7. Методи і принципи організації фінансової діяльності підприємств.

Виділяють три методи організації фінансової діяльності підпри­ємств, відмінності між якими полягають у встановленні взаємо­залежності між фінансовими ресурсами і джерелами їх формуван­ня, доходами, витратами і фінансовими результатами, а саме:

• комерційний розрахунок;

• неприбуткова діяльність;

• кошторисне фінансування.

Комерційні підприємства здійснюють свою діяльність на заса­дах комерційного розрахунку і ставлять за мету отримання при­бутку.

Принципами комерційного розрахунку є:

• господарська і юридична самостійність - проявляється у можливості прийняття самостійних рішень з питань виробни­чої та господарської діяльності; передбачає наявність юридичної адреси, поточного рахунку в банку, самостійність балансу;

• самоокупність (самофінансування) - покриття власними доходами витрат на просте відтворення;

• прибутковість - покриття витрат на просте відтворен­ня і формування прибутку;

• самофінансування - покриття за рахунок отриманого при­бутку витрат на розширене відтворення, кредитів і відсотків за ними;

• фінансова відповідальність за результати діяльності. своє­часне виконання зобов'язань, сплату податків;

• матеріальна зацікавленість, в основі якої гідна оплата праці, оптимальна податкова політика і пропорції в розподілі прибутку;

• забезпечення фінансовими резервами, тобто забезпечення фінансових результатів реалізується шляхом створення фондів майбутніх фінансових витрат, страхових і резервних фондів, застав під одержувані кредити.

Розвиток ринкових відносин істотно розширив самостійність господарюючих суб'єктів, з'явилися нові можливості в інвестуванні грошових коштів. Комерційні організації і підприємства з метою отримання додаткового прибутку можуть здійснювати фінансові інвестиції короткострокового і довгострокового характеру в формі придбання цінних паперів інших комерційних організацій, держави, участі в формуванні статутного капіталу іншого господарюючого суб'єкта, зберігання грошових коштів на депозитних рахунках комерційних банків. Однак сказати про повну фінансову самостійність господарюючих суб'єктів у процесі формування фінансових ресурсів і використання грошових коштів, що належать їм, не можна. Держава регламентує окремі сторони їх діяльності. Так, комерційні організації і підприємства усіх форм власності відповідно до законодавства сплачують необхідні податки відповідно до встановлених ставок, беруть участь у формуванні позабюджетних фондів. Нарахування амортизації також відбувається згідно з нормами, встановленими законодавчо.

Реалізація принципу самофінансування - одна з основних умов підприємницької діяльності, яка забезпечує конкурентоспроможність господарюючого суб'єкта. Самофінансування означає повну окупність витрат на виробництво і реалізацію продукції, інвестування в розвиток виробництва за рахунок власних грошових коштів і, при необхідності, банківських і комерційних кредитів. У наш час не всі підприємства і організації здатні повністю реалізувати цей принцип. Підприємства та організації ряду галузей народного господарства, випускаючи продукцію, необхідну споживачеві, з об'єктивних причин не можуть забезпечити її достатню рентабельність. До них відносяться окремі підприємства міського пасажирського транспорту, житлово-комунального господарства, сільського господарства, оборонної промисловості, добувних галузей. Такі підприємства отримують додаткові асигнування з бюджету на різних умовах.

Об'єктивна необхідність принципу матеріальної зацікавленості диктується основною метою підприємницької діяльності - отриманням прибутку. Зацікавленість в результатах господарської діяльності в рівній мірі властива колективам підприємств і організацій, окремим працівникам і державі загалом. Реалізація цього принципу може бути забезпечена гідною оплатою праці, оптимальною податковою політикою держави, дотриманням економічно обґрунтованих пропорцій в розподілі чистого прибутку на споживання і накопичення.

Фінансові методи реалізації принципу фінансової відповідальності різні для окремих господарюючих суб'єктів, їх керівників і окремих працівників. Загалом для господарюючого суб'єкта цей принцип реалізовується через пені та неустойки, штрафи, що стягуються при порушенні договірних зобов'язань (терміни, якість продукції), несвоєчасності повернення короткострокових і довгострокових позик, погашення векселів, порушенні податкового законодавства, а також у разі неефективної діяльності шляхом застосування до даного господарюючого суб'єкта процедури банкрутства. Для керівників комерційних організацій і підприємств принцип матеріальної відповідальності реалізовується через систему штрафів у випадку порушення господарюючим суб'єктом податкового законодавства. До окремих працівників підприємств і організацій застосовується система штрафів, позбавлення премій, звільнення з роботи у випадку порушення трудової дисципліни, допущеного браку.

Необхідність формування фінансових резервів та інших аналогічних фондів, пов'язана з підприємницькою діяльністю, яка завжди зв'язана з ризиком. В умовах ринкових відносин наслідки ризику лягають безпосередньо на підприємця, який добровільно і самостійно, на свій страх і ризик реалізовує розроблену ним програму. В економічній боротьбі за покупця господарюючі суб'єкти вимушені продавати свою продукцію в кредит з ризиком неповернення грошей у строк. При наявності тимчасово вільних грошових коштів господарюючий суб'єкт має право розміщувати їх у вигляді депозитних внесків або цінних паперів з ризиком отримання недостатнього процента прибутку в порівнянні з темпами інфляції або новими більш прибутковими сферами прикладення грошових коштів. Нарешті, можуть мати місце прямі економічні прорахунки в розробці виробничої програми. Грошові кошти, направлені у фінансовий резерв та інші аналогічні фонди, доцільно зберігати на депозитних рахунках в банку або в іншій ліквідній формі з тим, щоб вони приносили додаткову вартість.

Неприбуткова діяльність підприємств зумовлена забезпечен­ням ними певних потреб суспільства (освіта, охорона здоров'я, культура, наука). Специфічною ознакою формування фінансових ресурсів є те, що досить часто воно здійснюється за рахунок спон­сорських надходжень, насамперед від засновників.

Принципи неприбуткової діяльності:

• господарська і юридична самостійність, що має певні об­меження: з боку засновників, які визначають характер і напрями діяльності; з боку держави, що регламентує рівень витрат;

• самоокупність;

• фінансова відповідальність.

Кошторисне фінансування пов'язано із покриттям видатків за рахунок державного чи місцевого бюджетів на основі складених кошторисів.

Кошторисне фінансування грунтується на принципах:

• плановості - виділення коштів здійснюється згідно з плано­вими документами та кошторисом;

• цільового характеру - виділені кошти спрямовуються лишена цілі, передбачені кошторисами;

• фінансування здійснюється згідно з коштори­сом, виходячи з фактичних оперативно-сітьових показників діяль­ності установи;

• підзвітності бюджетної установи розпоряд­никам коштів вищого рівня.