2. Правова база розвитку підприємництва

Знайти розумне співвідношення між державним регулюван­ням і ринковим саморегулюванням — одне з ключових завдань, яке сьогодні постало в процесі розбудови Української держави.

На етапі становлення ринкової економіки перед державою постають такі основні завдання: по-перше — формування нової системи відносин власності, які притаманні змішаній, багато­укладній економіці; по-друге, формування основних елементів ринкової інфраструктури; по-третє, сприяння становленню під­приємництва, До того ж формування цього сектору економіки не може бути пущено на самоплив, а вимагає чіткого ініціюван­ня, регулювання та підтримки з боку держави.

Слід зазначити, що найважливіша функція держави — роз­робка законодавства та забезпечення виконання законів, тобто — правове регулювання. Що, власне, і визначає роль держави в ринковій економіці.

Формування та розвиток національного підприємництва значною мірою залежать від створення відповідної правової бази, яка стимулювала би підприємницьку активність та доб­росовісну конкуренцію.

Сьогодні правове регулювання підприємництва здійснюєть­ся численними нормативно-правовими актами як загального, так і спеціального характеру. Однак уповільнення темпів зро­стання кількості суб'єктів підприємництва, кількості зайня­тих на них свідчить про недостатність і недосконалість норма­тивно-правової бази розвитку підприємництва, яка має бути першоосновою, фундаментом (базою — у повному розумінні цього слова) формування та розвитку суб'єктів підприємниць­кої діяльності.

Що ж таке правова база підприємництва?

Правова база підприємницької діяльності — це сукупність законів, нормативних та інструктивних документів, які визна­чають порядок створення підприємств, реєстрацію фізичних осіб —підприємців, їх правові та організаційні форми, порядок організації виробництва, забезпечення його необхідними ресур­сами, збут, систему оподаткування, відносини між державою та підприємцями, суб'єктів підприємницької діяльності між собою, а також які дають підприємцям певні правові гарантії.

Формування правової бази підприємництва — найголовніша передумова його становлення та розвитку. Законодавство у сфері підприємництва має становити єдину систему як за взаєм­ною узгодженістю норм, так і за цілісністю самого нормативно-правового регулювання підприємницької діяльності.

Світовий досвід показує, що для успішного розвитку підпри­ємництва необхідно створити правову базу його функціонуван­ня, забезпечити належним чином юридичне закріплення прав та постійне правове забезпечення з боку держави, що гарантує захист законного функціонування підприємництва, сприяє його розвитку. Міжнародна практика господарювання доводить, що підприємництво не може існувати без чітких та ефективних законодавчих актів. Тому формування сприятливих умов для ведення підприємницької діяльності неможливе без прийнят­тя та реальної дії таких законів, які б чітко визначали умови здійснення підприємницької діяльності.

У розвинутих країнах з ринковою економікою немає спеці­альних законів про підприємництво. Свобода підприємницької діяльності в них закріплена у конституції, цивільному законо­давстві та в інших нормативно-правових актах, що регламен­тують господарську діяльність.

В Україні, як і в інших постсоціалістичних країнах, не­обхідність прийняття спеціального закону з питань розвитку під­приємництва зумовлена двома причинами: по-перше, необхід­ністю відмінити існуюче в законодавстві обмеження (до 1991 р. приватна підприємницька діяльність була заборонена, вона вважалася карним злочином); по-друге, необхідністю сформу­вання правового поля, яке стимулювало б розвиток підприєм­ництва та його підтримку.

Тому 7 лютого 1991 р. Верховною Радою України було ухва­лено Закон України "Про підприємництво", який набрав чин­ності 1 березня 1991 р. Цей Закон визначає основні правові, економічні та соціальні засади заняття підприємницькою діяль­ністю (підприємництва) громадянами та юридичними особами на території України, встановлює гарантії свободи підприєм­ництва та його державної підтримки.

Підприємницьку діяльність регламентують також Закони України "Про власність", "Про підприємства в Україні", "Про господарські товариства", "Про селянське (фермерське) госпо­дарство", "Про обмеження монополізму і недопущення недо­бросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності", "Про ліцензування певних видів господарської діяльності", "Про державну підтримку малого підприємництва" та ін.

Закон України "Про власність" від 7 лютого 1991 р. з внесе­ними до нього змінами і доповненнями забезпечує вільне еко­номічне самовизначення громадян, використання природного, економічного, науково-технічного та культурного потенціалів країни для підвищення рівня життя її народу, зокрема в законі зазначаються права приватної власності.

Закон України "Про підприємства в Україні" від 27 березня 1991 р., спрямований на забезпечення самостійності підпри­ємств, визначає їхні права і відповідальність у здійсненні гос­подарської діяльності, регулює відносини підприємств з іншими підприємствами і організаціями, органами державного управ­ління.

Закон України "Про господарські товариства" від 19 верес­ня 1991 р. визначає поняття і види господарських товариств, правила їх створення, діяльності, а також права і обов'язки їх учасників та засновників.

Закон України "Про обмеження монополізму і недопущен­ня недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності" від 18 лютого 1992 р. визначає правові основи обмеження і по­передження.

Закон України "Про фермерське господарство" в новій редак­ції від 19 червня 2003 р. визначає економічні, соціальні й пра­вові основи створення та діяльності селянських (фермерських) господарств, які є формою підприємництва громадян України.

І нарешті, з точки зору нормативно-правового забезпечення, відбулося конституційне закріплення свободи підприємницт­ва. Відповідно до Конституції України (ч. 1 ст. 42), яка прий­нята па п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р.: "Кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не забо­ронена законом".

Прийняття та введення в дію Конституції України — Основ­ного Закону нашої держави — справді знаменна подія. Україна та її народ отримали довгостроковий правовий фундамент для динамічного цивілізованого розвитку. Основний Закон — це га­рантія не тільки незалежності, а й справді реформаторської роз­будови держави, зокрема ринкової трансформації економіки.

Створюється відповідна база і щодо розвитку конкуренції та обмеження монополізму. Поряд з існуючими законодавчими актами Верховна Рада України у 1996 р. прийняла Закони України "Про захист від недобросовісної конкуренції" та "Про рекламу", у травні 2000 р. було ухвалено Закон України "Про природні монополії", а у січні 2001 р. — Закон України "Про захист економічної конкуренції" тощо.

У 2003 р. Верховною Радою було ухвалено Господарський кодекс України, який визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.