочатку студент повинен обміркувати свій план самостійних занять, тобто намітити технологічний процес дій; для засвоєння належного навчального мате­ріалу. Якщо він ще не в змозі цього зробити, то йому варто б привчити себе про­думувати хоча б головний напрямок у роботі.

Потім необхідно підготувати своє робоче місце, підібрати необхідну літературу, конспекти, приладдя для креслення та ін. На столі не повинно бути нічого зайвого.

Під час роботи треба сидіти прямо, так як неправильна постава призводить до швидкого стомлювання. Після кожної години роботи необхідно робити неве­ликі перерви бажано з виходом на балкон чи на вулицю. При цьому слід обов'язково провітрювати приміщення. Люди перевтомлюються зовсім не через те, що багато працюють, а від того, що несвоєчасно відпочивають.

Наука відмічає такий добовий цикл працездатності людини: найбільша працездатність у ранкові години з 9 до 12, а також з 16 до 20 год., коли спостерігається повторне, не менш значне підвищення розумової працездатності. Найменша працездатність спостерігається в період між 14 та 16 год., а також з 20 до 22 год. Заняття після 20 год. 30 хв. малоефективні, тому що в цей час спостеріга­ється зниження розумової' працездатності людини.

Академік І. П. Павлов довів, що втома організму від фізичної' і, особливо, від розумової' праці пов'язана, перш за все, із втомою центральної нервової системи.

Студенти, що не вміють працювати, відпочиваючи думають про роботу, а працюючи мріють про відпочинок. Слід пам'ятати, що той, хто працює сидячи повинен відпочивати стоячи, і навпаки. Видатний фізіолог І. М. Сеченов стверджував, що не спокій, а спеціальні вправи найбільше сприяють відновленню працездатності.

Нажаль, багато студентів витрачають частину вільного часу на паління, позбавляючи себе таким чином справжнього відпочинку (про шкідливість паління дивися далі).

Через годину чи дві, після занять одним предметом, доцільно переключитись на інший предмет.

Людина з будь-якими здібностями може досягти значних успіхів, якщо зусиллям волі сконцентрує свою увагу на необхідних справах. Ні здібності, ні талановитість людини не можуть зробити того, що зробить уміння працювати. Та власне й талант - це вміння працювати.

Природа наділила людину величезними інтелектуальними можливостями. Вчені вважають, що зараз у навчанні використовується лише 10 % цих можливостей. Нормальна людина за своє життя здатна оволодіти 20-30 іноземними мовами, засвоїти програмний курс 10-12 інститутів.

Але природа нічого не зробила для перетворення цих великих потенційних можливостей мозку в дійсність, а цілком переклала цю роботу на плечі суспільства й саму людину.

Нездібних людей немає. Кожна людина здатна до тієї чи іншої успішної дія­льності, необхідно лише виявити ці здібності й розвинути їх. Ніякі здібності не можуть розвиватись самі по собі, без старань. Знання й здібності не передаються у спадок. Мозок, здібності, як і м'язи, розвиваються шляхом вправ - функція творить орган.

Як розвивати свої здібності?

1. Примушувати себе постійно цікавитись професійними та загальногуманітарними знаннями, пробуджувати свою допитливість, без якої мозок працює слабо та малопродуктивно. Важливо переборювати інертність мислення початку роботи, а потім важке поступово стає цікавим.

2. Розширювати свій кругозір, збагачуватись знаннями з різних галузей науки, мистецтва й практики. Знання - „цеглини" думки, без яких неможливе розв'язання життєвих задач. Отримані працею знання мають здатність „притягувати до себе нові знання". Від них залежить швидкість засвоєння нового навча­льного матеріалу.

3. Важливо поглиблювати знання, не розглядати матеріал поверхово, вміти пояснювати й доводити засвоєні правила, теоретичні положення. Глибокий аналітичний розум здатен засвоїти сутність предмету і явищ, зрозуміти їх зв'язок з іншими явищами.

4. Розвивати гнучкість мислення, тобто здатність іти до розв'язання розумо­вої задачі різними шляхами. Глибокий розум здатний відмовитись від звичних способів розв'язання задач і піти новими, оригінальними шляхами.

5. Вчися мислити самостійно, критично. Звичайно, без довіри до науки неможливо нічому навчитися, але засвоюючи знання, корисно самостійно переві­ряти їх у співставленні з іншими факторами.

