- •Лекція №23. Особливості анатомії птахів
- •Структурно-функціональні особливості скелета
- •2. Особливості будови м’язової системи
- •3.Особливості будови шкірного покриву
- •4. Особливості будови органів апарату дихання
- •Особливості будови органів апарату травлення
- •Особливості будови органів апарату сечовиділення
- •Особливості будови органів апарату розмноження
- •Особливості будови кровоносної і лімфатичної систем:
- •Особливості будови нервової системи:
- •Особливості будови органів чуття
- •Особливості будови органів кровотворення та імунного захисту
4. Особливості будови органів апарату дихання
Наявність верхньої і нижньої (співочої) гортані; верхня – знаходиться на дні ротоглотки; аналог гортані ссавців, остов утворюють черпакуваті та кільцеподібний хрящі, роль надгортанника виконує поперечна складка слизової оболонки, голосовий апарат відсутній; нижня – в ділянці біфуркації трахеї, утворена потовщеними кільцями трахеї – барабаном, містком, розміщеним у місці поділу трахеї на два бронхи, півмісяцевою складкою на ньому, а також барабанними перетинками, які зв’язують барабан з першими кільцями бронхів.
Легені – компактні органи, не поділяються на частки, міцно з’єднуються з грудними стінками за допомогою пухкої сполучної тканини, вони вдавлені в заглиблення між хребетним стовпом і хребцевими кінцями ребер від 1-го ребра до нирок.
Наявність у легенях трьох основних типів бронхів:
- ендобронхи (інтрабронхи) – розгалужуються всередині легень;
- ектобронхи (екстрабронхи) – продовжуються за межі легень, розширюються, утворюючи специфічні повітряні мішки;
- парабронхи – об’єднують ендо- і ектобронхи всередині легень.
У птахів розрізняють чотири парних і один непарний повітряні мішки:
- парні шийні – розміщені під трахеєю і стравоходом, пневматизують шийні й грудні хребці, ребра;
- парні краніальні грудні – лежать під легенями, пневматизують ребра;
- парні каудальні грудні – прилягають до печінки, шлунка, кишок, пневматизують груднину;
- парні черевні – найбільші, розміщені в задній частині тіла на кишках, пневматизують поперекові і крижові хребці, кістки таза і стегна;
- непарний міжключичний, від якого походить пахвовий дивертикул, що пневматизує плечову кістку.
Стінка повітряних мішків складається:
а). слизова оболонка (всередині) – епітелій переходить від миготливого до одношарового плоского;
б). серозна оболонка (зовні) або адвентиція.
Судини в стінках мішків розвинуті погано, тому газообмін не відбувається.
Функції мішків:
1. резервуари, що депонують повітря (в кур 300 мл), збільшуючи ємність дихальних шляхів;
2. підвищують рівень газообміну, повітря в легені потрапляє не лише під час вдиху, а й під час видиху з повітряних мішків;
3. випаровування вологи (замість потових залоз);
4. терморегуляція;
5. амортизаційні подушки;
6. сприяють полегшенню маси тіла, особливо маси скелета;
7. резонаторні камери (посилюють повітряний струмінь під час видиху).
-
Особливості будови органів апарату травлення
Головна кишка:
відсутні губи, щоки, зуби, ясна, вхід у ротоглотку обмежений дзьобом (видозмінені щелепи);
наявність у твердому піднебінні щілиноподібного отвору, який веде з ротової порожнини в носову;
відсутність чіткої межі між ротовою порожниною і глоткою – ротоглотка;
смакових сосочків на язику немає, функції органа смаку виконують окремі тільця на твердому піднебінні та кінчику язика;
м’яке піднебіння відсутнє;
слинні залози недорозвинені, в гусей – відсутні.
Передня кишка:
наявність розширення стравоходу перед входом його в грудну порожнину – воло – ingluvies, накопичувач корму;
двокамерний шлунок: залозистий шлунок у слизовій оболонці має залози, подібні до фундальних залоз шлунка ссавців; м’язовий шлунок відповідає видозміненій пілоричній частині шлунка ссавців; епітелій утворює щільну кутикулу, яка захищає його від травмування твердими предметами (скло, камінці), що потрібні для перетирання твердого корму.
Середня і задня кишка:
відсутня ободова кишка;
дві сліпі кишки;
пряма кишка відкривається в клоаку, від якої відокремлена сфінктером;
кишечник короткий, тому фекалії починають виділятися через 2-3 години після годівлі;
клоака є кінцевим відділом кишкової трубки, двома кільцеподібними складками вона поділяється на 3 відділи: передній – coprodeum, середній – urodeum, куди відкриваються сечоводи й вивідні статеві шляхи, задній – proctodeum, закінчується відхідником; у верхню частину заднього відділу клоаки відкривається клоакальна сумка (фабріцієва), що є частиною імунної системи. Добре розвинута в молодої птиці, а з настанням статевої зрілості редукується, що збігається з початком інволюції тимуса.