
- •Передмова
- •Розділ 1 значення догляду за хворими в клініці внутрішніх хвороб Визначення поняття «догляд за хворими». Догляд за хворими як лікувальний чинник, його місце серед інших методів лікування
- •Роль лікаря, середнього та молодшого медичного персоналу в догляді за хворими та коло їхніх обов'язків
- •Обов'язки лікаря
- •Обов'язки медичної сестри
- •Обов'язки санітарки
- •Деонтологічні підходи до догляду за хворими
- •Взаємини лікаря і хворого
- •Взаємини лікаря і родичів хворого
- •Взаємини медичної сестри і хворого
- •Взаємини медичної сестри і лікаря
- •Взаємини медичної сестри і санітарки.
- •Зовнішній вигляд та особиста гігієна медичної сестри
- •Розділ 2 основні типи лікувальних закладів, їx обладнання та устаткування. Санітарно-гігієнічний режим терапевтичного відділення Основні типи лікувальних закладів
- •Амбулаторні заклади
- •Стаціонарні заклади
- •Загальний та індивідуальні режими у лікарні
- •Приблизний розпорядок дня у відділеннях терапевтичного профілю
- •Організація роботи терапевтичного відділеная
- •Штати терапевтичного відділення
- •Приміщення терапевтичного відділення
- •Медична документація терапевтичного відділення
- •Прийом та передача чергувань палатними медичними сестрами
- •Санітарний стан у терапевтичному відділенні
- •Загальні правила виготовлення розчинів хлорного вапна
- •Приготування розчинів хлораміну
- •Методика вологого прибирання приміщень відділення Загальні правила
- •Організація відвідувань хворого
- •Виписка хворих зі стаціонари
- •Розділ 3 догляд за хворими у прийомному відділенні
- •Типи прийомних відділень
- •Організація роботи прийомного відділення Загальні вимоги
- •Приміщення прийомного відділення
- •Організація поступлення хворих до стаціонару
- •Санітарна обробка хворих
- •Гігієнічні водні процедури
- •Виявлення педикульозу та боротьба з ним
- •Боротьба з головною вошею
- •Боротьба з лобковою вошею
- •Антропометричні дослідження хворих
- •Транспортування хворих
- •Правила транспортування хворих з прийомного до лікувального відділення
- •Правила перенесення хворих на ношах (мал. 13, а, б, в)
- •Правила перекладання хворого з кушетки на ноші або каталку
- •Правила перекладання хворих з нош (каталки) у ліжко
- •Особливості транспортування хворих при різних захворюваннях внутрішніх органів
- •Розділ 4 особиста гігієна хворого Положення хворого в ліжку
- •Гігієнічнї вимоги до ліжка
- •Будова функціонального ліжка
- •Переміна постільної білизни
- •Гігієна натільної білизни
- •Догляд за шкірою у важкохворих
- •Умивання важкохворих
- •Миття рук у важкохворих
- •Миття ніг у важкохворих
- •Догляд за волоссям у важкохворих
- •Профілактика пролежнів та боротьба з ними
- •Проведення профілактичних заходів
- •Лікування пролежнів
- •Підмивання та спринцювання важкохворих
- •Користування підкладним судном та сечоприймачем
- •Користування підкладним судном
- •Користування сечоприймачем
- •Догляд за ротовою порожниною у важкохворих
- •Догляд за очима у важкохворих
- •Догляд за вухами у важкохворих
- •Догляд за порожниною носа у важкохворих
- •Розділ 5 лікувальне харчування. Організація харчування хворих у стаціонарі Основні принципи лікувального харчування
- •Дієтичні столи та індивідуальні дієти
- •Дієта № 1 (основна)
- •Відмінності від стола № 1
- •Індивідуальні дієти
- •Годування важкохворих
- •Штучне годування хворих
- •Організація лікувального харчування у стаціонарі
- •Розділ 6 вимірювання температури тіла. Типи гарячок. Догляд за гарячковими хворими Поняття про механізми терморегуляції
- •Температура тіла здорової людини та її фізіологічні коливання
- •Сучасні методи вимірювання температури тіла Прилади для вимірювання температури тіла
- •Правила і техніка вимірювання температури тіла за допомогою медичного термометра
- •Оцінка результатів вимірювання температури тіла
- •Реєстрація даних вимірювання температури тіла
- •Поняття про патогенетичні механізми гарячки
- •Вндн гарячки
- •Стадії гарячки
- •Боротьба з гіпертермією (гіперпірексією)
- •Розділ 7 засоби впливу на кровообіг Загальні механізми дії засобів впливу на кровообіг
- •Застосування банок
- •Застосування гірчичників
- •Застосування тепла Зігріваючий компрес
Приготування розчинів хлораміну
Для приготування 0.2 % розчину беруть 2 г хлораміну, додають 1 л води та добре збовтують;
для приготування 1 % розчину беруть 10 г хлораміну та 990 мл води;
для 2 % розчину беруть 20 г хлораміну та 930 мл води; для 5 % розчину беруть 50 г хлораміну та 950 мл води.
