Тема 13. Геополітичне становище та зовнішньополітична діяльність України

План

1. Геополітика і перспективи розвитку людства.

2. Україна в умовах сучасного геополітичного простору.

Теми для рефератів та доповідей

1. Роль і місце України в геополітичних стратегіях

2. Структура геополітичних інтересів України.

3. Тенденції та форми розвитку сучасних міжнародних відносин.

Завдання для самостійної роботи

Нові тенденції у сучасній геополітиці.

Міждержавні та міжнародні організації , їх роль у світовій політиці.

Література

Конституція України. – Харків: Консум. – 2004. – 46 с.

Гохберг Ю. Україна у світових інтеграційних процесах. – Донецьк. – 2007.

Україна в сучасному геополітичному просторі: теоретичні та прикладні аспекти / За ред. Рудича Ф. М. – К.: МАУП 2002. – 488 с.

Україна на міжнародній арені. Зб. док. і м – лів (1991 – 1995) у 2-х кн. (упоряд. В. Будяков та ін.) – К.: Юрінком інтер, 1998.Кн. 1 – 736 с., кн. 2 – 496 с.

Уроки 11 вересня: проблеми глобальної, регіональної та національної безпеки. – К.: НІПБМ, 2002. – 140 с.

Пазенок В. Україна в геополітичному просторі // Віче. №11, 2003. 77 – 84 с.

Хробан І. США – Україна: зиґзаґи партнерства // Віче - №4, 2004. 34 – 42 с.

Холод В.В. Політологія : Підручник / В. В. Холод. - 3-тє вид., перероб. і доп. - Суми : ВТД "Університетська книга", 2006. - 480 с.

Рудакевич О.М. Політологія. Лекції, семінари, самостійна робота : Навчальний посібник / О. М. Рудакевич ; Тернопільський державний економічний університет. - 2-ге вид., перероб., доп. - Тернопiль : Вид-во "Астон", 2007. - 303 с.

ТЕРМІНОЛОГІЧНИЙ СЛОВНИК

Альтернатива – можливість вибору з двох взаємовиключаючих можливостей.

Авторитаризм – політичний режим, який характеризується значною концентрацією влади в руках однієї особи або групи, а також обмеженням або звуженням політичних прав і свобод громадян.

Аполітичність – байдуже ставлення до політики; небажання брати участь у політичному житті.

Абсентеїзм – масова відмова виборців від участі у виборах.

Аристократія – найбільш привілейований стан або найвища родова знать у рабовласницькому і феодальному суспільствах , а також форма державного управління , за якої аристократії належить уся повнота влади в країні; на сучасному етапі – узагальнююча назва представників панівних класів і станів, а також духовної еліти суспільства.

Біхевіоризм - підхід у політології, який базується на вивченні політичної поведінки. Виник і активно розвивався у політичній науці в 3О - 50-ті рр. XX ст. як

- реакція на незадоволеність історичним та інституціональним підходами, які характеризувалися безсистемністю. Його основоположниками вважаються американські політологи Ч. Мерріам і Г. Лассуелл. Його суть полягає у вивченні політики шляхом конкретного дослідження різноманітної поведінки окремих осіб і груп, а не інституцій. Конституціональні начала біхевіоризму:

1) політика має особистісний вимір, групові дії людей так чи інакше співвідносяться з поведінкою окремих осіб, що і є об'єктом дослідження;

2) домінантні мотиви людської поведінки - психологічні мотиви, вони можуть мати й індивідуальну природу;

3) політичні явища вимірюються кількісно, це дає можливість політологам застосовувати математику.

Возз’єднання - форма реалізації права на самовизначення, яка передбачає, що один народ (нація) може об’єднатися з іншим народом (нацією).

Громади – культурно – просвітницькі організації української інтелігенції в другій половині ХІХ – на початку ХХ ст.

Громадянське суспільство – сфера неполітичних відносин у суспільстві (економічних, духовних, релігійних, приватних, сімейних); галузь самовиявлення інтересів і волі вільних індивідумів. У демократичних системах громадянське суспільство зумовлює, визначає сферу діяльності держави та її органів.

Глобалізація – формування єдиної глобальної економічної системи на принципах неолібералізму, посилення поляризації світу за економічною, екологічною ознаками; інтеграція ринків, інформаційних систем, зростання фінансових потоків; встановлення глобальних механізмів прийняття рішень в інтересах ТНК; розмивання (обмеження) політичного суверенітету окремих держав; посилення ролі МВФ, ВБ, МОТ, ВТО, окремих особистостей; розповсюдження нових інформаційних технологій, уніфікація масової культури.

Гуманітарна співпраця – система заходів спрямованих на збереження матеріальних та духовних факторів життя. Сприяння розвитку здібностей людей усіх країн, регіонів та континентів.

Держава – форма політичної організації суспільства, головним елементом якої є управління суспільними структурами.

Демократія – це правління народу, обране народом, для народу.

Диктатура – необмежене політичне панування за допомогою сили, примусу.

