6. Утворення п’єзоелектрики (п’єзоелектричний ефект).

У кісткових пластинках у результаті згинання з’являється різниця потенціалів між випуклою + та ввігнутою – сторонами. Електропотенціал, що виникає, має велике значення для процесів росту, розвитку та перебудови кісткової тканини.

Скелет у наземних хребетних тварин, зазнаючи підвищені навантаження та удосконалюючись в напрямку збільшення пружних властивостей, твердості та міцності кісток з одночасним збереженням їх легкості, придбав цілий ряд додаткових функцій і став системою, яка забезпечує благополуччя організму.

Слід також відзначити, що ступінь прояву скелетом всіх його функцій визначається найбільш давньою з них – біомеханічною.

Таким чином, структура кістки та всі її функції повністю залежать від механічного навантаження, яке попадає на скелет. Припинення дії біомеханічного навантаження на кістку приводить спочатку до втрати її твердості (декальцинація), що, в свою чергу, приводить до порушення обміну речовин, кровотворної та інших функцій скелету. В зв’язку з тим, що скелет дуже реагує на всі зміни зовнішнього середовища, його дослідження має велике значення для палеонтології, археології, судової медицини.

Так устроены эти белые кости, на которых грифель времени чертит страницы жизни.

IV. Поняття про зовнішній та внутрішній скелет

У організмах філогенетичного ряду ссавців прийнято розрізняти два види скелета:

- внутрішній (опорний)

- зовнішній (захисний)

У процесі філо- і онтогенезу першим утворенням внутрішнього скелету є сполучнотканинні перетинки, потім з’являється хорда – щільний клітинний ендодермальний тяж, вкритий сполучнотканинними оболонками. Від хорди сегментально йдуть сполучнотканинні перетинки, між якими закріплюються м’язи. Таким чином, формується перетинчастий (сполучнотканинний) скелет, характерний для ланцетника. На зміну перетинчастому скелету у нижчих хребетних (круглоротих, ганоїдних риб) приходить хрящовий скелет, а потім кістковий (кісткові риби).

У всіх наступних класів філогенетичного ряду ссавців скелет залишається кістковим, проте кісткова тканина зазнає значних змін, пов’язаних із зміною умов існування (перехід із водного середовища на суходіл). Кістковий скелет у наземних ссавців значно вдосконалюється як антигравітаційна система – спрямована на подолання земного тяжіння.

Таким чином, внутрішній скелет представляє собою опорну конструкцію, на якій закріплюються м’які тканини. Кістки внутрішнього скелету, які проходять всі три стадії розвитку (перетинчастий скелет: хорда + сполучнотканинні перетинки → хрящовий → кістковий) називаються вторинними.

Зовнішній скелет розміщується на тілі у вигляді луски та панциря (черепаха, броненосець). У більшості вищих хребетних тварин зовнішній скелет зникає, окремі його елементи занурюються під шкіру, утворюючи покривні кістки черепа та ключицю. В онтогенезі кістки зовнішнього скелету проходять лише дві стадії розвитку: перетинчасту і кісткову. Такі кістки називаються первинними. Вони дуже погано регенерують і виконують, в основному, захисну функцію.