Напрямки організації роботи з виховання у дітей позитивного ставлення до природи на заняттях з малювання.

Працюючи педагогом більше 20 років і маючи за плечима 16-річний досвід керівництва образотворчою діяльністю дошкільників, можу визначити такі головні напрямки роботи з виховання позитивного ставлення дітей до природи:

1. Виховання позитивного емоційного ставлення до природного довкілля власним прикладом вихователя.

2. Підсилення сили вражень від спілкування з природою засобами усної народної творчості і художнього слова.

3. Позитивний вплив творів мистецтва (картини художників, скульптура малих форм, флористика, декоративно – прикладне мистецтво, коренепластика) на емоційну сферу дітей.

4. Створення певного настрою і активізація творчої діяльності у дошкільників засобами ретельно дібраних музичних творів.

5. Заохочення дітей до творчої діяльності на природничу тематику різноманітними засобами технічного виконання малюнків (малювання по вологому аркушу, малювання мильними бульбашками, набивання напівсухим жорстким пензликом, друкування і штампування і т.ін.).

6. Використання творів класичної музики.

7. Комплексне використання вище перерахованих засобів для виховання позитивного емоційного сприймання дошкільниками природного довкілля.

Висновки

Природа – багате джерело духовного збагачення людини. Розбудити чутливість душі, звернутися до виховання почуттів – одне з головних завдань, поставлене сьогодні самим життям. Вдивлятися, вслуховуватися, не минати, побачити прекрасне і не лишитися байдужим – от чого ми повинні навчати наших дітей. Розвиток почуттів маленької дитини тісно пов'язаний з любов'ю до природи. І треба виховувати її так, щоб милування природою стало для неї життєвою потребою, а відчуття відповідальності за цей чарівний, але беззахисний світ, стало життєвою необхідністю. Адже у спілкуванні з цим живим, тендітним світом природи і формуються гуманні й моральні якості маленької людини. Милуватися красою природи – це значить зробити її предметом особливої уваги, це значить духовно з'єднатися з нею. Не можна перетворювати милування в обов’язкову повинність, бо внаслідок цього дитячі оцінки неминуче втратять свіжість, природність і будуть приречені на умисну пишномовність, що призведе врешті-решт до фальші, нудьги та байдужості.

Слід організовувати цей процес якомога тонше, ураховуючи індивідуальні особливості дітей, їх бажання, вміння і потреби. Позитивні емоції, отримані дитиною від спілкування з природою, сповнюють дитину радісними життєлюбними відчуттями , а вони прямо впливають на весь лад її почуттів, підвищуючи її тонус, роблячи дитину активною, енергійною, цілеспрямованою. Емоції – це передумови до складніших переживань дитини (сприйняття прекрасного, оцінка його), до більшого розвитку художніх здібностей. Малювання для дитини - не просто забавляння, а радісний, творчий, відповідальний процес праці. Тому головна задача педагога – зберегти і розвинути в людині надане дитині природою уміння радіти, дивуватися побаченому, творити свій світ, пізнавати його не тільки розумом, а й почуттями.