6. Оволодівати умінням узагальнювати, тобто вчитись за окремим конкрет­ним явищем, подією бачити загальне, типове. Узагальнення вчить передбачен­ню, прогнозуванню. Процес формування особистості в житті складається з двох етапів.

Перший етап - це період підготовки (навчання в школі, в інституті). Головне на цьому етапі - це зробити своїм внутрішнім надбанням деякий необхідний мінімум знань, досвіду, які людство вже виробило, тобто, засвоїти основи своєї майбутньої професії.

На цьому етапі вище згадана особистість на більше не здатна, як правило, до більшого вона тільки готується.

Другий етап - формування особистості - це переважно самостійна діяль­ність особистості (випускника).

Особистість вступає в життя в період настання її соціальної, моральної, громадської зрілості. Після закінчення інституту професіональна особистість, як така, сформувалась, але це не означає, що на цьому завершиться процес її розвитку.

Тут якраз і починається період її соціального, морального та професійного росту коли дуже багато визначається її власною роботою над собою - самостійною роботою.

Якщо особистість прагне до подальшого росту, працює над вдосконаленням своїх позитивних якостей, набуває нових, поповнює і зміцнює свої знання, то ця вища форма самостійної роботи над собою називається самовдосконаленням.

Таким чином, на будь-якому етапі формування особистості перше місце від­водиться вмінню самостійно працювати над собою, самовихованні та набутті знань.

Необхідно звернути увагу на те, що студенти, навчаючись в інституті, знахо­дяться в юнацькому, молодому віці. Але якраз у цей період необхідне зріле доросле ставлення і до свого навчання, та й до своєї майбутньої спеціальності.

На жаль, деякі студенти проявляють незрілість у цьому питанні, не розумі­ють важливості самодисципліни та самоорганізації.

Надолужити згаяне, пропущене в інституті не всім вдається, в усякому разі успішно й безболісно для власної кар'єри. Життя підказує, що робота в тій чи іншій сфері повинна починатись не з початку, а з її продовження - початок цієї роботи був в інституті.

Слід також пам'ятати, що вибачалось студенту - не прощається спеціалісту. Тут все залежить від культури, вихованості, відповідальності й зрілості самого студента.

Трудовий пульс нашого інституту б'ється в унісон з пульсом України, що взяла курс на демократичні перетворення в усіх сферах суспільного життя.

Запорукою цих перетворень повинні стати наші висококваліфіковані випуск­ники, готові відродити нашу державу та закріпити за нею статус сучасної, високорозвиненої європейської держави.

Особливості роботи з літературою

Щоб якнайкраще засвоїти студенту навчальний матеріал, необхідно вміти користуватися необхідною літературою. Перш за все студент повинен навчитись вибирати головне і другорядне, компонуючи їх в логічну послідовність.

Після проходження кожної теми викладачем пропонуються ряд понять з даної теми, на які слід звернути особливу увагу. Навички і вміння роботи з літературою, звичайно, формуються поступово, але цей досвід знадобиться студенту на старших курсах.

Робота з комп'ютером

Навчання студента в економічному вузі вже з першого курсу зобов'язує його володіти комп'ютером. Політологія не вимагає занадто великих здібностей, але ввести певний текст, роздрукувати його, вміти знайти необхідний файл - це те елементарне, що повинен вміти кожний студент, як денного так і заочного навчання.

Теми для самостійного вивчення

Курс політології вивчається як студентами денної форми навчання, так і за­очної лише 1 семестр. Незважаючи на те, що лекційний і семінарський курс до­сить загальноохоплюючий (наприклад: факультети «Фінанси і кредит», «Маркетинг», «Банківська справа», “Аграрний менеджмент” - 14 лекцій, 13 семінарів, дещо менше лекцій і семінарів на факультеті «Менеджмент», “Юридичному”), але все ж таки усі теми неможливо розглянути, залишаються теми для самостійної роботи, такі як:

- «Політичні ідеології і політичні доктрини»;

- «Особа як суб'єкт і об'єкт політичного керівництва. Політичне лідерство»;

- «Групи інтересів і політичні відносини»;

- «Етнополітичний фактор у політичному житті»;

- «Релігія і церква в політичному житті».

На наш погляд необхідно в однаковій кількості давати матеріал як для студентів денної, так і для студентів заочної форми навчання, тому не бачимо необхідності змінювати навчальний матеріал.