3. Приватна медична практика як вид спеціальної підприємни­ць­­кої діяльності. Припинення приватної медичної практики.

Приватні медичні заклади – явище для України дедалі звичніше. З кожним роком їх кількість зростає.

Пасивність, стереотипний підхід до реформування ще довго будуть гальмувати розвиток галузі та тяжіти на плечах одужуючої економіки України. При нинішній системі охорони здоров’я для її цивілізованого існування грошей ніколи достатньо не буде. Навіть при збільшенні бюджетних відрахувань у 2 – 3 рази. Про це всім відомо. Держава не в змозі утримувати 1,2 мільйонну армію медиків, відповідні лікувальні, заклади на належному фінансовому рівні.

Тому вважають, що наша медицина може знову відродитися та ще й приносити прибуток і користь державі, якщо впровадити частковий перехід до приватної практики у державних закладах охорони здоров’я.

Приватна (недержавна) клініка – це лікувальний заклад, який відрізняється від лікувальних закладів державної та комунальної форми власності тільки тим, що медична допомога в приватних клініках надається на платній основі.

До недержавних клінік ставляться ті ж вимоги, що і до інших лікувальних закладів, з тією лише відмінністю, що контроль за їх дотриманням з боку державних органів набагато жорсткіший.

Медична практика у приватних клініках здійснюється на підставі ліцензії на певний вид медичної практики за умови виконання клініками кваліфікаційних, організаційних та інших спеціальних вимог, установлених ліцензійними умовами провадження господарської діяльності з медичної практики. Види медичної практики, на які лікувальний заклад приватної форми власності може отримати ліцензію, визначені Номенклатурою лікарських спеціальностей, затвердженою наказом МОЗ України від 19.12.97 р., № 359.

На сьогодні недержавні лікувальні заклади фактично можуть надавати всі види медичної допомоги на рівні з лікувальними закладами державної та комунальної форми власності. Але на законодавчому рівні існує низка обмежень, а саме:

• лікувальні заклади приватної форми власності позбавлені права видавати листки непрацездатності, які є невід’ємною частиною лікувального процесу як в умовах амбулаторії, так і в умовах стаціонару;

• існують обмеження щодо використання цілої низки лікарських, що віднесені до переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, затвердженого Постановою КМУ №770 від 06.05.2000 року, без використання яких багато видів надання медичної допомоги стає майже неможливим (наприклад, інтенсивна терапія, анестезіологія тощо).

Тема недержавної медицини в Україні з правової точки зору є досить багатогранною й потребує окремого розгляду. Але на сьогодні очевидним є те, що законодавча база у сфері охорони здоров’я створювалась у часи, коли приватна медицина знаходилась у стадії становлення та ще не набула такого поширення, як у сьогоденні. Немає підстав стверджувати, що існуючі нормативно-правові акти перешкоджають діяльності приватних медичних клінік, проте й не сприяють розвитку приватної медицини в Україні.

Насамперед приватна клініка – це установа, в якій, окрім надання медичної допомоги, відбуваються ті ж процеси господарської діяльності, як і будь-якій іншій.

Юридичний супровід господарської діяльності полягає в договірній роботі: розроблення та правова експертиза договорів (постачання обладнання та медикаментів, співробітництво з іншими організаціями і таке інше), здійснення контролю за відповідністю до вимог законодавства наказів, інструкцій, положень та інших документів клініки тощо.

Іншим та об’ємнішим аспектом роботи юриста в клініці є супровід надання медичних послуг пацієнтам. Надання послуг у будь-якій сфері в більшості випадків потребує оформлення договірних відносин, форми яких напрацьовані та перевірені на практиці роками. Хочеться зауважити, що поняття медичної допомоги як послуги активно увійшло в наше життя протягом останніх років і набуло надзвичайної ваги, тому що воно стосується здоров’я та життя людини, тож і правовідносини в цій сфері є набагато складнішими та індивідуалізованими. У цій ситуації не можна недооцінювати важливість проінформованості, оформлення та передбачення спірних ситуацій і захисту прав як пацієнта, так і клініки в юридично правильно складеному договорі.

Для отримання ліцензії на ведення медичної практики необхідно надати наступні документи:

1. Свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи / фізичної особи - підприємця;

2. Довідку з управління статистики (ЕГРПОУ);

3. Документи встановлюють право на володіння і користування нежилим приміщенням, або документи підтверджуючі право власності на дане нежиле приміщення;

4. Дозвіл пожежній частині;

5. Дозвіл Державної санітарно-епідеміологичеськой служби;

6. Довідку про відповідність матеріально - технічної бази суб’єкта господарювання;

7. Завірений нотаріально статут суб’єкта господарювання в якому значиться що дана юридична особа має право займатися медичною практикою;

8. Копії документів, які підтверджують відповідність кваліфікації персоналу вимогам до ведення медичної практики (диплом державного зразка про медичну освіту або сертифікат доктора-фахівця, виданий вищим медичним учбовим закладом III - IV рівня акредітациі, закладом післядипломної освіти);

9. Посвідчення про привласнення (підтвердженні) відповідної кваліфікаційної категорії за фахом;

10. Свідоцтво про проходження підвищення кваліфікації і перепідготовки молодших медичних і фармацевтичних працівників, видане вищим медичним учбовим закладом, закладом післядипломного утворення I - III рівня акредітациі документ, який підтверджує стаж роботи за фахом на момент подачі заяви (завірена в нотаріальному порядку копія трудової книжки з наявностью даних за останні п’ять років або інший документ).

А також наступну інформацію:

1. банківські реквізити;

2. номер свідоцтва платника ПДВ, індивідуальний номер платника податків.

Вимоги до посади директора (головного лікаря):

1. Диплом фахівця про медичну освіту (стаж роботи за фахом не меншого 5 років).

2. Сертифікат лікаря - фахівця, виданий вищою медичною учбовою установою, установою післядипломної освіти 3-4 рівень акредитації.

3. Свідоцтво про проходження підвищення кваліфікації і перепідготовки молодших медичних працівників, який виданий вищою медичною учбовою установою, установою післядипломної освіти 3-4 рівні акредитації.

4. Свідоцтво про закінчення курсів (спеціальність).

5. Категорія (спеціальність).

6. Трудова книжка (всі записи про спеціальність за останні 5 років).

Щодо ліквідації підприємства, то припинення підприємства здійснюється шляхом передання, всього або його частини свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам – правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення, виділу) або лiквiдацiї. Рiшення про припинення пiдприємства приймається виключно Засновником або iншим органом у випадках, передбачених дiючим законодавством.

Лiквiдацiя пiдприємства проводиться призначеною Засновником лiквiдацiйною комiсiєю, а у випадку банкрутства та припинення дiяльностi пiдприємства за рiшенням суду або господарського суду - лiквiдацiйною комiсiєю, що призначається цими органами.

Лекція №11