Лекція №22. Особливості структурно-функціональної організації органів кровотворення та імунного захисту. Ендокринні залози

1. Класифікація органів кровотворення та імунного захисту

а) Органи універсального гемопоезу або центральні органи кровотворення та імунного захисту

Здійснюють універсальний гемопоез – утворення всіх клітин крові та їх попередників, а також антигеннезалежний лімфоцитопоез – диференціація (дозрівання) лімфоцитів і здобуття ними імунокомпетентності – здатності розпізнавати і специфічно реагувати на чужі речовини без будь-якого антигенного впливу. До органів універсального гемопоезу та імунного захисту в постнатальному періоді онтогенезу відносять кісткові органи (червоний кістковий мозок), а антигеннезалежного лімфоцитопоезу - тимус.

б) Периферичні органи кровотворення та імунного захисту або органи лімфоцитопоезу

В них проходить безпосередній взаємозв’язок між імунокомпетентними клітинами (лімфоцитами) та їх помічниками (макрофагами) з генетично чужорідними речовинами, тобто здійснюється антигензалежний лімфоцитопоез. До периферичних органів гемоімунопоезу відносять:

- лімфатичні вузли

- селезінку

- лімфоїдні структури, які не мають чітких анатомічних меж, входять до складу слизових оболонок або розміщуються в пухкій сполучній тканині вздовж кровоносних та лімфатичних судин. Ці структури поділяються на:

а) лімфоепітеліальні вузлики слизових оболонок трубкоподібних органів, які можуть бути поодинокими (дихальна, сечостатева система) або формувати скупчення (агрегати) – мигдалики, кишкові бляшки (травна система);

б) периваскулярні лімфоїдні вузлики, що розміщені за ходом кровоносних і лімфатичних судин всіх органів і тканин: периваскулярні вузлики органів, серозних оболонок («молочні плями» в сальнику), шкіри.

2. Структурно-функціональна характеристика окремих органів кровотворення та імунного захисту і. Центральні органи кровотворення та імунного захисту

Кісткові органи (кістковий мозок)

Універсальне кровотворення в ссавців у пренатальному періоді онтогенезу відбувається в жовтковому мішку, печінці і кістковому мозку, а також у деяких ссавців – у селезінці. Після народження єдиним органом універсального кровотворення є кістковий мозок, який є невід’ємною частиною кістки як органу. Тобто, кістковий мозок поза скелетом не існує. Кісткова тканина і ретикулярна строма поряд із судинами мікроциркуляторного русла формують систему кровотворного мікрооточення.

На клітинному рівні червоний кістковий мозок – це сукупність поліпотентних стовбурових клітин, які знаходяться на різних стадіях дозрівання і є попередниками всіх клітин крові, тому КМ – орган універсального гемопоезу.

Кістковий мозок проходить три основні стадії розвитку:

- кісткоутворювальний (остеобластичний) – сукупність остеобластів з багатошаровим розташуванням на поверхні кісткових балок;

- червоний (гемопоетичний) – сукупність кровотворних клітин та їх скупчень у вічках вторинної губчастої кісткової тканини та кістковомозкових ділянках діафізів трубчастих кісток кінцівок;

- жовтий (жировий) – сукупність жирових клітин.

Кількість кісткового мозку: людина – 4,6% від маси тіла або 45% від маси скелета, собака – 3,2 і 30,5%, північний олень – 5,1 і 47,0% (3-5 і 30-50%). У новонароджених його максимальна кількість відповідно 10-13% і 48-50%.

Таким чином, кістка як орган, вся кісткова система в теперішній час визначається не лише як опорний, але й гемопоетичний, центральний орган імунної системи.

Імунна система – спеціалізована система клітин, тканин й органів, що забезпечують імунологічну реактивність та імунітет.

Імунологічна реактивність – здатність організму підтримувати свій антигенний гомеостаз за допомогою специфічних імунологічних реакцій проти антигенів інфекційного та неінфекційного походження. Результатом імунологічної реактивності є вироблення імунітету.

Імунітет – це несприйнятливість організму до інфекційних та неінфекційних агентів і речовин, що володіють антигенними властивостями.

Таким чином, імунна система забезпечує структурний гомеостаз організму.

Тимус (вилочкова залоза) – епітеліально-лімфоїдний, часточкової структури орган, який розміщений у ділянці шиї та в грудній порожнині в прекардіальному середостінні. В більшості ссавців тимус складається із парної шийної і непарної грудної частин. Структурна одиниця тимуса – часточка, яка утворена лімфоїдною тканиною.

Функції тимуса:

1. дозрівання і набуття імунокомпетентності лімфоцитами, які потрапляють із кісткового мозку, внаслідок чого вони здатні розрізняти та специфічно реагувати на генетично чужорідні речовини; лімфоцити тимуса визначаються як Т-лімфоцити – забезпечують реакції клітинного імунітету;

2. первинний колектор лімфоїдної тканини, з якого Т-лімфоцити надходять у периферичні лімфоїдні органи;

3. утворюється ряд біологічно активних речовин (гормонів), які впливають на розвиток лімфоїдної тканини та імунне дозрівання лімфоїдних клітин, а також на процеси росту й розвитку органів і тканин.

Таким чином, імунна система не лише забезпечує імунологічну реактивність, а й фізіологічну і репаративну регенерацію органів і тканин.