Тема 1. Поняття, принципи та система Транспортного права в Україні.

План :

1.Джерела транспортного права.

2. Поняття про основні види джерел транспортного права.

3. Закони та підзаконні акти.

Мета : з ‘ясувати особливості курсу ;

вивчити джерела транспортного права .

Серед нормативно-правових актів, що є джерелами транспорт­ного права, необхідно виділити закони і підзаконні акти.

Головним джерелом транспортного права є основний закон —Конституція України від 28 червня 1996 року, яка закріплює основи державного і суспільного ладу, визначає права усіх суб'єк­тів права власності і господарювання.

Джерелом транспортного права є низка Законів України, які регулюють відносини, що виникають у транспортній діяльності.

Важливим джерелом транспортного права є цивільне законо­давство України. Так, новий Цивільний кодекс України, якій набув чинності зІ.01 .2004 року, містить главу 64 «Перевезення», яка визначає загальні положення про перевезення (ст. 908), поняття договору (ст. ст. 909, 910) та окремі аспекти перевезень. Також Цивільний кодекс України визначив засади відповідаль­ності володільців джерел підвищеної небезпеки (транспортних засобів ст. 1187, 1188), встановив скорочені строки позов­ної давності по позовах, що випливають із відносин перевезення (ст. 258), ввів поняття «публічний договір» щодо послуг транс­порту загального користування (ст. ст. 633, 915), визначив особ­ливості відповідальності на транспортної (ст. 921—926), вре­гулював відносини зберігання (ст. ст. 936, 935, 957,972,. 974, 977), відносини по транспортно-експедиційному обслуговуван­ню (глава65), відносини найму (оренди) транспортних засобів, зберігання автотранспортних засобів (ст._977). Цивільне законодавство передбачає відповідальність перевізни­ків за невиконання зобов'язань, за витрату, нестачу і пошко­дження вантажу або багажу.

До джерел транспортного права також належать певні акти Господарського законодавства України. Господарський кодекс України, який набув чинності з 1.01.2004 року, містить главу 32, всякій регулюється перевезення вантажів як господарська діяль­ність. Також Господарський кодекс України визначає основні за­сади господарсько-правової відповідальності, в тому числі на транспорті.

Серед актів транспортного законодавства виділяється Закон України «Про транспорт» від 10.11.1994 року (із наступними змінами і доповненнями ,який визначає правові, економічні, організаційні та соціальні основи діяльності, загальні для всіх видів транспорту в Україні.

Далі необхідно відокремити Закони України, які регулюють окремі підгалузі транспорту. Так, важливим джерелом автотранспортного права є Закон України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 р, який визначає засади діяльності автотранспортних підприємств, порядок здійснення господарювання на авто­транспорті, вимоги до перевізників, до договорів на перевезення тощо.

30 червня 1993 року Верховною Радою України прийнятий Закон України «Про дорожній рух» який визначає правові та соціальні основи, регулює су­спільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, ви­значає права, обов'язки і відповідальність суб'єктів — учасників дорожнього руху, органів державної виконавчої влади, об'єд­нань підприємств, установ і організацій незалежно від форм влас­ності і господарювання.

Основні правові, економічні та організаційні засади діяльності залізничного транспорту, його відносини з органами державної виконавчої влади, органами самоврядування, іншими видами транспорту, пасажирами, відправниками та одержувачами ванта­жів, багажу, вантажобагажу і пошти встановлені Законом Украї­ни «Про залізничний транспорт», який прийнятий Верховною Радою України 4 липня 1996 року.

Джерелом транспортного права є також Повітряний Кодекс_України від 4травня1993 року Із наступними змінами та доповненнями).

Кодекс визначає правові засади діяльності користувачів пові­тряного транспорту України, державного регулювання діяльності цивільної авіації, господарської і комерційної діяльності авіації; встановлює авіаційні правила; визначає правові положення повіт­ряних суден, аеродромів і аеропортів; нормує порядок сертифіка­ції та допуску повітряних трас, польоти повітряних суден, повіт­ряні перевезення, авіаційні роботи.

Окрім цього, Повітряний кодекс передбачає відповідальність за порушення законодавства, що регулює використання повітря­ного простору України, відповідальність перевізника, замовника і пасажира за невиконання обов'язків і зобов'язань.

Правові, економічні і соціальні засади діяльності морського транспорту передбачені ще одним джерелом транспортного права — Кодексом торговельного мореплавства України, який прийнятий "Верховною Радою України 23 травня"1995 року" (із наступними змінами та доповненнями).

