Тема 3. Організаційно-правові засади управління транспортом в Україні.

Мета : навчити студентів орієнтуватися в організаційних структурах управління транспортом.

План :

1. Основі напрямки державного управління транспортом України.

2. Завдання державного управління.

3. Основні засади виконавчо-розпорядчої діяльності.

Основні напрямки державного управління транспортом України,

- За своїм змістом державне управління транспортом поділяється на дві основні підсистеми: 1.Транспортна політика , основними напрямами якої є:

1.1. Організаційно-кадрова політика держави на транспорті. 1.2. Майнова та інвестиційна політика.

1.3. Фінансово-кредитна політика.

1.4. Податкова політика.

1.5. Тарифна політика.

1.6. Амортизаційна політика на транспорті. 2.Оперативне управління транспортом. 2.1Адміністративно-дозвільна діяльність.

2.2. Державний нагляд.

2.3. Адміністративно — розпорядча діяльність.

Завдання державного управління реалізуються в процесі по­всякденного функціонування органів управління, зв'язаних з підприємствами

транспорту управлінськими відносинами. Державне управління діяльністю транспорту здійснюється

перш за все шляхом проведення та реалізації економічної і соціальної політики, включаючи надання дотацій на пасажирські перевезення

Держава встановлює тарифи, на транспортні послуги відповідно до законодавства України. Рівень тарифів на транспорті ви­значається згідно з нормативними витратами на одиницю транспортної роботи, рівня рентабельності та оплати податків. Розрахунки із споживачами послуг транспорту загального користування проводяться на основі чинних тарифів у порядку, визначеному кодексами (статутами) окремих видів транспорту та іншими ак­тами законодавства України.

Відшкодування збитків від безплатних перевезень пільгових категорій громадян регулюється нормативними актами Кабінету Міністрів України.

Збір за користування шляхами сполучень України транспорт­ними засобами іноземних власників і плата за транзитні переве­зення здійснюються в порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Особливий режим майна підприємств транспорту проявляєть­ся у встановленому особливому порядку набуття та реєстрації прав на транспортні засоби (Цивільний кодекс України визначає транспортні засоби як джерела підвищеної небезпеки, як майно, на яке поширюються режим нерухомого майна (ст. 181) і підви­щені вимоги щодо технічного стану цього майна та умов експлу­атації). Транспортні засоби, споруди, фінансові ресурси, устатку­вання транспорту, шляхи сполучення, закріплені за підприєм­ствами, об'єднаннями, установами та організаціями Міністерства транспорту України, є загальнодержавною власністю і належать до єдиної транспортної системи. У загальнодержавній власності можуть також перебувати транспортні засоби, споруди, устатку­вання транспорту, закріплені за підприємствами, об'єднаннями, установами та організаціями інших міністерств і відомств (ві­домчий транспорт).

Транспортні засоби, споруди, фінансові ресурси, устаткування транспорту та дорожнього господарства, закріплені за підприємст­вами, установами та організаціями місцевих рад, належать до комунальної власності.

Транспортні засоби, споруди, устаткування транспорту мо­жуть перебувати у власності підприємств, об'єднань, установ, органів та громадян.

Транспортні засоби, які належать транспортним підприємствам та особам, які здійснюють їх експлуатацію, повинні відпові­дати вимогам безпеки, охорони праці та екології, державним стан­дартам, мати відповідний сертифікат.»

Правовий режим земель транспорту має спеціальне регулюван­ня. Землями транспорту визнаються землі, надані в користування підприємствам і організаціям транспорту згідно з Земельним кодек­сом України для виконання покладених на них завдань щодо експлуатації, ремонту, вдосконалення і розвитку об'єктів транспорту.

Основні засади виконавчо-розпорядчої діяльності визнача­ються чинним законодавством, зокрема, Господарський кодекс

накреслив у ч. 2 ст. 12 засади управління господарською діяльні­стю взагалі, у т. ч. і транспортною діяльністю; Господарський ко­декс засобами регулюючого впливу держави на діяльність

суб'єктів господарювання визначає: - державне замовлення, державне завдання;

—-ліцензування, патентування і квотування;

—сертифікацію та стандартизацію;

—застосування нормативів та лімітів;

—регулювання цін і тарифів;

—надання інвестиційних, податкових та інших пільг;

—надання дотацій, компенсацій, цільових інновацій та суб­сидій.

Запроваджено режим ліцензування транспортних послуг. Ліцензування вирішує такі завдання: забезпечення безпеки і надій­ності роботи транспорту; обмеження монополізму та розвиток конкуренції; створення рівних умов для розвитку господарської діяльності підприємств транспорту. Ліцензії на здійснення транс­портної діяльності видаються Міністерством транспорту України та іншими уповноваженими на це органами в порядку, встанов­леному Кабінетом Міністрів України та Міністерством транспор­ту та зв'язку України.