Демострація – публічне вираження громадських настроїв (вимог, солідарності або протесту) шляхом організації масових мітингів.

Державний бюджет – основний фінансовий план утворення і використання централізованого грошового фонду держави.

Державне регулювання – форма цілеспрямованого впливу на економіку з метою забезпечення або підтримки її функціонування в необхідному режимі (для одночасного вирішення економічних і соціальних завдань через ціни, податки, банківський процент...)

Диференціація доходів населення – різниця в умовах середньодушових доходів, як наслідок суспільноекономічних, демографічних та інших факторів.

Дипломатія – засіб здійснення зовнішньої політики держави, що являє собою сукупність мирних заходів, пов’язаних із здійсненням міжнародних відносин.

Еліта - центральне поняття елітарних теорій, у якому стверджується, що необхідними складовими частинами будь-якої соціальної структури є вищий, привілейований прошарок, який здійснює функції розвитку науки та культури. Еліта - творча меншість, яка займає керівне положення в політичному, економічному, культурному житті суспільства.

Еліта політична - поняття, що відображає особливу роль верхівки пануючого класу, котра безпосередньо здійснює політичне керівництво суспільством, стоїть біля керма державного управління.

Етнос – вид історично складної спільності людей, яку представляють плем’я, народність, нація, що мають спільні риси, стабільні особливості культури та психічного складу, а також усвідомлення своєї єдності і відмінності від інших.

Європейська інтеграція — процес поступової уніфікації та зрощування національних економік європейських держав з метою подолання суперечностей між інтернаціоналізацією господарського життя та обмеженими можливостями внутрішніх ринків.

Зовнішня політика — загальний курс держав у міжнародних справах, який регулює взаємовідносини з іншими державами та інструкціями згідно з потребами, принципами і цілями її внутрішньої політики

Ідеологія - упорядкована, теоретична система поглядів, які виражають відношення до дійсності.

Інноваційна політика – комплексний процес створення, розповсюдження і використання нових практичних засобів для задоволення людських потреб, які змінюються під впливом суспільства.

Ідея європейського дому — політична концепція, що визначає утвердження на європейському континенті надійної системи безпеки життя народів на основі розуміння спільності їх долі.

Конфедерація – союз самостійних держав які об’єднуються з певною метою, зокрема координації дій в окремих сферах політики (переважно у зовнішньополітичних і військових справах).

Лідер - особа, здатна впливати на інших з метою спільної діяльності, спрямованої на задоволення інтересів даного суспільства.

Лідерство політичне - процес взаємодії між людьми, в ході якого наділені реальною владою авторитетні люди здійснюють легітимний вплив на суспільство (чи його певну частину), котра добровільно віддає їм частину своїх політико-владних повноважень і прав.

Маргінальні верстви – соціальні групи, які внаслідок радикальних змін у суспільстві виходять за межі раніше сталих соціальних спільностей; характеризуються статусом належності до двох або більше соціальних груп, звідси виникає маргінальна субкультура.

Міжнародна безпека — стан міжнародних відносин, який включає порушення миру та створення реальної загрози розвитку людства, за якого народи можуть суверенне, без втручання і тиску зовні визначити шлях і форми свого суспільно-політичного розвитку; діяльність держав і міжнародних інститутів щодо підтримання такого стану, універсальна система механізмів, заходів і гарантій якого виключає застосування сили в міжнародних стосунках.

Національна ідея – акумулятор прогресивних національних програм, політичних ідей, основа національно-визвольних рухів. Національна ідея становить платформу національної ідеології, визначає теоретичні засади національної свідомості.

Народництво – ідеологія та рух різночинної інтелігенції другої половини ХІХ ст., спрямовані проти капіталістичного розвитку Росії, за збереження селянської общини як основи майбутнього соціалістичного ладу (“селянського соціалізму”).

Національне відродження – процес формування національної свідомості українців, розгортання національно-визвольного руху, охоплює ХІХ ст.

Нація – політично, державно організований народ. Націоналізм – 1) світогляд і система політичних поглядів, яка пропонує пріоритет національних (етнічних) цінностей перед усіма іншими; 2) один з основних принципів державного устрою, в якому нація розуміється як одержавлений етнос.

Національна політика – система засобів, заходів та концепцій, які використовують різні політичні суб’єкти для вирішення національного питання та врегулювання міжнаціональних відносин.

Національне питання – сукупність політичних, економічних та інших проблем, пов’язаних з розвитком національних відносин.

Національні інтереси — інтегральний вираз інтересів усіх членів суспільства, що реалізуються через політичну систему відповідної держави як компроміс у поєднанні запитів кожної людини і суспільства загалом.

Націоналізм – 1) світогляд і система політичних поглядів, яка пропонує пріоритет національних (етнічних) цінностей перед усіма іншими; 2) один з основних принципів державного устрою, в якому нація розуміється як одержавлений етнос.

Олігархія – політичне та економічне панування, влада, правління невеликої групи людей, а також сама правляча група.