Нарешті, ще один Закон України —-«Про трубопровідний транспорт України» від 15 травня 1996 року_ визначає правовий, економічний та організаційний порядок діяльності цього виду транспорту.

Серед законів, які регулюють окремі аспекти транспортної діяльності доцільно виділити Закон України «Про Державну спеціальну службу транспорту» від 05.02.2004 № 1449 - Закон України «Про транспортну – експедиційну діяльність».

До окремої групи Законів України як джерел транспортного права належить законодавство інших галузей права, яке поряд з іншими питаннями регулює також транспортну діяльність.

Так, джерелами транспортного права України є Закон України «Про господарські товариства від 19 вересня 1991 року .Земельний кодекс України та інші, які будуть детально розглянуті в ін­ших темах .

Підзаконні акти.

1.Укази Президента України.

2. Накази міністра транспорту, деяких галузе­вих міністрів, керівників залізниць, портів та інші акти, прийняті на підставі та для виконання законів.

4.Серед джерел транспортного права особливе місце посідають Статути окремих видів транспорту:

Статут автомобільного транспорту, затверджений постановою КМ УРСР від 27.06.1969 р. № 401.

Статут внутрішнього водного транспорту Союзу РСР, затверджений постановою КМ Радянського Союзу від 15.10.1955 о. № 1801.

Статут залізниць України, затверджений Постановою КМУ № 457 від 6 квітня 1998 р.

До джерел транспортного права належать міжнародні догово­ри укладаються між Україною й іншим країнами з приводу забезпечення міждержавної транспортної діяльності, а також до­говори між транспортними підприємствами і організаціями України і зарубіжних країн. Це можуть бути як договори, що укла­дені спеціально для врегулювання правовідносин у галузі транс­портної діяльності, так і інші договори, у яких визначаються ос­новні засади правового регулювання цієї сфери.

До таких договорів можна віднести договір про дружбу, спів­робітництво і партнерство між Україною і Російською Федераці­єю від 31 травня 1997 р. та договір про відносини добросусідства і співробітництва між Україною і Румунією від 2 червня 1997 р.

Відповідно до ст. 7 нового Цивільного кодексу України, який набув чинності 1.01.2004 р., до джерел цивільного права віднесе­но звичай. Тому з певними застереженнями до джерел транспорт­ного права можна віднести звичаї торгового обороту, які стосу­ються договорів перевезеня , але не суперечать чинному законо­давству України. Наприклад, до таких джерел можна віднести Принципи УНІДРУА 1994 року, Правила ІНКОМТЕРМС — 2000 тощо.

Нормативно –правові акти .

—Конституція України;

—Закон України «Про транспорт» від 10листопада 1994 р.;

—Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 р.;

—Господарський кодекс України від 16 січня 2003 р.

Література .

Гіжевський В. К., Мілошевич А. В. Правове регулювання транспорт­ною системою України. — К., 2000. — 141 с.

Транспортна система України: Коментар / Вісник податкової служ­би України, № 42, листопад 2002 р.

Транспортне право України: Навч. посіб. / Демський Е. Ф., Гіжевсь­кий В. К., Демський С. Е., Мілошевич А. В. За заг. ред. В. К. Пжевсько-го, Е. Ф. Демського — К.: Юрінком Інтер, 2002. — С. 6—50.

Хозяйственное право / В. К. Мамутов, Г. Л. Знаменский, К. С. Хаху-лин и др. / Под ред. Мамутова В. К. — К.: Юринком Интер, 2002. — С. 721—736.

Шульженко Ф. 77., Кундрик Р. С. Транспортне право: Навч.-метод. посіб. для самост. вивч. дисц. — К.:КНЕУ, 2004. — С. 19—27.

Щербина В. С. Господарське право: Підручник. — К.: Юрінком Ін­тер, 2003. — С. 339—346.

Завдання на самостійну перевірку.

1. Зверніться до Закону України «Про транспорт» від 10 лис­топада 1994 р. (Відомості Верховної Ради (ВВР), 1994, № 51, ст. 446) і визначте:

Чи використовується у цьому Законі термін «транспортні правовідносини»? Якщо — так, то в якій статті, якщо— ні, то який близький до нього термін застосовується у Законі?

Зробіть висновок — чому саме такі терміни використовує законодавець?

2. Зверніться до Закону України «Про транспорт» від 10 лис­топада 1994 р. (Відомості Верховної Ради (ВВР), 1994, № 51, ст. 446) і визначте:

Для яких осіб є обов'язковими нормативні акти, які визнача­ють умови перевезень, порядок використання засобів транспор­ту, шляхів сполучення?