- •Історичні передумови виникнення держави і права та розвитку України.
- •Поняття та ознаки держави.
- •Поняття та ознаки права.
- •Правова культура медичного працівника.
- •Поняття про Конституцію, її політичне та юридичне значення.
- •Основні конституційні права, свободи і обов'язки людини і громадянина.
- •Громадянство України як постійний зв'язок особи і держави.
- •Основи адміністративного права України. Адміністративні правопорушення в галузі охорони здоров'я. Адміністративна і дисциплінарна відповідальність.
- •Література:
- •Поняття, предмет та джерела адміністративного права.
- •Поняття адміністративного правопорушення, його ознаки, склад. Види адміністративних стягнень.
- •Адміністративні правопорушення в галузі охорони здоров'я. Адміністративна відповідальність медичних працівників.
- •Основи цивільного права і цивільного процесу. Цивільно-правовий статус сімейного лікаря. Цивільно-правова відповідальність лікувально-профілактичних закладів План
- •Література:
- •Правознавство: Навч. Посібник / За ред. С. М. Тимченка, т. О. Коломієць. – к.: Істина, 2007. – 480 с.
- •Юридичні терміни. Тлумачний словник. / За ред.. В. Г. Гончаренка. – к.: Либідь, 2003.
- •Поняття про сучасне цивільне право України. Цивільне законодавство. Суб'єкти і об'єкти цивільного права.
- •Поняття про юридичну особу. Юридичні особи в системі охорони здоров'я. Страхова медицина.
- •Відповідальність у цивільному праві. Принципи компенсації моральної шкоди у сфері медичної діяльності.
- •Основи трудового права. Особливості регулювання праці медичних працівників План
- •Література:
- •Поняття, предмет та система трудового права.
- •Колективний та трудовий договори, порядок укладання. Переведення та переміщення в галузі охорони здоров'я.
- •Поняття робочого часу. Тривалість робочого часу в органах охорони здоров'я.
- •Оплата праці працівників охорони здоров'я при відхиленні від нормальних умов праці.
- •Охорона праці в закладах охорони здоров'я. Юридична відповідальність медичних працівників за порушення законодавства про охорону праці.
- •Основи кримінального права. Кримінальна відповідальність в охороні здоров'я План
- •Література:
- •Поняття, предмет та завдання кримінального права.
- •Поняття, ознаки та кваліфікація злочинів. Поняття покарання. Система та види покарань.
- •Злочини в системі охорони здоров'я. Злочини проти життя і здоров'я людини. Злочини проти здоров'я населення
- •Основи сімейного права. Медико-правові проблеми штучного запліднення План
- •Література:
- •Юридичні терміни. Тлумачний словник. / За ред.. В. Г. Гончаренка. – к.: Либідь, 2003
- •Поняття, предмет, система сімейного права.
- •Роль медичних працівників у правовому регулюванні сімейних відносин.
- •Поняття, порядок і умови укладання шлюбу. Права та обов'язки подружжя, батьків і дітей.
- •4. Медико-правові проблеми штучного запліднення. Шляхи равового захисту сім`ї державою.
- •Основи права соціального захисту. Медичне обслуговування – одна з форм соціального забезпечення План
- •Література:
- •Конституція України про соціальний захист і соціальне забезпечення громадян.
- •Види соціальної допомоги сім'ям з дітьми.
- •Пенсійне забезпечення в Україні.
- •Бюджет і бюджетна система.
- •Система оподаткування в Україні.
- •3. Державна система медичної допомоги, її фінансування.
- •4. Розвиток лікувальних закладів усіх форм власності
- •Основи господарського права України. Приватна медична практика як вид спеціальної підприємницької діяльності План
- •Література:
- •Господарський кодекс України.
- •Підприємницька діяльність в Україні. Види підприємницької діяльності.
- •Приватна медична практика як вид спеціальної підприємницької діяльності. Припинення приватної медичної практики.
- •Основи екологічного права та завдання санітарно-епідеміологічного нагляду в галузі охорони навколишнього середовища План
- •Література:
- •Поняття, предмет та джерела екологічного права. Об'єкти екологічного права.
- •Правове забезпечення екологічної безпеки. Екологічна експертиза.
- •Роль санітарно-епідеміологічного нагляду.
- •Юридична відповідальність у галузі екології.
4. Розвиток лікувальних закладів усіх форм власності
Кожен має право на охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування.
Охорона здоров'я забезпечується державним фінансуванням відповідних соціально-економічних, медико-санітарних і оздоровчо-профілактичних програм. Держава створює умови для ефективного і доступного для всіх громадян медичного обслуговування. У державних і комунальних закладах охорони здоров'я медична допомога надається безоплатно; існуюча мережа таких закладів не може бути скорочена. Держава сприяє розвиткові лікувальних закладів усіх форм власності.