Політика – сфера людської діяльності, що пов’язана з відносинами між суспільними групами, партіями, державами з приводу завоювання, утримання, використання влади. Охоплює як певні настанови й цілі, якими суб’єкти керуються у своїх справах, так і практичну діяльність щодо їх реалізації.

Поліс – перша в історії людства громадянська община, що виникла у Стародавній Греції в часи архаїки. Це своєрідний громадянський колектив, який згодом безпосередньо перетворюється на державу. Полісна організація суспільства спиралася на економічний і політичний суверенітет общини вільних власників та виробників – громадян полісу

Просвітництво – ідейно-політична течія часів переходу суспільства від феодалізму до капіталізму. Просвітництво відображало інтереси народжуваної буржуазії й народних мас.

Права людини – громадянські, визнані світовим співтовариством норми забезпечення людині права на вільне життя і розвиток, захист її громадянських прав.

Правова держава - тип держави, в якій досягнутий політико-юридичний захист інтересів і прав особи, об'єднань, організацій та інших суб'єктів права забезпечується верховенством закону.

Політичний режим – сукупність характерних для певного типу держави політичних відносин, засобів і методів, що використовуються органами влади сформованих відносин державної влади і суспільства, пануючих форм ідеології, соціальних і класових взаємовідносин, стану політичної культури суспільства.

Політична культура - сукупність соціально-психологічних настанов, зразків поведінки соціальних верств, громадян, які стосуються їх взаємодії з політичною владою.

Політична свідомість - домінуючі у даному суспільстві типові уявлення про різні аспекти політичного життя, політичну систему, політичну діяльність, місце і роль людини в політиці.

Політичний конфлікт – зіткнення протилежних сил, поглядів, не співпаданням інтересів, яке зумовлене взаємодією політичних інтересів і цілей

Політична боротьба – стан, суперництво в політичному житті та діяльності протилежних сил, партій, рухів.

Партія - організована група людей, які мають спільні політичні погляди й інтереси, ідеологію, програму і беруть участь у боротьбі за утримання або зміну політичної влади.

Партійна система - складова політичної системи, яка структурує суспільство, організовує соціально-політичні сили (виборців), сприяє реалізації інтересів певних угрупувань.

Плюралізм політичний - різноманітність інтересів, цінностей, концепцій, поглядів. Основою політичного плюралізму є різноманітність форм власності, а також толерантність.

Політизація церкви – втягування церкви, віруючих в активну політичну боротьбу.

Планування – процес формування цілей, визначення пріоритетів, засобів і методів їх досягнення. Планування може бути директивним та індикативним.

Революція — докорінна зміна, стрибкоподібний перехід від одного якісного стану до іншого, від старого до нового, переворот у житті суспільства, який зумовлює ліквідацію віджилого суспільного ладу й утвердження нового

Соборність – об’єднаність, цілісність, неподільність території держави або відповідне прагнення громадян; духовне об’єднання людей на основі спільної віри, взаємної поваги й любові, шанобливе ставлення до спільних духовних цінностей, заснованих на об’єднанні зусиль громадян для досягнення великих спільних цілей.

Суверенітет – незалежність і самостійність держави, що полягає в її праві на власний розсуд розв’язувати свої внутрішні і зовнішні справи, без втручання будь-якої іншої держави, або організації. Суверенітет народу – визнання всіх громадян країни джерелом політичної влади.

Субкультура політична - автономне цілісне утворення в політичній культурі суспільства, яке визначає стиль політичного життя і мислення його конкретних носіїв.

Секуляризація – процес вивільнення різних сфер суспільного життя, держави від впливу релігії та церкви.

Соціальні цінності – 1) позитивно значущі риси суспільства; 2) уявлення про бажані якості і риси суспільства, соціальні ідеали, орієнтири, цілі.

Справедливість – поняття, яке виражає сукупність уявлень про співвідношення між працею і нагородою, злочином і покаранням, правами і обов’язками людей та інших принципів, які визначають співвідношення розподілу благ і повинностей.

Тоталітаризм – це політичний режим, який характеризується повним контролем держави над усіма сферами людського життя, фактичною ліквідацією прав і свобод громадян, репресіями щодо опозиції та інакодумців.

Тоталітарні секти – псевдорелігійні структури, які застосовуючи технології психологічного зомбування, руйнують особистість і сім’ю.

Тіньова економіка – нефіксована державностатистична звітність і не обкладені податками виробництво, розподіл, обмін товарів і послуг, прибутків.

Універсали Центральної Ради – акти законодавчого характеру, що визначали зміни державно-правового статусу українських земель колишньої Російської імперії. Українська Центральна Рада видала 4 Універсали.

Унітарна держава – держава, яка не має у своєму складі інших державних утворень, поділяється на адміністративно-державні одиниці, у яких функціонує єдине для усієї державної системи право.

Федерація – держава яка складається з кількох самостійних державних утворень, об’єднаних центральною владою та спільними законами. Федеративна конституція встановлює межі повноважень центральних та місцевих органів влади.

Фракція - організована група членів певної політичної партії, створена з метою проведення власної лінії у парламенті, органах місцевого самоврядування.