Збудники гострих сальмонельозних гастроентеритів

Понад 400 сероварів бактерій роду Salmonella здатні викликати гострі гастроентерити. Це представники видів S. typhimurium, S. enteritidis, S. cholerae-suis, S. derby, S. heidelberg, S. anatum, S. newport. Морфологічні, культуральні та фізіолого-біохімічні властивості відповідають загальній характеристиці сальмонел, наведеній у розділі 3.1.1.

Антигенна структура, фактори патогенності. За характеристикою О-антигена, як вже вказувалося, всі сальмонели розділяються на 4 підроди та 65 груп. Так, за схемою Кауфмана-Уайта S. enteritidis віднесена до групи D, S. typhimurium – до групи В, S. cholerae-suis – до групи С.

Резистентність. Сальмонели – збудники токсикоінфекцій ‑ досить стійкі до дії високої температури (60 – 75°С), великих концентрацій хлориду натрію і деяких кислот. Не гинуть у 8 – 10% розчині оцтової кислоти протягом 18 год. Ендотоксини їх можуть тривалий час зберігатися після варки м'яса в товщі великих шматків чи при недостатньому прожарюванні в котлетах та інших виробах. Органолептичні зміни у продуктах, забруднених сальмонелами, відсутні.

Епідеміологія. Сальмонели – збудники токсикоінфекцій, викликають паратиф у телят, тиф та паратиф у поросят, тиф у курей та білий пронос у курчат, мишачий та щурячий тиф, ентерити у великої рогатої худоби. Морські птахи (чайки, баклани) часто є носіями сальмонел. Із експериментальних тварин найбільш сприйнятливими до збудників сальмонельозних токсикоінфекцій є білі миші, у яких як при ентеральному, так і при парентеральному зараженні розвивається септицемія.

Основним джерелом зараження людей є хворі на сальмонельоз тварини, в тому числі домашні (собаки, кішки), та птахи.

У дорослих інтоксикація настає через декілька годин після зараження. У шлунково-кишковому тракті та в крові відбувається руйнування сальмонел, що потрапили разом із їжею (м'ясними стравами, холодцем, ковбасами, вареною шинкою, овочами), уторюється велика кількість ендотоксину. Встановлена також висока інвазивність сальмонел, у перші часи захворювання розвивається бактеріємія. Із числа тих, хто перехворів, близько 2 – 3% залишаються носіями сальмонел. Вони можуть стати джерелами зараження. Найчастіше інфікуються немовлята та недоношені діти. Сальмонельози у дітей перебігають у вигляді диспепсій, колітів (ентероколітів), тифозних станів, які нерідко супроводжуються явищами септицемії та бактеріємії, в ряді випадків вони приймають затяжний чи хронічно перебігаючий характер.

Таким чином, сальмонельозні токсикоінфекції є зоонозно-антропонозними захворюваннями.

Імунітет. При сальмонельозах імунітет слабконапружений, короткочасний. У крові реконвалесцентів на другому тижні з'являються аглютиніни в невеликих титрах (1:50 – 1:400 і рідше 1:800).

Лабораторна діагностика. Випорожнення, блювота, промивні води, кров, сечу, органи трупів, залишки їжі, змиви з предметів, старанно зібрані, вивчають у певній послідовності: спочатку роблять посіви на ті ж поживні середовища, які використовують для діагностики черевного тифу і паратифів А і В, потім визначають культуральні, серологічні та біологічні властивості виділених культур. Біологічну пробу ставлять не тільки з культурами, але й з залишками їжі, яка викликала отруєння. Для ретроспективної діагностики на 8 ‑ 10 добу використовують кров реконвалесцентів на наявність аглютинінів шляхом постановки реакції Відаля з діагностикумами основних видів збудників харчових токсикоінфекцій.

Лікування. Здійснюють промивання шлунку, вливання глюкози та ізотонічного розчину хлористого натрію, призначають антибактеріальні препарати (левоміцетин, тетрациклін, полівалентний бактеріофаг).

Профілактика. Профілактика сальмонельозних токсикоінфекцій забезпечується ветеринарно-санітарним наглядом за станом худоби, підприємств м'ясної та рибної промисловості, лабораторним контролем м'ясної продукції, яка надходить у продаж, стерилізацією умовно-придатного м'яса. Медико-санітарна служба виявляє носіїв серед працівників харчових підприємств, їдалень та інших харчових блоків, контролює бездоганне виконання санітарного нагляду на харчових підприємствах, складах, у магазинах, проведення санітарно-просвітницької роботи серед населення, санує носіїв із числа реконвалесцентів сальмонельозним фагом.

При проведенні профілактичних заходів враховують дані про те, що окрім сальмонел, харчові отруєння можуть викликатися стафілококами, стрептококами та умовно-патогенними бактеріями (р.р. Escherichia, Proteus) тощо.