У державних і комунальних закладах охорони здоров'я медична допомога надається безоплатно доповнити фразою: наступним групам населення: пенсіонерам, дітям, інвалідам, вагітним жінкам та у випадках виникнення загрозливих для життя станів — всім іншим громадянам України . Існуюча мережа таких закладів не може бути скорочена з моменту прийняття цієї поправки змінити на: держава залишає у своїй власності 50 % існуючих на даний час (конкретна дата) закладів охорони здоров'я, які не можуть бути скорочені чи передані у власність будь-кого, а інші 50 % передає у власність працюючих у них на цей час лікарів шляхом видачі іменних акцій на рівноправній основі (без урахування посади). Отже, стаття 49 Конституції України буде виглядати наступним чином: Кожен має право на охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування. Охорона здоров'я забезпечується державним фінансуванням відповідних соціально-економічних, медико-санітарних і оздоровчо-профілактичних програм. Держава створює умови для ефективного і доступного для всіх громадян медичного обслуговування. У державних і комунальних закладах охорони здоров'я медична допомога надається безоплатно наступним групам населення: пенсіонерам, дітям, інвалідам, вагітним жінкам та у випадках виникнення загрозливих для життя станів — всім іншим громадянам України. Держава залишає у своїй власності 50 % існуючих на даний час (конкретна дата) закладів охорони здоров'я, які не можуть бути скорочені чи передані у власність будь-кого, а інші 50 % передає у власність працюючих у них на цей час лікарів шляхом видачі іменних акцій на рівноправній основі (без урахування посади). Держава сприяє розвиткові лікувальних закладів усіх форм власності. Держава дбає про розвиток фізичної культури і спорту, забезпечує санітарно-епідемічне благополуччя.
Прийняття вищенаведених змін дозволить державі більш оптимально й концентровано спрямовувати свої фінансові ресурси, обмежені економічним станом країни (яких не вистачає на повноцінне фінансування медичних закладів, отриманих у спадщину від часів СРСР), на адекватне фінансування лікувальних установ, що залишились у власності держави. Лікарі, отримавши у приватну власність необхідні їм «засоби виробництва», зможуть реалізувати свій потенціал наступними шляхами:
1) створити за допомогою інвесторів багатопрофільні приватні лікарні;
2) у співпраці з уже існуючими страховими компаніями розбудовувати реально працюючу систему страхової медицини.
Або, у третьому випадку, змінити напрямок використання своєї власності й отримувати доход іншим шляхом. Та частина лікарів, яка залишиться в державному секторі медицини, зрозуміло, втратить своє право на частку державної власності. Але держава повинна компенсувати їм цю «несправедливість» таким шляхом:
а) збільшити в кілька разів заробітну платню;
б) визнати їх державними службовцями, якими вони по суті і є, і таким чином соціально захистити їх, в тому числі й у пенсійному віці, для чого необхідно внести зміни до закону про державну службу;
в) дозволити їм у вільний від базової, штатної роботи час надавати приватні медичні послуги на своєму робочому місці. У результаті, з урахуванням змін до Конституції, держава буде мати розвинуту систему медичних закладів із різними джерелами фінансування.
2. Якісна складова надання медичної допомоги реалізується шляхом подальшої розробки комплексних стандартів якості надання медичної допомоги хворим, що включали б економічні, лікувально-діагностичні стандарти та стандарти організаційних форм і термінів лікування. Ці узагальнені, комплексні стандарти якості повинні бути обов'язковими для всіх органів та закладів охорони здоров'я при наданні медичної допомоги, і жоден лікар не повинен мати права відступати від затверджених стандартів (фактично це втілення у життя принципів страхової медицини). На цей час існуючі стандарти якості не враховують економічну складову й носять характер рекомендацій, що досить часто не виконуються.
3. Зміни у структурі медичних закладів України повинні початися з об'єднання поліклінік і стаціонарів у єдину систему з єдиним керівництвом та усунення такої неефективної структури, як районне управління медичного забезпечення при районних адміністраціях. Також необхідно ввести (на базі існуючої посади заступника головного лікаря) посаду фінансового директора, який був би рівноправним партнером головного лікаря та вирішував питання фінансового характеру. Підпорядкувати фінансового директора слід Головному управлінню охорони здоров'я й управлінню фінансів міст та областей;
4. Збільшити фінансування державних закладів охорони здоров'я — частково за рахунок державного та регіональних бюджетів, частково шляхом залучення інших джерел фінансування, наприклад активно співпрацюючи з різними благодійними фондами і т.ін. Держава повинна створити законодавчі умови плідності такої співпраці.
5. Необхідно терміново вжити заходів щодо підвищення рівня знань керівників лікувально-діагностичних закладів із питань фінансово-економічної, управлінської та маркетингової діяльності в умовах ринку. Логічно ввести регулярні, реально працюючі тематичні, спеціалізовані курси удосконалення керівного складу системи охорони здоров'я саме за цими напрямками. Є очевидним, що така проблема існує й потребує вирішення з урахуванням існуючої в країні ринкової економіки з усіма наслідками такого існування. Треба приділити увагу й політиці у сфері управління охорони здоров'я щодо віку керівників закладів охорони здоров'я, тому що навряд чи людина, яка перейшла поріг пенсійного віку і навчалася управлінню в часи СРСР, може адекватно керувати будь-якою системою в сучасних умовах політичного, економічного та соціального напруження. У цілому необхідно ввести до програми вищих медичних навчальних закладів України інтернатуру зі спеціальності «Соціальна медицина, управління та економіка охорони здоров'я», де б готували реальний кадровий резерв керівних кадрів системи охорони здоров'я. Такі кадри після ретельного вивчення питань управління, економіки, соціальної медицини й організації охорони здоров'я стали б у нагоді український державі при розбудові сучасної конкурентноспроможної системи медичного забезпечення насе лення.
Лекція №10