Особливе місце у наглядовій діяльності держави на транспорті

який здійснюється в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Питання безпеки руху транспортних засобів на території України, пов'язані з діяльністю транспорту інших держав, ре­гулюються на основі норм, прийнятих в Україні, та міжна­родних договорів України (Конвенція про тривалість робочо­го часу і відпочинку на дорожньому транспорті № 67 від 28.06.1939 р.).

Перевезення пасажирів і вантажів повітряним, а в окремих випадках й іншими видами транспорту, підлягають обов'язковому контролю на відповідність їх вимогам безпеки.

Під безпосереднім державним контролем знаходиться охорона громадського порядку, забезпечення особистої безпеки громадян, захист їх прав, свобод і законних інтересів, запобігання правопо­рушенням та їх припинення, виявлення і розкриття злочинів, розшук осіб, які їх вчинили, захист власності від злочинних пося­гань, державний пожежний нагляд на транспорті забезпечуються органами Міністерства внутрішніх справ України при сприянні , підприємств транспорту.

Нормативно – правові документи .

—Закон України «Про Державну спеціальну службу транспор­ту» від 5 лютого 2004 р.;

—Закон України «Про транспорт»від 10 листопада 1994 р.;

—Указ Президента України № 811/2004 від 16 червня 2004 ро­ку «Про утворення Міністерства транспорту та зв'язку Ук­раїни»;

—Указ Президента України №678/2000 від 11 травня 2000 ро­ку «Про Положення про Міністерство транспорту України»;

—Указ Президента України № 1572/99 від 15 грудня 1999 ро­ку «Про систему центральних органів виконавчої влади»;

—Указ Президента України № 1573/99 від 15 грудня 1999 ро­ку «Про зміни у структурі центральних органів виконавчої влади»;

—Постанова Кабінету Міністрів України № 1190 від 8 верес­ня 2004 року «Про утворення Головної державної інспекції на ав­томобільному транспорті»;

—Постанова Кабінету Міністрів України № 1698 від 14 лис­топада 2000 р. «Про затвердження переліку органів ліцензу­вання»;

—Постанова Кабінету Міністрів України від 17 серпня 1995 р. № 656 «Про вдосконалення системи ліцензування внутрішніх і міжнародних перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом»;

—Постанова Кабінету Міністрів України № 135 від 22 лютого 1995 року «Положення про державне регулювання цін (тарифів) на продукцію виробничо-технічного призначення, товари народ­ного споживання, роботи і послуги монопольних утворень»;

—Постанова Кабінету Міністрів України № 733 від 21 жовт­ня 1994 року «Про ціноутворення в умовах реформування еконо­міки»;

—Постанова Кабінету Міністрів України № 106 від 22 лютого 1994 року «Про забезпечення охорони вантажів, що перевозяться залізничним транспортом»;

—Постанова Кабінету Міністрів України від 4 червня 1994 р. № 360 «Про повноваження на встановлення тарифів на послуги транспорту»;

—Постанова Кабінету Міністрів України № 83 від 2 лютого 1993 р. «Про порядок збору та використання коштів для фінансування витрат, пов'язаних з будівництвом, реконструкцією, ремонтом і утриманням автомобільних доріг загального корис­тування».

Практичні завдання :

1. Проаналізуйте зміст Концепції реформування транспортно­го сектора економіки, яка затверджена Постановою Кабінету Мі­ністрів України від 9 листопада 2000 р. № 1684.

1) Які мета та завдання Концепції?

2) Розкрийте зміст основних напрямів Концепції.

2. Зверніться до чинного законодавства України і визначте:

1) Який нормативно-правовий акт містить норми з держав­ного управління у сфері перевезення небезпечних вантажів?

2) Які державні органи здійснюють державне управління в сфері перевезення небезпечних вантажів?

3. Зверніться до чинного законодавства України і визначте:

1) Які нормативно-правові акти регулюють функціонування транспорту в особливий період?

2) Які державні органи здійснюють управління транспортом , особливий період ?

Література :

Гіжевський В, К., Мілошевич А. В. Правове регулювання транспорт­ною системою України. — К.: 2000. — С. 12—98.

Мякенькая Н. Минтранс Украйни: 10 лет становлення / Весь транс­порт. _ 2001. — № 8. — С. 20—26.

Транспортне право України: Навч. посіб. / Демський Е. Ф., Гіжевсь­кий В. К., Демський С. Е., Мілошевич А. В.; За заг. ред. В. К. Гіжевсь-кого, Е. Ф. Демського. — К.: Юрінком Інтер, 2002. — С. 51—98.

Шульженко Ф. П., Кундрик Р. С. Транспортне право: Навч.-метод. посіб. для самост. вивч. дисц. — К.:КНЕУ, 2004. — С. 45—56.

Хозяйственное право / В. К. Мамутов, Г. Л. Знаменский, К. С. Хаху-лин и др.; Под ред. Мамутова В. К. — К.: Юринком Интер, 2002. — С. 721—736.