Вода, що додається до хлораміну, повинна бути температури 50—60 °С.
Зберігати готовий розчин слід не більше 5 діб.
В. Двотретинна сіль гіпохлориду кальцію (ДТСГК). Це білий кристалічний порошок, що вміщує від 47 до 52 % активного хлору. Звичайно готують 5 % розчин ДТСГК.
До 5 г сухої речовини додають невелику кількість води і перемішують. Після перемішування додають воду, доводячи її загальну кількість до 950 мл (тобто на 10 л води для вологого прибирання приміщень потрібно 50 г ДТСГК).
Термін зберігання розчину не більше 5 діб. Слід пам'ятати, що при роботі з розчинами ДТСГК треба застосовувати запобіжні засоби (гумові рукавички, марлеві респіратори тощо).
Г. Мильно-содовий розчин.
Для приготування 1 % розчину беруть 100 г господарського мила і 100 г натрію гідрокарбонату на 10 л води. Добре перемішують.
Для приготування 2% розчину беруть 200 г господарського мила та 200 г натрію гідрокарбонату на 10 л води.
Методика вологого прибирання приміщень відділення Загальні правила
-
Вологе прибирання приміщень здійснюють санітарки.
-
Інвентар для проведення дезінфекційних заходів (відра, швабри, ганчірки тощо) повинен знаходитися у спеціально для цього відведених приміщеннях. Він маркірується, і застосовується тільки в тих приміщеннях, для яких його призначено (окремо для палат та коридорів, санвузлів, їдалень тощо).
-
Для вологого прибирання обов'язково застосовують різні дезинфікуючі речовини.
Вологе прибирання палат, коридорів, холів проводять двічі на день — після нічного відпочинку та перед сном. Перед вологим прибиранням приміщення підмітають. Мести підлогу слід від вікон та стін у напрямку до середини палати та дверей. Під час вологого прибирання хворі виходять з палати (крім тих, хто прикутий до ліжка); в цей час приміщення слід добре провітрити. Звичайно для прибирання застосовують 0,2 % розчин хлорного вапна або 0,5 % розчин хлораміну. Меблі, підвіконня, радіатори опалення миють або протирають вологою ганчіркою 1 раз на 3 дні. Верхні частини стін, стелю, плафони освітлювальних приладів очищають від пилу двічі на місяць. Під час прибирання звертають увагу на санітарний стан приліжкових тумбочок. Там не повинно бути харчових продуктів, що швидко псуються. Після вологого прибирання проводять ультрафіолетове опромінювання палат.
Прибирання їдальні (буфетної) здійснюють після кожного прийняття їжі. Залишки харчових продуктів збирають у закриті відра або бачки з кришками і вчасно виносять.
Миють посуд таким чином: а) застосовують воду температури 70—80 °С з додаванням гірчиці, натрію гідрокарбонату (для знежирення посуду). Воду перемінюють двічі; б) після миття посуд обов'язково слід продезинфікувати 0,2 % освітленим розчином хлорного вапна; в) після дезінфекції посуд слід ополоснути чистою гарячою водою.
Працівники їдальні повинні суворо дотримуватися правил особистої гігієни, при відвідуванні санвузла робочий одяг залишати на робочому місці, обов'язково проходити медичний огляд перед тим як приступити до роботи та щомісяця у процесі роботи.
Ванни, раковини, унітази, підлога повинні обов'язково митися декілька разів на день, а також по мірі їх забруднення.
Для миття унітазів, підкладних суден, сечоприймачів застосовують 0,5 % освітлений розчин хлораміну або 0,5 % розчин двотретинноосновної солі гіпохлориту кальцію.
Ванни миють після кожного хворого спочатку теплим розчином мила, а потім ополіскують 0,5 % розчином хлорного вапна або 1—2 % розчином хлораміну.
Генеральне прибирання здійснюють не рідше одного разу на тиждень.
Крім вологого прибирання приміщень слід регулярно мити стіни, плінтуси, приліжкові тумбочки, холодильники, протирати плафони, обмітати стелю.
У неінфекційному відділенні проводиться заключна дезінфекція тоді, коли там виник випадок гострого інфекційного захворювання (інфекційний гепатит, дизентерія, скарлатина тощо). Вона спрямована на повну ліквідацію збудника хвороби у відділенні. Дезінфекції підлягають усі приміщення, меблі, освітлювальні прилади, одяг.
Найважливішим методом заключної дезінфекції є обробка приміщень сумішшю різних дезинфікуючих розчинів із застосуванням гідропульта.
Заключною може бути також дезінфекція поверхні предметів шляхом їх протирання або миття дезинфікуючими розчинами. Білизну, ковдри, рушники, матраци слід дезинфікувати у спеціальних камерах.